31 травня Всесвітній день блондинок

Білявки, зі святом! Відразу зізнаюсь: «У нас в бібліотеці немає натуральних блондинок і натуральних блондинів теж немає. Є фарбовані блондинки, а натуральних немає ні в прямому, ні в переносному сенсі. Зате у нас є світлоголові ... мудрі, добрі, розумні, тобто у них не тільки світлі голови, а й думки та вчинки.

Колекціонування, як спосіб збереження культурної спадщини та ідентичності регіону

Кам’янська міська центральна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка із з доповіддю «Колекціонування як спосіб збереження культурної спадщини та ідентичності регіону» взяла участь у краєзнавчій толоці «РЕГІОНАЛЬНІ РОЗВІДКИ: ІСТОРИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ», присвяченій 100-річчю Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції, яку організували Харківська державна наукова бібліотека ім В.Г. Короленка, Відділ "Україніка" імені Тараса Шевченка

120 учасників з різних куточків України обговорювали ключові аспекти краєзнавчих досліджень та популяризації історії рідного краю.

Виступ був присвячений силі пам’яті, речей і спогадів, які зберігають у собі дух епохи, голоси предків і унікальний колорит нашого міста. Колекціонування в бібліотечному просторі постає не лише як збір предметів, а як створення живого мосту між поколіннями — способу зберегти і передати культурну ідентичність.

Бібліотеки, архіви та музеї мають схожі завдання, пов’язані з вивченням, збереженням, використанням та популяризацією матеріалів про місто.

Саме функція збирання та зберігання спадщини, її актуалізація є базовою функцією бібліотеки як інституту культури.

У професійному музеї ніяка самодіяльність неможлива. Тут правлять бал музейні працівники, проектувальники, дизайнери, художники.

Наші колекції, зібрані бібліотекарями, істориками, краєзнавцями, читачами, волонтерами, можливо й виглядають не досить професійно, проте надають можливість кожному відчути себе борцем проти історичного  і забуття.

Історія міста відкривається нам через історії людей, які в ньому живуть. Одні люди викидають на смітники, або здають в макулатуру листи, книги, фотографії, щоденники. Вони не розуміють цінності цих речей, інші скуповують все, як це робить Віктор Куленко. Блошиний ринок для нього це велика й унікальна робота. Завдяки його колекціям світлин ми знаємо як виглядало те чи інше місце, відновлюємо долі людей за допомогою архівів, що з невідомих причин опинилися на смітнику.

У Кам’янському живе багато людей, для яких колекціонування вже стало стилем життя, причому в позитивному сенсі. Наприклад, у Тетяни Минченко справжнє лялькове царство. Збирає свою колекцію вже понад 20 років.  Особлива гордість господаря Олександра Фролова – колекція ретромотоціклів, у якій нараховується понад 250 експонатів. І пан Олександр вважає, що навряд чи хтось має більше. І таких людей багато.

Колекціонування формує нову культурну ідентичність, що базується на місцевій культурній спадщині.

Чому саме колекціонуванням займається бібліотека? Починалося все 16 років тому з відкриттям краєзнавчого товариства, де колекціонування є особливою частиною краєзнавства, підсилює наші публічні заходи, візуалізує історію нашого міста.

Головне - створення певного образу, бо відвідувачі реагують на візуальні образи, а не на факти. Образи на відміну від фактів інформаційні, цілісні. Вони не потребують ні попередніх настанов, ні самостійної підготовки. Вони вражають безпосередньо і зачіпають почуття.

Так, завдяки колекціям наших читачів, краєзнавців, ми відкрили та постійно поповнюємо нашу музейну кімнату, артгалерею, створюємо свої власні колекції та презентуємо їх не тільки краєзнавцям і мешканцям Кам’янського, а й нашим гостям:

Потім колекціонування захопило нас, потребувало іншого ресурсу, людей. І ми започаткували ще один напрямок роботи Хоббі клуб творчих людей «Колекцонер», якому вже виповнилось сім років. Його керівницею є бібліотекарка читальної зали і затята колекціонерка Алла Гузовська, а допомагає їй не менш затята колекціонерка, бібліотекарка відділу абонемента Алла Беленко

Хоббі CLUB творчих людей - царина колекціонерів.

