Експонати музейної кімнати

Набір із 18 фотографій/листівок 9,5 Х 7,5 см із видами замку “FREDERIKSBORG SLOT” та позначенням “18 billeder” (данською — «18 зображень»).
Найімовірніший період виготовлення: 1938–1944.

Набір повний (усі 18 листівок на місці) і в доброму стані:

• це вже не просто туристичний сувенір,

• а воєнний поліграфічний артефакт

Що ми бачимо на обкладинці:

Чорно-білий лінійний малюнок (не фотографія) — типовий для туристичних серій.

Мінімалістичний дизайн із вертикальною смугою праворуч — характерний для скандинавської поліграфії 1940–1960-х років (данська мова, стара орфографія без сучасних графічних елементів).

(Frederiksborg Slot — це замок Фредеріксборг у Данії, розташований у місті Гіллерьод (Hillerød). Він був збудований на початку XVII століття за наказом короля Крістіана IV і є одним із найвідоміших ренесансних замків Північної Європи. Сьогодні в замку працює Музей національної історії Данії)

Олександр Слонєвський отримав цей набір листівок від кам'янчанина Бориса Павловича Мельниченка, який привіз його в 1945 році з Австрії після закінчення Другої світової війни.

Дякуємо Олександрові Юлійовичу за цінний подарунок.

А ви знали,

що автором, розробником та патентовласником препарату Хлорофіліпт є українська вчена-фармаколог, уродженка Кам’янського Валентина Надтока (27.06 1921 м. Кам’янське - 26.01.2009 м. Харків).

Протимікробний та імуномоделюючий препарат Хлорофіліпт широко застосовується досі.
Валентина Луківна Надтока — українська вчена-фармаколог, доктор медичних наук, професор, академік Національної академії проблем людини.
Вона є авторкою та розробницею препарату Хлорофіліпт — протимікробного засобу рослинного походження на основі екстракту листя евкаліпта (хлорофілів A і B). Препарат має:
• антибактеріальну дію (особливо проти стафілококів),
• протизапальний ефект,
• імуномодулюючі властивості.
Хлорофіліпт і сьогодні широко використовується в Україні та інших країнах — у вигляді спиртового й олійного розчинів, спрею, таблеток для розсмоктування — при лікуванні:
• ЛОР-захворювань,
• стоматологічних проблем,
• інфікованих ран,
• гінекологічних захворювань
#визналищо

А ви знали,

що єдиним на Дніпропетровщині володарем Польського Ордену Усмішки, є дитячий письменник із Кам’янського Олег Майборода.

Свій титул, він отримав у 2022 році. Особливість нагородження — жартівливе, але символічне випробування: кандидат має випити склянку лимонного соку й усміхнутися. Це символ стійкості, оптимізму та вміння дарувати радість навіть у «кислуватих» обставинах.

Орден усмішки — єдина така нагорода у світі, починаючи з 1968 року її отримують письменники, музиканти, співаки, актори, спортсмени, вчителі, і навіть радіо - чи телепрограми. Це міжнародна нагорода, і кожен може стати її лауреатом або лауреаткою, але з однієї умови — якщо так вирішать діти.

#визналищо

Експонати музейної кімнати

Вінтажна порцелянова (або композитна) лялька у вікторіанському стилі.
Одяг — стилізація під кінець XIX ст.: квіткова сукня, мереживо, декоративний комірець.
Волосся — з синтетичного волокна, густі локони.
Попри «вінтажний» вигляд, такі ляльки часто вироблялися масово у 1980–1990-х роках як колекційні декоративні вироби. Багато з них не мають клейма або мають паперову етикетку, яка з часом губиться.

Дякуємо колекціонерці Тетяни Мінченко за подарунок

Експонати музейної кімнати

Сервіз «Рибки». Можливо бачили такий у бабусі? Набір складався з великого графина (короп) та шести менших чарок. Найпопулярніші кольори — біло-синій та біло-червоний. Офіційна назва: «Сімейство коропів». Колекціонери нараховують 28 варіантів його розмальовки.

Автором радянської версії вважають Абесаломом Берамідзе, який представив сервіз у 1950 році в Ризі. Ідея графина у формі риби як посудини для відстоювання вина належала саме йому, але виявилось, що ці «Рибки» насправді пішли з Британії, де їх виготовляли ще у XIX столітті.

Ескізи чарок — рибок доопрацювала художниця Ольга Селезньова, а моделіст Григорій Травніков створив форми та додав до комплекту тацю-«озеро».

1960 року почалося виробництво сервізу "Рибки" на заводах у Ризі й Тбілісі, потім на Полонському порцеляновому заводі у Хмельницькій області та на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області. У 1962 році український художник Микола Бобик, який працював на Полонському заводі художньої кераміки, скопіював ризький оригінал, вніс до нього деякі зміни, перетворив винний набір на лікерний та запустив його в масове виробництво. Цей набір суттєво відрізнявся від ризького розмірами (він більший), кольором та розписом, а також втратив тацю.

Відтепер ці "Рибки" житиме у нашій музейній кімнаті!

Анонс

Щастя — це не наївність.
Це внутрішня позиція.
Це рішення не жити в попелі.

Ми можемо вийти з цієї війни не з порожнечею,
а з тишею.
Не з життям, що спопеліло,
а з розумінням — як його відбудувати.

І кожна казка — це маленьке зерно.
Яке може прорости тоді, коли настане ваш час.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали,

що кам’янчанки на початку ХХ століття задля збереження молодості й краси користувалися косметикою «Пудра юності»?

Вона надавала обличчю ніжності та оксамитовості, підкреслювала природну вроду, не пересушувала шкіру, легко й рівномірно лягала на обличчя та залишалася абсолютно непомітною при денному освітленні.

На межі ХІХ–ХХ століть до складу пудри зазвичай входили рисове або пшеничне борошно, тальк, крохмаль, цинкові сполуки (для легкого підсушування), іноді — ароматичні добавки. У дорожчих варіантах використовували натуральні есенції або перламутрові частинки, що створювали модний тоді «оксамитовий» ефект.

Постачальником «Пудри юності» був А. Ралле. Ймовірно, йдеться про відому парфумерно-косметичну компанію A. Ralle & Co., засновану 1843 року в Москві французом Альфонсом Ралле. Продукція Ралле славилася високою якістю та розкішним асортиментом, до якого входили парфуми та квіткові води.

А ви знали, що кам’янчанки на початку ХХ століття задля збереження молодості й краси користувалися косметикою «Пудра юності»?

Вона надавала обличчю ніжності та оксамитовості, підкреслювала природну вроду, не пересушувала шкіру, легко й рівномірно лягала на обличчя та залишалася абсолютно непомітною при денному освітленні.

На межі ХІХ–ХХ століть до складу пудри зазвичай входили рисове або пшеничне борошно, тальк, крохмаль, цинкові сполуки (для легкого підсушування), іноді — ароматичні добавки. У дорожчих варіантах використовували натуральні есенції або перламутрові частинки, що створювали модний тоді «оксамитовий» ефект.

Постачальником «Пудри юності» був А. Ралле. Ймовірно, йдеться про відому парфумерно-косметичну компанію A. Ralle & Co., засновану 1843 року в Москві французом Альфонсом Ралле. Продукція Ралле славилася високою якістю та розкішним асортиментом, до якого входили парфуми та квіткові води.

Джерело: Слонєвський О. Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська.-Д.,2020

Фото "Типажі Кам'янського" з архіву О. Слонєвського

#визналищо