Дитячі
1. «Кухня пані Вишеньки» Сильвія Плат (ВСЛ)
Пані Вишенька живе на Яблучній вулиці, а у її кухні – справжнє царство затишку і смакоти. Для пана Вишеньки вона випікає хрусткі вафлі і сливові пиріжки, легкі, мов пір’їнка, бісквіти й ароматне імбирне печиво, готує телячу печеню і смажить курча. Усе це їй вдається легко і приємно, адже кухонні прилади радісно служать своїй господині, а цим домашнім «оркестром» успішно керують двоє домовиків – Сіль і Перець. Але уявіть, що одного дня кухняни знудилися і вирішили помінятися роботами. І що ж трапиться, коли кавоварка візьметься холодити морозиво, тостер – готувати ідеальні кубики льоду, а праска – пекти вафлі?
Ця кумедна, духмяна і смачна казочка від відомої американської поетеси Сильвії Плат– це насправді глибока і повчальна історія про те, що кожен має займатися тим, для чого призначений. Тоді, коли ти робиш речі, які любиш і вмієш, усе у тебе вдаватиметься якнайкраще. А якщо берешся за чужу роботу – будь готовий до невеликого хаосу. І добре, коли все вдасться швиденько виправити – так, як на кухні у пані Вишеньки.
2. «Усе через банани» Віолетта Борігард (Віват)
Ох і незвичайна принцеса ця Нісоль! Замість того, щоб відвідувати бали, міряти сукні і займатися іншими типово «принцесячими» справами, вона стала Головним кухарем королівства і тепер залюбки частує весь палац різними смачними штуками. Але одного разу Нісоль кусає підступна звірюка Нехочука – і все одразу летить шкереберть. Як повернути принцесі настрій, її стравам звичний смак і яка роль у цьому всьому шарварку належить Банани, дізнаєтеся із книжки.
А вона, ця книжечка, теж дуже незвичайна! Адже призначена не лише для читання, а й для забавляння. З нею (у ній) можна грати в ігри, відгадувати загадки, а ще – домальовувати свої ілюстрації. Ось таке маленьке і цілком легальне хуліганство
3. «Мій дідусь був черешнею» Анджела Нанетті (ВСЛ)
У хлопчика Тоніно є два «комплекти» бабусь-дідусів. Але якщо з «міськими» дідусем і бабусею він почувається безнадійно чужим і далеким, хоч і живуть вони у сусідній квартирі, то до «сільських» він їздить залюбки. Там є город, повний всіляких овочів, який доглядає дідусь Оттавіано, пухнасті курчата й гусенята, якими опікується бабуся Теодоліна, а ще – черешня, однолітка мами Фелічія. Саме тут, у селі, на хлопчика чекає багато неймовірних пригод і важливих, хоч і не завжди радісних відкриттів про життя, любов і смерть
Ця прониклива книжка – гарний приклад того, як просто і чесно говорити про складні речі. Вона показує, як приймати і любити людей з усіма їхніми позитивними рисами й недоліками, як берегти і цінувати близьких і пам’ять про них, як захищати те, що тобі дороге і важливе, як пережити втрату і жити далі. А ще – пам’ятати, що «доки тебе хтось любить, померти неможливо».
4. «Тирамісу з полуницями» Йоганна Ягелло (Урбіно)
Життя не буває таким солодким, як класичний італійський десерт. І навіть коли усе гаразд, у ньому є якась кислинка, яка не псує смак хорошого, а підкреслює його – так, як полуниця увиразнює тірамісу. От і в житті Лінки, здавалося б, усе просто супер – нарешті спокій у сім’ї, ідеальна гармонія з Адріаном, а ще їй вдається реалізуватися у новому хобі. Маленькі суперечки з коханим тільки підсилюють загальну ідилію і додають їхньому солодкому коханню свіженьких ноток. Зате з підробітками в дівчини не все так добре, як хотілося б. А з подругою – узагалі халепа.
Мабуть, не випадково Йоганна Ягелло, давши цьому роману назву калорійного десерту, озвучила у ньому тему анорексії та булімії. В однієї з героїнь книги серйозні проблеми зі сприйняттям власного тіла та самооцінкою виливаються у важкий розлад харчової поведінки, який призводить до анорексії. І поки одна дівчинка спокійно ласує тірамісу, знаючи, що почуття коханого до неї не залежать від її параметрів, друга скорочує свій раціон практично до нуля. Як впоратися із цією проблемою і як допомогти людині, якій не вистачає сил зробити це самотужки? Авторка має на це власний варіант відповіді, який, безумовно, буде корисним юним читачам, котрі стикаються із цим у своєму житті.