Тут можна:

- презентувати свою колекцію або свою сімейну реліквію;

- ознайомитися з найбільш популярними видами колекціонування;

- отримати необхідну інформацію;

- запропонувати нову тему для обговорення.

- майже взяти участь у справжньому  міні аукціоні. 

Мені пощастило. На одному такому аукціоні за мізерну ціну я придбала вінтажну брошку, іншим разом шовкову  хустку та видання 1951 р. персько - таджицької поезії, навіть інтер'єрну ляльку.

Краєзнавець Віктор Куленко часто презентує колекцію світлин, які збирає вже багато років.  Маленьке відео про його колекцію новорічних листівок за тиждень набрало майже 40 000 переглядів.

Світлини потрапляють до Віктора в різний спосіб: хтось йому дарує, хтось викидає цілі сімейні архіви на смітник, а Віктор залюбки скуповує їх.

Одного разу на блошиному ринку йому дістався унікальний фотоальбом Бориса Павловича Мельниченка, знаного кам'янчанина, фармацевта, викладача, учасника Другої світової війни, колекціонера, мецената, кактусиста.

Віктор є власником фотоальбомів зі світлинами, що зроблені в Щурівці, Аулах, Соцмісті, Пісках тощо.

Завдяки цим світлинам ми маємо уявлення як виглядало наше місто в різні роки, як люди проводили свій вільний час, як одягалися, де відпочивали тощо. Це такий своєрідний культурологічний зріз минулих років.

 

 

 

18 травня Міжнародний день музеїв

Експонати, зібрані для нашої музейної кімнати бібліотекарями, істориками, краєзнавцями, читачами, волонтерами, пересічними кам’янчанами можливо й виглядають не досить професійними, проте надають можливість кожному відчути себе борцем проти історичного безпам'ятства і забуття.

Вітаємо всіх причетних зі святом!
Музейній кімнаті бібліотеки на Шевченка процвітання!

Бібліотерапія: проживаємо емоції в книжках

Уявіть місце, де можна не лише почитати, а й знайти підтримку, спільноту, ресурси для відновлення  фізичного й ментального здоров’я. Це місце — сучасна бібліотека.

У вересні 2024 року Центральна міська бібліотека ім.Т.Г.Шевченка (м.Кам'янське)розпочала реалізацію нового проєкту — «Місто зустрічі — єМістечко в бібліотеці на Шевченка».

Цей проєкт став можливим завдяки грантовій підтримці програми "ЄМістечко — простір для кожного в Україні!" та Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ, Німеччина), які допомагають реалізувати проєкти, спрямовані на розвиток соціальної згуртованості та підтримки громади у важкий час.

Партнером у реалізації «єМістечка» виступає громадська організація «Івент-простір». У межах проєкту проводяться безплатні культурні й освітні активності, працюють  курси англійської та української мов, комп’ютерної грамотності,  студія живопису для дорослих,уроки малювання з петриківського розпису, майстерки з вишивки стрічками, кіноклуб, а також — особлива складова — бібліотерапія - метод емоційної підтримки, що використовує силу літератури для внутрішнього зцілення.

Ідея лікувати словом має глибоке історичне коріння: ще в Стародавньому Єгипті бібліотеки називали «аптекою для душі», а в Європі книги здавна використовували в лікарнях і монастирях для духовного та психічного заспокоєння.

Офіційно термін „бібліотерапія” було визнано у 1916 році Асоціацією бібліотек США.

Сьогодні бібліотерапія поєднує психологічні практики з мистецтвом читання, що вона допомагає людям пережити складні емоції, віднайти сенси та ресурси для змін.

Бібліотерапія як терапевтичний метод має свої типології ефектів і функцій:

👉Інформаційна функція. Читання дає інформацію, підвищує рівень знань при одночасному зниженні страху перед невідомим. Ця функція властива науковій літературі.

👉 Освітня функція. Читання формує погляди і думки, що підвищують освіту.

👉«Дзеркальна» функція. Читач порівнює погляди автора із власними поглядами, на підставі цього порівняння може змінюватися своя власна думка або бачення.

👉Ідентифікаційна функція. Читач знаходить приклад або ідентифікує себе з персонажем.

👉 Естетична функція. Книга діє на читача естетично.

👉 Релаксаційна функція. Забезпечення розслаблення, релаксації.

