субота, 28 листопада 2020 р.

Свічка пам'яті

 28 листопада о 16.00 запаліть свічку пам'яті. Вшануйте память кожного вбитого голодом українця!




четвер, 26 листопада 2020 р.

Картинна галерея ім. Євгенія Лебедєва

Не кожна бібліотека може похвалитися тим, що має власну картинну галерею. У  бібліотеці на Шевченка м.Камянське  вона з’явилася ще у 2014 році, коли низка картин Євгенія Івановича Лебедєва була передана  в дар бібліотеці дружиною художника – Лебедєвою Валентиною Іванівною.


Народився Євгеній Іванович 1930 року у місті Єнакієво в сім’ї службовця. Потім його родина - батько, мати та два брати переїхали на постійне проживання до м. Дніпродзержинська (зараз Кам’янське). Тут Євгеній почав ходити до школи. Як і всі діти любив малювати кольоровими олівцями, а років з п’яти потягнувся до пензля. 


Євген продовжив навчання спочатку в чоловічій школі № 1, а потім у школі № 6.
Навчався добре, займався спортом – гімнастикою та акробатикою. Вступив до художньої студії при Палаці культури металургів, де навчався п’ять років. Став писати маслом, аквареллю, темперою, гуашшю. Навчився карбуванню по металу, різьбленню по дереву.

Коли йому було 11 років почалася війна. Старші брати пішли на фронт, а він з батьками був змушений виїхати з міста на потягу спочатку до Ново-Йорску, а потім до Нижнього Тагілу, де у дуже тяжких умовах жили до визволення Дніпродзержинська. Навесні 1944 вони повернулися до рідного міста. 

У 1948 р. Євгеній  зустрів колишню однокласницю – Валентину Клинацюк, з якою вони розписалися через рік. 


Раннє одруження не подобалося батькам, вони вважали цей шлюб неміцним, але Євгеній та Валентина прожили разом півстоліття. 


Закінчивши металургійний інститут ім. Арсенічева, Є. Лебедєв пішов працювати інженером-конструктором на БЗКВОіТ (Баглійський завод котельно-допоміжнього устаткування і трубопроводів). За 22 роки праці на заводі він зробив великий внесок у модернізацію підприємства, впровадив у виробництво десятки раціоналізаторських пропозицій.

Якщо за професією Евгеній Іванович був інженером-конструктором, то за захопленням – художником. До своїх робіт ставився дуже критично, що спонукало його весь час вчитися, удосконалюватися.

Є.І. Лебедєву було запропоновано створити музей історії індустріального Дніпродзержинська у великій залі заводоуправління БЗКВОіТ, де б на кожній стіні відображалась окрема епоха в житті нашої країни та міста: довоєнний Дніпродзержинськ, захист Вітчизни, післявоєнне оновлення життя, сучасні досягнення.

Ці великі чотири картини складали справжню панораму, об’єднану єдиною художньою думкою. На жаль, в період перебудови, коли Євген Іванович був вже на пенсії, завод збанкрутував і був проданий. Новим господарям музей став не потрібен, і цей унікальний історико-художній витвір був знищений. Не залишилось навіть фотознімків.

Він написав понад 600 картин. Захоплюють своєю красою пейзажі та натюрморти.









В його творчому доробку є також портрети та декілька автопортретів.
Лебедєв створював не тільки авторські полотна, але й копіював картини відомих майстрів: І.Айвазовського Дев’ятий вал», П.Федотова «Сватання майора», К.Флавицького «Княжна Тараканова», Леонардо да Вінчі «Мадонна Літта» тощо.




Цікавим є те, що художник малював не на спеціальному полотні, бо тоді вони були дорогими, а на зворотному боці робочих таблиць. Рамки для своїх витворів він робив самостійно.

Євгеній Іванович захоплювався також карбуванням, створював чудові малюнки на металі.