Дорослі
5. «Львів. Вишні. Дощі» (КСД)
Цього разу продовження серії коротких історій про Львів і його романтичні принади зосередилося на літніх символах міста Лева — дощах і вишнях. Якщо з першими усе зрозуміло: дощ у Львові частий, переважно несподіваний гість, то з другими, на перший погляд, не дуже. Але, як пояснює у передмові до збірки упорядниця Ніка Нікалео, вишні-морелі — це такий собі літній львівський спеціалітет. З них готують солодку, міцну і тягучу, мов кров, вишнівку. Коли вони цвітуть, то додають атмосфері міста романтичного флеру. А ще вони смакують солодким, кислим і трішки гірким — як і саме кохання.
Так, кохання. Воно насправді і є головним героєм більшості оповідань. Віднайдене у чужому місті, болісне, що межує з ворожнечею, віддане іншій жінці, неземне, шалене і пристрасне, ніжне і романтичне, мінливе і різноманітне. Деякі історії — дуже реальні і життєві. Деякі — фантасмагорійні, як завірюха з вишневих пелюсток. Тематично схожі, але стилістично різні, ці історії по-різному смакують. Одними насолоджуєшся, інші похапцем прожовуєш або й зовсім відкладаєш. Але для того, щоб зловити відповідний ягідно-фруктовий настрій і запланувати літні вихідні у Львові, ця книжка пасує просто чудово!
6. «Черешні з коньяком» Ніка Нікалео (КСД)
Черешні з коньяком — незвичний десерт, на смак як саме життя — м’ясисте, насичено-солодке, гірке і хмільне. Ним іноді любить ласувати героїня цього роману й оповідачка Олена, журналістка глянцевого видання, яка веде колонку психологічних порад. Її, здавалося б, цілком впорядковане життя береться тріщинами: рубрику закривають і наполягають, аби переформатовувалася під побажання спонсора, у довколажурналістських справах постійно підсовують якісь пропозиції, які передбачають угоду з власною совістю, чоловік нею не цікавиться, а якось ще й потрапляє на очі в найромантичнішій кав’ярні міста із букетом орхідей.
Упевнена у тому, що у благовірного «хтось є», Олена тим часом освоює соцмережі і пірнає у віртуальне спілкування із колишніми однокласниками, які розбрелися по світу. Зрештою, усе це — не без посередництва пишної і жвавої колеги Жанки — виливається у закручену історію, у якій знайдеться місце двом чи то реальним, чи то вигаданим адюльтерам, одному вбивству, романтичній подорожі та іншим атрибутам цікавих жіночих романів. Сюжетні лінії, які заінтригують читача, доповнюються роздумами героїні про те, чи можливо ідеалісту вижити у світі, яким керують прагматизм і гроші.
7. «Ожинова зима» Сара Джіо (Віват)
Віра Рей – бідна покоївка, яка в нічні зміни трудиться в розкішному готелі, аби прогодувати сина Деніела. Життя у часи Великої Депресії не балує робітників і простолюд можливостями і шансами – тут би на хліб і дах над головою нашкребти, а багатіям до їхніх проблем зазвичай абсолютно байдуже. Тож коли однієї не по-травневому зимової ночі трирічний син Віри зникає з дому, ніхто насправді не береться його шукати. Звісно, крім матері, яка готова зневажити усім – здоров’ям, роботою, репутацією – аби знайти своє дитя. Але таємниця зникнення Деніела лишається похованою під снігом «ожинової зими». Аж поки через кількадесят років журналістка Клер, яка пережила подібну втрату, не береться розплутувати цю давню історію. Розслідуючи загадки минулого, вона не лише знаходить на них відповіді, – їй також вдається нарешті відпустити власне горе і знайти спосіб врятувати шлюб. А також зрештою переконатися, що ніщо не випадкове – історія Віри Рей виявляється тісно пов’язаною з історією її родини.