Від початку реалізації проєкту було виконано низку організаційних і промоційних кроків: сформовано  книжковий фонд за темами: терапія сімейних стосунків, терапія стресу, терапія національної ідентичності, терапія самотності, терапія самореалізації.

Створено візуальний мерч в єдиному стилі бібліотерапії, запущено рекламну кампанію з відеороликами на офіційному сайті та в соціальних мережах.

Найбільший інтерес викликають теми про сімейні стосунки, подолання стресу та пошуку національної ідентичності. Серед авторів, які найбільше відгукуються учасникам — В. Станчишин, Л. Гунель, Н. Гуменюк, М. Матіос, С. Талан.

На сторінці фейсбук, інстаграм, сайті Бібліотека на Шевченка є постійна рубрика "Бібліотерапія  з бібліотекою на Шевченка", де кураторка проєкту презентує нові книжки з цієї серії.

 

Розроблені методичні матеріали для проведення зустрічей, забезпечено учасників усім необхідним канцелярським приладдям, а також сформовано стабільну групу, яка регулярно долучається до заходів.

Фасилітаторкою бібліотерапевтичних зустрічей є завідувачка відділу обслуговування Ірина Соболєва.  "Моє завдання — створити простір довіри, де учасники можуть вільно висловлюватися, обговорювати складні теми й разом шукати відповіді. Завдяки уважному супроводу та відкритій атмосфері, кожна зустріч стає можливістю для щирої розмови, рефлексії та емоційної підтримки".

Учасники  зустрічей не просто читають — вони проживають історії, діляться особистим, відкривають нове в собі та в інших. Теми обговорень охоплюють боротьбу зі стресом, самотністю, пошук ідентичності, розбудову стосунків і самореалізацію — усе, що формує людину сильною і чуйною водночас.

Фахівці бібліотеки, що залучені до проєкту,  пройшли професійне навчання: онлайн-курс «Здорові бібліотеки» від благодійного фонду «Бібліотечна країна» та кілька спеціалізованих майстер-класів із бібліотерапії. Отримані знання стали важливим підґрунтям для впевненої та змістовної реалізації програми.

Зустрічі в межах бібліотерапії — це більше, ніж читання. Це шлях до внутрішньої гармонії, пошуку ресурсу підтримки один одного. Тут книжка — не лише джерело знань, а ключ до відновлення, натхнення й віри в майбутнє. А «єМістечко» — це приклад того, як бібліотека стає центром спільноти, простором нових сенсів і людяності. 

Техніки бібліотерапії: Лікування через читання

Ось кілька способів, як ви можете використовувати читання для покращення свого емоційного стану:

1. Вибір літератури за настроєм: Читайте книги, які відповідають вашому настрою або емоційному стану, для кращого розуміння власних переживань.

2. Тематичне читання: Вибір літератури, що стосується вашої особистої проблеми або виклику, може надати нові інсайти та рішення.

3. Щоденний час на читання: Виділяйте щодня час на читання, щоб створити ритуал релаксації та самоосмислення.

4. Обговорення прочитаного: Діліться враженнями з іншими або ведіть щоденник, де аналізуєте прочитане, для глибшого розуміння тексту та себе.

Застосування бібліотерапії може допомогти не тільки впоратися з негативними емоціями, але й сприяти особистісному зростанню та самопізнанню.

А де брати книги ви знаєте

👇 

До зустрічі! Ваша Бібліотека на проспекті Шевченка,14

https://www.facebook.com/bibliotekashevchenka?locale=uk_UA

Ірина Соболєва 

Завідувачка відділу обслуговування бібліотеки на Шевченка 

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка #EVZ

 

 

Комбатантська проза — новий напрям української літератури.

VII Всеукраїнський форум військових письменників у Львові став потужним свідченням незламного духу нації, де пліч-о-пліч зібралися ті, хто боронять країну зі зброєю в руках, і продовжують цю боротьбу словом. Зустрічі, презентації, дискусії – кожен момент форуму був сповнений глибоких історій, що пронизують до самого серця. Розповісти про все просто неможливо, адже кожна розповідь учасника заслуговує на окрему увагу.

