Експонати музейної кімнати

Сервіз «Рибки». Можливо бачили такий у бабусі? Набір складався з великого графина (короп) та шести менших чарок. Найпопулярніші кольори — біло-синій та біло-червоний. Офіційна назва: «Сімейство коропів». Колекціонери нараховують 28 варіантів його розмальовки.

Автором радянської версії вважають Абесаломом Берамідзе, який представив сервіз у 1950 році в Ризі. Ідея графина у формі риби як посудини для відстоювання вина належала саме йому,  але виявилось, що ці «Рибки» насправді пішли з Британії, де їх виготовляли ще у XIX столітті.

Ескізи чарок — рибок доопрацювала художниця Ольга Селезньова, а моделіст Григорій Травніков створив форми та додав до комплекту тацю-«озеро».

1960 року почалося виробництво сервізу "Рибки" на заводах у Ризі й Тбілісі, потім на Полонському порцеляновому заводі у Хмельницькій області та  на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області. У 1962 році український художник Микола Бобик, який працював на Полонському заводі художньої кераміки, скопіював ризький оригінал, вніс до нього деякі зміни, перетворив винний набір на лікерний та запустив його в масове виробництво. Цей набір суттєво відрізнявся від ризького розмірами (він більший), кольором та розписом, а також втратив тацю. 

Відтепер цей "Рибки" житиме у нашій музейній кімнаті!

Анонс

Щастя — це не наївність.
Це внутрішня позиція.
Це рішення не жити в попелі.

Ми можемо вийти з цієї війни не з порожнечею,
а з тишею.
Не з життям, що спопеліло,
а з розумінням — як його відбудувати.

І кожна казка — це маленьке зерно.
Яке може прорости тоді, коли настане ваш час.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали,

що кам’янчанки на початку ХХ століття задля збереження молодості й краси користувалися косметикою «Пудра юності»?

Вона надавала обличчю ніжності та оксамитовості, підкреслювала природну вроду, не пересушувала шкіру, легко й рівномірно лягала на обличчя та залишалася абсолютно непомітною при денному освітленні.

На межі ХІХ–ХХ століть до складу пудри зазвичай входили рисове або пшеничне борошно, тальк, крохмаль, цинкові сполуки (для легкого підсушування), іноді — ароматичні добавки. У дорожчих варіантах використовували натуральні есенції або перламутрові частинки, що створювали модний тоді «оксамитовий» ефект.

Постачальником «Пудри юності» був А. Ралле. Ймовірно, йдеться про відому парфумерно-косметичну компанію A. Ralle & Co., засновану 1843 року в Москві французом Альфонсом Ралле. Продукція Ралле славилася високою якістю та розкішним асортиментом, до якого входили парфуми та квіткові води.

А ви знали, що кам’янчанки на початку ХХ століття задля збереження молодості й краси користувалися косметикою «Пудра юності»?

Вона надавала обличчю ніжності та оксамитовості, підкреслювала природну вроду, не пересушувала шкіру, легко й рівномірно лягала на обличчя та залишалася абсолютно непомітною при денному освітленні.

На межі ХІХ–ХХ століть до складу пудри зазвичай входили рисове або пшеничне борошно, тальк, крохмаль, цинкові сполуки (для легкого підсушування), іноді — ароматичні добавки. У дорожчих варіантах використовували натуральні есенції або перламутрові частинки, що створювали модний тоді «оксамитовий» ефект.

Постачальником «Пудри юності» був А. Ралле. Ймовірно, йдеться про відому парфумерно-косметичну компанію A. Ralle & Co., засновану 1843 року в Москві французом Альфонсом Ралле. Продукція Ралле славилася високою якістю та розкішним асортиментом, до якого входили парфуми та квіткові води.

Джерело: Слонєвський О. Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська.-Д.,2020

Фото "Типажі Кам'янського" з архіву О. Слонєвського

#визналищо

Анонс тижня

 

А ви знали,

що перший безплатний Інтернет-центр у нашому місті відкрився 24 роки тому — і досі залишається безплатним?

25 січня 2002 року в центральній
міській бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка запрацював Інтернет-центр, створений завдяки перемозі  у міжнародному  конкурсі проектів «Інтернет в публічних бібліотеках», оголошеному Посольством США.

Тоді це були лише 5 сучасних на той час комп’ютерів, принтер, сканер і дуже слабенький — але безплатний — інтернет.

Саме з цього почалося знайомство тисяч користувачів із цифровим світом — у стінах бібліотеки 

#визналищо

Експонати музейної кімнати

Ламповий радіоприймач «Рігонда» (лат. Rigonda), марка стаціонарних лампових радіол першого класу, що виготовлялися на радіозаводі ім. А. С. Попова у Ризі у 1963—1977 роках.

Назва "Rigonda" взято з роману Віліса Лациса "Втрачена батьківщина". У романі є вигаданий острів Рігонда — прозорий натяк на Ригу. 

«Втрачена батьківщина»(1940) (латис. Zudusī dzimtene) — пригодницький роман  латиського  письменника Віліса Лаціса, написаний у традиціях Джека Лондона. Книга розповідає про юнака-тубільця Ако, полоненого під час нападу на острів. Вналідок обставин він опиняється на яхті багатих ледацюг, що подорожують. Усі його думки - про те, як допомогти своєму маленькому, але відважному народу звільнитися від білих колонізаторів. Переклад з латиської С. Скляренка.

#експонати_музейної_кімнати

Історія одного кохання

Мстислав Заборовський увів Шурочку Простакову з-під вінця. Його почуття були настільки сильними, що, доводячи свою любов і неможливість жити без жінки з усмішкою Джоконди, він на її очах випив склянку етилового спирту.

Переїхавши до Кам’янського, родина Заборовських потоваришувала з художником і архітектором Олексою Соколом. Зачарований зовнішністю Олександри, її внутрішнім світом і тією загадковою усмішкою, що нагадувала «Мону Лізу» Леонардо да Вінчі, митець вирішив написати її портрет. На жаль, ця робота не зберіглася.

На зображенні — овальний портрет жінки в темному капелюшку та світлій блузі зі шнурівкою. Вона ледь усміхається — м’яко й стримано, і ця усмішка справді має «джокондову» загадковість. Унизу — підпис: «Улыбка Джоконды» (фото з архіву Л. Заборовської, м. Дніпро)

Детальніше тут: Слонєвський О. Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська. Дніпро.- 2020

#визналищо