Що ж, «Ожинова зима» – це насправді книга не про ожину, а про сніг у травні: саме так метеорологи колись називали аномальне похолодання у розпал весни. А ще це пронизлива книга про радість і біль материнства, про втрату, про прірву між багатими і бідними і про те, що коханню іноді вдається її подолати – але не завжди і не назавжди. А про ожини тут є дуже красива і сумна цвинтарна легенда. І взагалі тут досить багато цілющого суму, який, втім, не робить книгу менш захопливою.
8. «Алі та Ніно» Курбан Саїд (Віват)
Героїв цього роману іноді називають «кавказькими Ромео і Джульєтою»: в історії закоханих Алі та Ніно перешкод не менше, аніж у знаменитої парочки з Верони. Алі – азербайджанець, правовірний мусульманин і син хана, а Ніно – грузинка, християнка й князівна. За плечима кожного із них – багатовікова й непроста історія рідного народу, а відтак – необхідність щоразу знаходити точки перетину і компроміси між європейським та азійським світоглядом. Історія їхнього кохання розгортається на тлі східного килима пристрастей і протистоянь буремної доби початку ХХ століття, війни і боротьби за власну державу. Це час, коли не лише закохані шукають шлях у спільне майбутнє, а й саме місто Баку, увесь Азербайджан намагається визначитися, куди повернути – до прогресивної Європи чи до реакційної Азії.
Цей яскравий і соковитий, як зернятка граната, яким прикрашена обкладинка, роман не лишає байдужим навіть тих, хто ніколи особливо не цікавився культурою Сходу. Пронизлива історія кохання і любов до Батьківщини торкається найглибших струн душі, а барвисті описи Ірану й Азербайджану, східних традицій та звичаїв, природи Азії заворожують і кличуть ближче познайомитися із цим далеким-близьким світом.
9. «Шипшинове намисто» Ірина Савка (ВСЛ)
Ця збірка новел і справді схожа на пригорщу стиглих ягід шипшини, червоних, як кров і любов. Але не поспішайте кривитися на банальну риму! Бо ці справді у чомусь типові історії водночас такі ж небанальні, як і саме життя, сповнене пристрастей і страждань. Сюжети, довкола яких виростають ці новели, однаковим чином можуть бути як повністю вигаданими, так і повністю документальними: важка, кривава, хаотична історія нашої країни писала їх десятками. Але у книзі Ірини Савки є і приватним історіям. Зраджене і збережене у круговерті життя, загублене і віднайдене, істинне і те, що ним лише прикидалося, — кохання як рушійна сила життя присутнє у багатьох новелах авторки. Воно й ламає, і зцілює. А потім іноді ламає знову.
Життєві і справжні, ці новели торкаються глибокої родинної пам’яті, пробуджують сімейні спогади, які належать навіть не тобі, а комусь із твоїх предків. Ягідками-оповідками «Шипшинового намиста» варто частуватися тоді, коли тобі хочеться спуститися на кілька сходинок углиб історії твого роду і твого народу.
10. «Яблуко в тайстрі» Валерія Чорней (ВСЛ)
Чарівне червонобоке яблуко ховає у собі всі таємниці гуцульського Всесвіту. Але де його відшукати? Цим питанням змалечку переймається юна гуцулка Клеверик, онука мудрої знахарки-травниці Пелагії та донька відомого на увесь світ різьбяра Георгія. Дівчинка вбирає у себе красу й мистецтво рідної землі та мудрість предків, носить чорні сукні, вишиті зеленим листям і темно-червоними півоніями, любить стару дику яблуньку, відверті жіночі фотографії і танці біля гуцульського дзвона. Вона – і допитлива дослідниця, і сильна чарівниця, і мудра берегиня народної пам’яті, яка бачить світ серцем, а не лише очима. Свої глибокі і бистрі, як гірські потічки, думки Клеверик занотовує на клаптиках паперу, який носить у тайстрі – і звучать вони як вірші або як заклинання.
Дивна, медитативна, магічна, ця книга ніби ввібрала у себе душу Гуцульщини. Вона чарує не стільки сюжетом, скільки особливим поетичним настроєм, живою атмосферою казкових Карпат. Коли читаєш її, погляд сам вимальовує на видноколі гори. А мудрість юної Клеверик спонукає раз по раз діставати це яблуко з тайстри, цебто розгортати сторінки та намагатися розгадати гуцульські загадки.
http://blog.yakaboo.ua/smakuyemo-lito-10-fruktovo-yahidnykh-knyh-dlya-ditey-ta-doroslykh/
Немає коментарів:
Дописати коментар