Анонс

Світлана Балагула — українська сучасна поетеса і письменниця. Член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”, лауреат літературної премії імені Юрія Каплана, відзначена дипломами міжнародних літературних фестивалів “Каплантіда” та “Інтереальність”.

Авторка книг: “Я—УКРАЇНКА” «Оголена душа” (2009), “Шизофренія” (2011), “Сповідь” (2016), “Помаранчевий ЛюбБлюз” (2017) і “Пентагонг” (2018)

 #EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

Близько 1952 року (деякі історики називають 1955 рік) у старій частині Кам'янського з'явилася незвичайна будівля — сірководнева водолікарня металургійного заводу. Її спроєктував архітектор Сергій Брусов. Металургійний завод виробляє чавун і сталь. Але під час цього процесу утворюється не лише метал, а й шлак. Колись його вважали непотрібним, а потім навчилися використовувати з користю. З нього виготовляють будівельні матеріали: щебінь, легкі бетонні блоки, утеплювачі та інші корисні речі. Під час обробки шлаку у воду потрапляють природні сполуки сірки. Завдяки цьому вода набуває особливих властивостей і може використовуватися для лікувальних процедур. Таку воду застосовували у водолікарні при заводі. Тут працівники могли приймати спеціальні сірководневі ванни, які допомагали відновлювати сили та покращувати самопочуття.

Більше тут: https://mis.dp.ua/istoriya-kamyanskogo/budivlya-sirkovodnevoyi-vodolikarni-pryzabuta-pamyatka-v-kamyanskomu

#визналищо  

А ви знали, що

кандидат технічних наук, спеціаліст у галузі механіки ґрунтів, геотехніки та фундаментобудування, автор близько 95 наукових праць  Самуїл Гецелевич Кушнер 40 років жив і працював у Кам'янському-Дніпродзержинську.

8 жовтня 2016 року 92-річний Самуїл Кушнер приїхав із Німеччини до Кам’янського на презентацію своєї книги в Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка. Серед учасників зустрічі були перший міський голова Дніпродзержинська Василь Швець, директор ДІАПу Іван Барабаш, краєзнавці,  журналісти, друзі.

Самуїл Кушнер  (5.09. 1924  – 14.12.2017)   був не просто науковцем, він безпосередньо впливав на розвиток Дніпродзержинська. Зокрема, він розробляв проєкт швидкісного трамвая через міст, який мав з'єднати лівий і правий береги Дніпродзержинська. Пізніше він також працював радником міського голови з питань підтоплення міста.

У 1957–1990 роках працював в УкрДІАПі: спочатку начальником будівельного відділу, згодом — головним будівельником інституту. Брав участь у проєктуванні великих промислових об'єктів у Дніпродзержинську, Горлівці, Одесі, Черкасах та інших містах. Серед масштабних проєктів, до яких був причетний Кушнер, — будівництво Одеського припортового заводу.

Був нагороджений медаллю імені М. М. Герсеванова за наукові, проєктні та технологічні розробки у галузі механіки ґрунтів і фундаментобудування.

Самуїл Кушнер не обмежував своє життя лише технічною наукою. Він цікавився історією, літературою, живописом, музикою, мистецтвом. Його батько був художником, тому інтерес до образотворчого мистецтва супроводжував Самуїла з дитинства. У Німеччині, де він жив останні роки, Кушнер читав лекції з історії єврейського народу, єврейської етики та історії мистецтва і продовжував працювати по 14–16 годин на добу.  Планував опрацьовувати свої лекційні матеріали для майбутніх видань.

Головною книгою Самуїла Кушнера стали його мемуари «Жизнь как она есть». Працювати над ними він розпочав у 2001 році, а завершив у 2014-му. Це не просто автобіографія. Автор простежує історію семи поколінь своєї родини — від середини XIX століття до сучасності, розповідаючи про батьків, дітей, онуків і правнуків.

#визналищо  

Анонс

 

Експонати музейної кімнати

Свідоцтво про закінчення Дніпродзержинської середньої школи №22 Скриннік Марії Григорівні видано 20 червня 1941 року. 

#експонати_музейної_кімнати

А ви знали, що

У 1919-1920 роках радянська влада завдала удару по гімназійній системі. У Кам’янському було зроблено останній випуск гімназистів, які навчалися за класичною програмою, і відкрилася змішана гімназія для спільного навчання дівчаток і хлопчиків. З викладання виключається латина, грецька мова, Закон Божий, сильно скорочується та спрощується програма з усіх предметів. До гімназії зараховуються непідготовлені до навчання школярі, які найчастіше «не тягнули» навіть надлегку програму. Основним критерієм для вступу стало пролетарське походження. Почалося впровадження бригадного, комплексного, кабінетного методів навчання.

За бригадним методом клас ділився на навчальні бригади та один з її членів, бригадир, відповідав за знання та оцінки учнів. Отримає хтось, приміром, «добре»,- оцінки всієї бригади були «добре». При комплексному методі всі предмети, що вивчаються, підпорядковувалися одній якійсь темі, наприклад «Охорона здоров'я». І з усіх дисциплін починалося складання текстів, вправ, завдань, прикладів, пов'язаних із цією темою.

Завдання: У людини було три здорових ока. Одне око захворіло, скільки залишилося здорових очей? (Завдання для першого класу щодо цифри «3»)

Ну а кабінетний метод нам усім добре знайомий, де кожен урок має проходити у предметних кабінетах.

Джерело: Яценко Л., Слонєвський О. Дух минулої епохи. Видавничий дім «Андрій»,2007 р.

#визналищо

Вінілове побачення

Є музика, яку просто слухаєш. А є музика, яку проживаєш. Вона пахне старими платівками, нагадує про перше кохання, студентські вечори, танці, друзів і час, коли улюблену пісню треба було чекати, поки її поставлять на радіо.

Дякуючи Віктору Куленку, Олександру Слонєвському, Олегу Морозу, Володимиру Новікову, Володимиру Місаренко, Сергію Тягнирядно та Марині Мусієнко сьогодні ми повернулися в той час.

Світлини Марії Гончар

#EVZ #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Краєзнавче товариство