А ви знали, що

письменниця з Кам’янського Ірина Іваськів, педагогиня за фахом, поетеса, журналістка, художниця, музикантка, композиторка є авторкою 24 книг, 16 колективних збірок, 500 пісень, 5 нотних збірок, виконавиця власних пісень, багатодітна мама (виховує 8 дітей – своїх та прийомних). Фіналістка і суперфіналістка, переможниця десятків всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів.

У 2022 і 2023 роках видала 2 книги, написані у форматі щоденника: «Думки з тамбура. 100 днів війни» та «Думки з тамбура. Воєнне літечко».

У 2024 році світ побачила збірка оповідань і повістей «Євдокія», в якій письменниця досліджувала Голодомор на Дніпровщині.

Ірина Василівна Іва́ськів (нар. 21 грудня 1970, Кам'янське) — українська письменниця, членкиня Національної спілки письменників України; журналістка, членкиня Національної спілки журналістів України. Закінчила художню та музичну школи. У 1991 здобула технічну освіту у Металургійному коледжі Кам’янського. Навчалася на диригентсько-хоровому відділенні Дніпровського біблійного коледжу. Студіювала станковий живопис та графіку у Заочному Народному Університеті Мистецтв. А ще вона навчається в Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю “Логопедія”. Її педагогічний досвід останніх, воєнних років показав, що допомога логопеда вже потрібна і, на жаль, у майбутньому знадобиться дуже багатьом дітям.

Більше тут: https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

#визналищо  

Анонс

Лекція Микити Неманова — приєднуйтеся онлайн!

29 серпня о 13.00

Не можете бути присутніми особисто? Долучайтеся до лекції онлайн через Google Meet!Посилання на онлайн лекцію https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

Анонс

Світлана Балагула — українська сучасна поетеса і письменниця. Член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”, лауреат літературної премії імені Юрія Каплана, відзначена дипломами міжнародних літературних фестивалів “Каплантіда” та “Інтереальність”.

Авторка книг: “Я—УКРАЇНКА” «Оголена душа” (2009), “Шизофренія” (2011), “Сповідь” (2016), “Помаранчевий ЛюбБлюз” (2017) і “Пентагонг” (2018)

 #EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

Близько 1952 року (деякі історики називають 1955 рік) у старій частині Кам'янського з'явилася незвичайна будівля — сірководнева водолікарня металургійного заводу. Її спроєктував архітектор Сергій Брусов. Металургійний завод виробляє чавун і сталь. Але під час цього процесу утворюється не лише метал, а й шлак. Колись його вважали непотрібним, а потім навчилися використовувати з користю. З нього виготовляють будівельні матеріали: щебінь, легкі бетонні блоки, утеплювачі та інші корисні речі. Під час обробки шлаку у воду потрапляють природні сполуки сірки. Завдяки цьому вода набуває особливих властивостей і може використовуватися для лікувальних процедур. Таку воду застосовували у водолікарні при заводі. Тут працівники могли приймати спеціальні сірководневі ванни, які допомагали відновлювати сили та покращувати самопочуття.

Більше тут: https://mis.dp.ua/istoriya-kamyanskogo/budivlya-sirkovodnevoyi-vodolikarni-pryzabuta-pamyatka-v-kamyanskomu

#визналищо  

А ви знали, що

кандидат технічних наук, спеціаліст у галузі механіки ґрунтів, геотехніки та фундаментобудування, автор близько 95 наукових праць  Самуїл Гецелевич Кушнер 40 років жив і працював у Кам'янському-Дніпродзержинську.

8 жовтня 2016 року 92-річний Самуїл Кушнер приїхав із Німеччини до Кам’янського на презентацію своєї книги в Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка. Серед учасників зустрічі були перший міський голова Дніпродзержинська Василь Швець, директор ДІАПу Іван Барабаш, краєзнавці,  журналісти, друзі.

Самуїл Кушнер  (5.09. 1924  – 14.12.2017)   був не просто науковцем, він безпосередньо впливав на розвиток Дніпродзержинська. Зокрема, він розробляв проєкт швидкісного трамвая через міст, який мав з'єднати лівий і правий береги Дніпродзержинська. Пізніше він також працював радником міського голови з питань підтоплення міста.

У 1957–1990 роках працював в УкрДІАПі: спочатку начальником будівельного відділу, згодом — головним будівельником інституту. Брав участь у проєктуванні великих промислових об'єктів у Дніпродзержинську, Горлівці, Одесі, Черкасах та інших містах. Серед масштабних проєктів, до яких був причетний Кушнер, — будівництво Одеського припортового заводу.

Був нагороджений медаллю імені М. М. Герсеванова за наукові, проєктні та технологічні розробки у галузі механіки ґрунтів і фундаментобудування.

Самуїл Кушнер не обмежував своє життя лише технічною наукою. Він цікавився історією, літературою, живописом, музикою, мистецтвом. Його батько був художником, тому інтерес до образотворчого мистецтва супроводжував Самуїла з дитинства. У Німеччині, де він жив останні роки, Кушнер читав лекції з історії єврейського народу, єврейської етики та історії мистецтва і продовжував працювати по 14–16 годин на добу.  Планував опрацьовувати свої лекційні матеріали для майбутніх видань.

Головною книгою Самуїла Кушнера стали його мемуари «Жизнь как она есть». Працювати над ними він розпочав у 2001 році, а завершив у 2014-му. Це не просто автобіографія. Автор простежує історію семи поколінь своєї родини — від середини XIX століття до сучасності, розповідаючи про батьків, дітей, онуків і правнуків.

#визналищо  

Анонс

 

Експонати музейної кімнати

Свідоцтво про закінчення Дніпродзержинської середньої школи №22 Скриннік Марії Григорівні видано 20 червня 1941 року. 

#експонати_музейної_кімнати