пʼятниця, 2 грудня 2022 р.

Григорій Сковорода: занадто вільнодумна людина

Співбесіда:
- Добрий день, Григорію.


- Добрий день.

- Мене звати Микола. Ви відгукнулися на позицію "копірайтер". Ще цікавить робота?

- Так.

- Доречі, це у вас прізвище чи псевдонім?

- Прізвище.

- Доволі незвичайне! В резюме ви пишете, що навчались в Києво-Могилянській Академії на філософському факультеті, але не здобули вищої освіти.

- Так, плани на життя змінились.

- В 1751 році ви працювали вчителем поетики в колегіумі. Яка причина звільнення?

- Викладав поетику за власною програмою. Це не дуже подобалось керівництву.

- Зрозуміло. А з Харківського колегіуму чого звільнились?

- Причина звільнення у трудовій книжці - "не захотів прийняти постриг".

- Тобто, ви не бачите себе в духовній службі?

- Ні.

- А як відноситесь до Бога?

- Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе!

- Слушна думка. Ви повернулися до Харківсього колегіуму, а потім знову звільнилися.

- Так, через конфлікт з єпископом.

- Зрозуміло. В резюме вказано, що ви володієте польською, німецькою та грецькою мовами.

- Так, а ще церковнослов'янською.

- Чи бували ви в інших країнах?

- Так: Угорщина, Австрія, Польща, Італія . Тридцять років провів у добровільних мандрах.

- Які тексти пишете?

- Філософські трактати, вірші, пісні, байки.

- Якою мовою?

- Переважно, слов'яноукраїнською. Але можу і латинською.

- Нам потрібен копірайтер для написання рекламних текстів. Пропоную невелике технічне завдання. Я вам кажу тему, а ви мені - слоган. Наприклад, реклама курсів з тайм-менеджменту.

- З усіх утрат втрата часу найтяжча.

- Добре, реклама книгарень.

- Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

- Непогано! Продаж дзеркал.

- З видимого пізнавай невидиме!

- Послуги коучингу.

- Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ.

- Ресторанний бізнес.

- Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

- Кардіохірургія.

- Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

- Добре, і наостанок - реклама політичної партії.

- Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.

- Григорію, дуже добре! Підкажіть, які у вас інтереси окрім основної роботи?

- -поезія, музика, спів, філософія, педагогіка, подорожі

- Останнє питання - чим зараз заробляєте на життя?

- В основному, фріланс. Приватні уроки.

- Дякую за інформацію. Ми вам зателефонуємо.

***
- Добрий день. Це Григорій. Я проходив співбесіду на позицію "копірайтер". Хотів би поцікавитись підсумками.

- Добрий день, Григорію. Тексти у вас гарні, але ми не можемо взяти вас в штат компанії.

- Чому?

- Тест показав, що ви занадто вільнодумна людина. А ще - ви часто змінюєте місця роботи. Це суперечить політиці компанії.

P.S. З Днем народження, Григорію Савичу!

Vlada Belozorenko
(С) Anton Ivakhnoff

понеділок, 28 листопада 2022 р.

Бути світлу: новорічна казка Оксани Павлової

 Оксана Павлова

Бути світлу!

Ця неймовірна історія сталася напередодні Нового року в одному невеличкому місті. У цей святковий день на залюднених вулицях панував чарівний настрій і лунав веселий сміх. Аромати запашної кави та гарячого шоколаду дражнилися у повітрі. Подарунки в кольорових пакунках щохвилини вистрибували з крамничок, мандруючи за своїми господарями до нових осель. 

"Новий рік наближається», — безупинно наспівував свою улюблену мелодію вітер і  жбурляв білосніжні намистини навсібіч, прикрашаючи цей маленький світ.

Та найголовнішою подією дня став Чарівник! Ніхто не знає, звідки він тут узявся, але звістка про дивного чоловіка в чорному одязі та в капелюсі у формі циліндра миттєво розлетілася містом. Чарівник розташувався біля пухнастої красуні-ялинки на центральній площі і кожному, хто підходив до нього, дарував новорічну кульку.

— Ця кулька здійснить ваше бажання! Неодмінно загадайте у новорічну ніч! — наказував він і шанобливо кивав головою.

Кожному в місті хотілося отримати подарунок від чарівника, тож черга до ялинки зростала щохвилини.  

— І мені, будь ласка, кульку бажання! І мені! І я хочу! — долинали нетерплячі вигуки з натовпу.

Чарівник змахував рукою в срібній рукавиці і за мить в нього з’являлася кулька того чи іншого кольору. Отримавши дарунок, задоволені люди поспішали додому, і нічого в них не викликало стурбованості чи підозри.

Ближче к опівночі площа геть спустіла і на ялинці майже не лишилося прикрас.

«Свято наближається, але мій настрій чомусь гнітючий, — подумав сніговик, який увесь цей час стовбичив біля ялинки і спостерігав за тим, що відбувається довкола. — Цей чарівник пообіцяв людям здійснення бажань, і вони так раділи... Але все це якось дивно, схоже на казку. Хотів би я знати, хто цей чоловік і що він замислив?».

Сніговик подивився на порожню ялинку, і раптом його погляд ухопив серед гілок щось жовтеньке та блискуче. Оце так вдача! Здається, кулька…

— Пане чарівнику, можна і мені… кульку, будь ласка? — насмілився попросити він.

Чарівник саме уважно розглядав свої срібні рукавиці, ніби вони приховували якусь таємницю, та почувши голос сніговика, здригнувся від несподіванки.