Проте особливе враження залишили виступи двох жінок, чия робота допомагає нам глибше зрозуміти літературний фронт цієї війни: дослідниці воєнної літератури Ганни Скоріної та літературознавиці Марини Рябченко. Їхні доповіді стали своєрідним порталом у маловідомий, але надзвичайно важливий пласт сучасної української літератури – воєнний, а особливо його серцевину – комбатантську прозу.

Ганна Скоріна: книжки, які допомагають зрозуміти війну.

Ганна Скоріна — людина, яка не просто читає книжки про війну. Вона їх системно збирає, аналізує і класифікує. Її шлях до цієї справи почався з особистого: в очікуванні чоловіка з фронту вона шукала тексти, які допоможуть краще зрозуміти його. Так почалася її праця, яка сьогодні вилилася в унікальний каталог українських видань про війну — від 2014 року й донині.

Ганна Скоріна. Інна Табакова

Виступ Ганни був дуже людяним і водночас фаховим. Вона показала, як багато пластів має наша воєнна література: художня проза, мемуари, поезія, комікси, книжки для дітей, видання, що торкаються теми Криму, інформаційної війни чи навіть іноземного досвіду. Виявляється, воєнна книжка — це не лише фронтові щоденники, а цілий всесвіт історій, які нам варто чути.

Особливо вразило інше: більшість таких книжок — малотиражні, іноді видані власним коштом. Тобто голоси тих, хто пройшов через війну, часто залишаються не почутими. І завдання бібліотекарів — ці голоси витягати на світло.

Комбатантська проза — новий напрям української літератури.

Марина Рябченко — кандидатка філологічних наук, асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, літературознавиця, яка досліджує сучасну воєнну прозу. Саме вона запропонувала термін “комбатантська проза”. Не “ветеранська” — бо війна ще триває. А “комбатантська” — бо її автори були на передовій і мають безпосередній бойовий досвід.

Наталія Чуфещук, Інна Табакова, Марина Рябченко

Марина Рябченко наголосила на ключових характеристиках комбатантської прози: абсолютна автобіографічність, фактологічна достовірність, тісний зв'язок з документальним та мемуарним письмом.

На відміну від традиційних героїчних романів, комбатантська проза оголює справжнє обличчя війни, де поряд з мужністю співіснують втома, страх, розгубленість, а іноді й чорний гумор як спосіб вижити. Цим текстам властива непідробна інтонація, їх неможливо вигадати, бо вони є документом часу, що б'ється пульсом між рядками.

Війна говорить словом, яке неможливо не почути.

Ці два виступи стали ключовими для глибшого розуміння того, чим є сучасна воєнна література в Україні. Вони показали, що книжка про війну — це форма діалогу між тими, хто був там, і тими, хто шукає розуміння. І цей діалог — не менш важливий, ніж будь-який бій.

🔖 Якщо ви шукаєте книжки, які допоможуть краще зрозуміти війну — почніть із каталогу Ганни Скоріної. А якщо шукаєте ключ до розуміння новітньої української літератури — зверніть увагу на комбатантську прозу. Бо вона пишеться кров'ю, але говорить мовою правди.

Наталія Чуфещук
Зав. відділом комплектування
КЗ "Кам'янські міські публічні бібліотеки" КМР
тел.0676603614

nchufeshuk@gmail.com

11 травня Міжнародний день матері

Любов до матері вшановували ще задовго до нашої епохи. В античні часи греки святкували день богині Реї — матері всіх богів, а фригійці — богині Кібелі. У Римі теж були подібні свята. У сучасній Індії досі проходить одне з найбільш масштабних свят — Дурга-пуджа, присвячене богині-матері Дурзі.

А у середньовічній Європі виникла особлива традиція: у Летарну неділю (четверту неділю Великого посту) дозволялося повертатися до рідної парафії — і, звісно ж, провідати маму. У Великій Британії ця звичка трансформувалася у “Неділю Матері”, яка й досі зберігає свою популярність.

