Великдень — одна з найпотужніших енергетичних точок українського календаря. Саме в цей час жінки здавна писали писанки, закодовуючи в них молитви за свій рід: для захисту домівки, здоров’я близьких, доброго врожаю та достатку. Кажуть, що знаючи, як правильно написати писанку, можна достукатися зі своїми найпотаємнішими бажаннями до небес.
Лариса Семенівна Лосенко мала у власній колекції понад 2000 робіт, виконаних майже у 20 техніках: писанки, крашанки, мальованки, шкрябанки, крапанки, різьблянки, вишиванки, солом’янки, мотанки, бісерки — і все це на тендітній шкаралупі яйця. Її роботи вражали не лише технічною довершеністю, а й поетичністю назв: «Ниткова філігрань», «На полях книги», «Золотий кошик», «Пори року», «Фаберже», «Мамине рішельє».
Рідко коли майстриня створювала одну писанку — зазвичай народжувалися цілі серії: «Бузковий туман», «Чоловічий колір», «Сад моєї подруги», «Прованс», «Мамзельки» тощо.
Перші виставки Лариси Семенівни відбулися саме в нашій бібліотеці на Шевченка м.Кам'янське: «Пасхальні візерунки», «Яйце, як творчий Космос», «Достукатися писанкою до небес». На них експонувалося майже 1000 робіт — яскравих, ніжних, сонячних і життєрадісних.
Усі писанки пані Лариси— витончені, різноманітні, живі. Вони передають настрій авторки та тепло людей, які долучалися до створення й збереження цих колекцій.
У 2023 році Лариса Семенівна відійшла у засвіти. Вона не встигла здійснити свою мрію — провести виставку в Києві. ЇЇ онуки — Ліза і Нікіта Курицини пізніше організували благодійну виставку писанок «Спадок. З любов’ю, бабуся» у Львові.
Її писанки залишаються з нами — як молитва, як пам’ять, як світло, що й далі допомагає достукатися до небес.
очолював групу розробки ходової частини танка Т-34 у КБ заводу № 183;