— Остання кулька, — задумливо зауважив він. — І до півночі лишилося декілька хвилин... І чого, скажіть, бажає сніговик? Невже отримати вічне життя і ніколи не розтанути? Або стати легендою міста чи може…

«Зовсім ні, — ледь не вирвалося в обуреного сніговика. — Я навіть про це і не думав».

— Ось, тримай! — кинув чарівник кульку сніговику, і той спритно підхопив її  ручкою-гілочкою. — Чудовий, до речі, сьогодні вийшов день. Тисячі бажань, тисячі…  — та він запнувся і не доказав. — Твоє бажання, сніговиче, здійсниться. Усі бажання цього міста здійсняться, але… так би мовити, в борг...

«В борг!» — серце сніговика здригнулося від жаху, і він одразу здогадався, що перед ним зовсім не добрий чарівник... Тим часом годинник на міській ратуші почав відбивати дванадцять ударів.

— Ой, що ж воно буде! Я маю встигнути! Бути світлу… — тихенько прошепотів сніговик, тримаючи кульку перед собою. — Бути світлу… — повторив він сміливіше. — Бути… бути світлу! — вигукнув він так відчайдушно, що чарівник з усієї сили затулив вуха руками.

Несподівано площу осяяло яскраве світло і стало гаряче, наче під розпеченим сонцем. Повз сніговика промайнув білий птах і, підхопивши падаючу кульку з рук сніговика, поніс кудись угору. Сніговику здалося, що він щойно побачив янгола з ліхтариком, але все це напевно  йому лише примарилося. Було нестерпно жарко і з нього хлюпала вода.

— Бути світлу! Бути світлу! — підхопили за сніговиком пташки і понесли його бажання по місту.

Потім навкруги запанували тиша та спокій. Чарівник зник. А на ялинці урочисто виблискувала та сама жовта кулька.

Незабаром десь у небі почувся дивний гуркіт і на площу приземлився зореліт. Зореліт  миготів яскравими вогниками. Двері зорельоту відчинилися і звідти показався сивий старець з довгою бородою у вбранні біло-синього кольору зі сріблястою вишивкою та шапці, схожій на корону. То був Святий Миколай. За ним на землю вистрибнули сірий кролик та рудий котик.

Святий Миколай уважно роздивився довкола і засмучено похитав головою.

— Оце так справи… — стурбовано вимовив він. — Треба негайно все привести до ладу. Ти, кролику, та ти, котику, допоможіть бідоласі сніговику, а я подбаю про ялинку.

Вже за мить, з легкої руки милосердного мандрівника, ялинка вбралася в ошатні гірлянди, а поряд здивовано кліпав очима врятований сніговик. Кролик подарував йому в’язану шапочку, а котик — смачний апельсиновий льодяник.

— От тепер усе гаразд, тепер усе добре, — задоволено мовив старий і поклав під ялинку великий мішок.

— Тут і здоров’я, і любов, і добробут, і радість… і мир. Усе, що потрібно цьому місту. Бути світлу, бути!

Сніговик щасливо усміхався, а з неба падали мереживні сніжинки в цю чарівну святкову ніч… 

Новини від Клари Карлівни

Чому іноді деяких людей називають воронами? Чули, як про когось говорять:  «Ґав  ловить» — нічого не робить; пропускає яку-небудь нагоду; буває неуважним, неспритним

Навіть скоромовку вигадали:

Ґава ґаву запитала:

- Ти на ґанок не літала?

- Не літала я на ґанок,

То й проґавила сніданок

А ось ще: «Ґаву ковтнув» — був надто мовчазним.

А це зовсім образливе:«Ні пава ні ґава»- так іноді говорять про людину, яка нічим не виділяється; посередня, ніяка; ні то, ні се, ні риба, ні м'ясо. До чого тут риба та м'ясо, коли в мене пір'я?

Це не про мене. Дається взнаки життя у бібліотеці.

Мої  родичі - блискучо-чорні ворони мають досить великий мозок, якщо порівнювати з іншими птахами. Вони демонструють здатність розв’язувати проблеми, імітувати поведінку інших і вирішувати вигадані нами тести.

Наприклад, якщо ви заховаєте «улюблений» камінчик ворона і попросите птаха його знайти, той з легкістю пройде ваш тест. Занадто легко, скажете? А як щодо тесту, який передбачає отримання винагороди у сім кроків?

Уявіть собі прозору коробку, у якій лежить м’ясо, прив’язане до нитки. Щоб пробратися всередину, ворону потрібно відштовхнути м’ячик, розміщений перед «входом» до цієї коробки, витягнути дзьобом три палички, які також ускладнюють шлях до «входу», потягнути за мотузку, щоб відчинити «двері» й тягнути нитку з винагородою, допоки м’ясо не опиниться ззовні коробки.
Ворон Брен успішно проходить цей тест. Місцями не дуже обережно, але блискавично.

Джерело: https://kunsht.com.ua/video/ni-pava-ni-%D2%91ava-chim-divuyut-voroni/

А ви бачили мультик "Ворон — маленький шахрай", німецький мультфільм у перекладі українською?
Я дуже люблю цю веселу історію про маленького ворона  перегонника  Зоке  та його бурхливі перегони через ліс разом з друзями. Подивиться,  заодне й українську підтягнете.

Мультик  тут: 

http://moviestape.net/katalog_multfilmiv/multfilm/11648-voron-malenkyj-shahraj.html

Ваша Клара Карлівна. До зустрічі!

 

неділя, 27 листопада 2022 р.

В чому секрет популярності п'єси Старицького?

Чому нам шкода Проню? Які вони - сучасні Голохвостови? Навіщо нам "зайці", коли вже давно потрібен "вовк"?
Приходьте за гарним настроєм! Старицький і СвітоГЛЯД його гарантують! Попри осінню мряку буде тепло.