Хоча сьогодні його відзначають у багатьох країнах світу, сучасна традиція бере свій початок зі США. Саме там, у 1908 році, американська активістка Анна Джарвіс уперше організувала святкування на честь матері в місті Графтон, Західна Вірджинія. А вже через кілька років ідея поширилася по всій країні — і в 1914 році президент Вудро Вільсон офіційно оголосив День матері національним святом, яке відзначається другої неділі травня. 1

Цікаво, що натхненням для Анни стала її власна мама — жінка, яка присвятила себе створенню жіночих клубів для підтримки здоров’я та доброзичливості в громадах. У пам’ять про неї Анна започаткувала традицію дарувати білі гвоздики як символ любові до померлої матері. Згодом з’явилося нове значення: червона або рожева гвоздика — для живої мами, а біла — для тієї, якої вже немає поруч.

З того часу це свято набуло поширення та популярності по всьому світу, і тепер це всесвітнє свято материнства.

Проте з плином часу свято набуло комерційного характеру. Листівки, подарунки, реклами — все це віддалило ідею від її початкової глибини. І що цікаво: сама Анна Джарвіс наприкінці життя почала виступати проти комерціалізації Дня матері та навіть хотіла скасувати його, бо вважала, що його сенс спотворили.

Українці почали відзначати це свято в 1928 році, щоправда, перше святкування відбулося в канадській діаспорі. Проте вже наступного року за ініціативою письменниці Олени Кисілевської День матері відзначали у Львові та Тернополі, а згодом — на всій території західної частини України. З 1939 року День матері був заборонений радянською владою. Повернулося це травневе свято в нашу країну тільки з настанням незалежності, а на державному рівні його визнали в 1999 році.

Роботи художниці з Кам'янського Алли Михальчук

 

 

Булінг — це хвороба групи… потребу принижувати інших диктує група.

Бібліотека на Шевченка, БФ «Янголи спасіння», Гімназія №6 провели спільну інформаційно просвітницьку акцію «Цькування: причини, наслідки, шляхи боротьби з насильством» за участі інспектора ВСОБ Кам'янського РУП Світлани Гріченко. В акції взяли участь 52 здобувачів освіти гімназії №6.

Разом з учнями розглядали важливі тези про булінг, вчилися розпізнавати де булінг, а де просто конфлікт, які ролі є в булінгу, перевіряли наявність 4-х ключових ознак булінгу, а саме: повторюваність, дисбаланс сил, біль, зловмисність дій і відсутність розкаяння, як діяти у випадках булінгу.

Кам’янські бібліотекарі візьмуть участь у VII Всеукраїнському форумі військових письменників у Львові.

Письменники, які з початком російсько-української війни 2014 року взяли до рук зброю і пішли захищати батьківщину, а також воїни, які почали писати, перебуваючи в зоні бойових дій, приїдуть на чотири дні до Львова, щоб поспілкуватися з колегами по перу і побратимами по зброї й презентувати свою творчість читачам.

Військові письменники, письменники-волонтери та бібліотекарі й видавці з різних регіонів України матимуть зустрічі не лише з читачами у Львові, але й у бібліотеках територіальних громад Львівської області. Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука в особі директорки Тетяни Пилипець та за участі Володимира Скоростецького і Владистава Якушева є співзасновниками Всеукраїнського форуму військових письменників.

Цього року ряди учасників ФВП поповнять нові творчі військові, серед яких – лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, актор Херсонського театру ім. Миколи Куліша Володимир Тука, популярні письменники Павло Дерев’янко та Ігор Мітров. Будуть і ветерани, які з нами з першого Форуму – Петро Солтис, Влад Якушев, Назар Розлуцький, Микола Ніколаєв.

#Вікна_що_говорять: Тут здійснюється ваша мрія про малювання!

Ось і промайнули чотири місяці занять в студії живопису для дорослих «Алла». Погляньте, що «натворили» наші студійці за цей час.

А вам ніколи не хотілося зайнятися живописом? Ось накупити паперу, мольбертів і фарб, а потім почати малювати! Якщо ви переживали подібні устремління і кожен раз відкладали їх на безрік як недоречні та несвоєчасні, то абсолютно марно.Малювання – творче заняття, в якого немає обмежень віком!

9 травня о 14.00 розпочнеться другий студійний курс малювання для дорослих професійної художниці Алли Михальчук і теж триватиме чотири місяці.

Цей проєкт став можливим завдяки грантовій підтримці програми "ЄМістечко — простір для кожного в Україні!" та Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ, Німеччина), які допомагають реалізувати проєкти, спрямовані на розвиток соціальної згуртованості та підтримки громади у важкий час.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка #EVZ