Євгеній Лебедєв важко хворів. Він переніс декілька інфарктів. Особливо похитнулося його здоров’я після загибелі сина. У 1988 році після четвертого інфаркту перестало битися серце Є.І. Лебедєва. Але він залишив після себе великий спадок – прекрасні картини та мініатюри, які розійшлися містом, країною, світом.

Дружина Валентина говорить впевнено: «Твои картины приносят людям радость. Все они попали в добрые руки, которые надолго сохранят им жизнь и светлую память о тебе».

30 картин  передала  бібліотеці родина  Лебедєвих. Зроблено це було за  бажанням дружини, жінка не хотіла що б картини розтягнули або просто забули на горищі.

Подружня пара Лебедєвих вже покинула цей світ, як пам'ять про талант художника залишилися його картини, надають змогу відпочити від буденності, насолоджуючись красою живопису. А це значить, що життя цієї людини не було марним. 






Людмила Ревко, завідувачка відділу бібліографічної та електронної інформації


По страницам книги "Почетные гости Дворца культуры "Химик"

А в Днепродзержинск все едут и едут знаменитые и не очень актеры, ансамбли, танцоры, спортсмены. 

Геннадий Хазанов, артист, пародист, киноактер,



Эстрадный певец Валерий Леонтьев



Артист Зиновий Герд



Вокально -инструментальный ансамбль "Веселые ребята"



У многих  гостей удалось взять интервью. Делаются эти интервью всегда непросто, ведь сначала нужно уговорить капризную звезду выделить время для многотиражки. Но даже самых капризных директор ДК «Химик» А.И.Чайка умудряется уговорить довольно быстро
За последние пять лет я зафиксировала три хитрых способа таких уговоров (наверняка их гораздо больше, ведь не все происходит на глазах у корреспондентов).

В целом все три способа сводятся к шантажу в тех или иных масштабах. Самый легкий, к примеру: «Если вы, Алла Борисовна, уважаете этот город и наше предприятие, то уж будьте любезны…». И для большинства звезд первой величины этот метод Анатолия Ильича срабатывает сразу же.

Второй вариант уговоров — беседы с антрепренерами, сопровождающими звезд: «Убедите, пожалуйста, вашего артиста рассказать нашей газете о звездных планах и перспективах, а то где еще вас напечатают?!». Срабатывает и это.

Но самый потрясающий вид шантажа звучал так: «Вас накормили? Выдали все по райдер-листу (список требований актеров к организации концерта, включающий иногда то особый вид туалетной бумаги, то редкую марку минеральной воды)! Отработайте уж по полной!». Бывает, что и такие вещи не срабатывают, но по наблюдениям того же А.И.Чайки чаще всего шантаж наивысшего пошиба требуется для начинающих звезд.
 Истинные таланты щедры и им есть что сказать.

Редактор газеты "Панорама "Азота" заслуженный журналист Украины Ирина Уварова

вівторок, 24 листопада 2020 р.

По страницам "Книги почетных гостей Дворца культуры "Химик"

Книга отзывов издана уже в двух томах, поэтому перечислять все благодарности — дело долгое, хотя и необходимое. К этой книге мы еще не раз вернемся.

Искусству этого человека рукоплескали жители многих городов мира, ему устраивали аудиенции короли и королевы, президенты и генеральные секретари. Прозванный в детстве «внуком Робинзона Крузо» за рваные штаны и рубашку, которые он неизменно носил, этот человек, став знаменитым, одевался столь роскошно, что его портреты в полный рост печатали на обложках самых престижных журналов мод. На Западе этого человека звали «господин Мамудо», а у себя на родине он был известен под именем Махмуда Эсамбаева.

Махмуд Алисултанович Эсамбаев – советский, чеченский артист балета, актёр, эстрадный танцовщик, народный артист СССР (15.07.1924-7.01.2020) также оставил свой автограф  "Книги почетных гостей Дворца культуры "Химик"



В 1975 году во Дворце состоялся концерт джазового оркестра под управлением Олега Лундстрема. Оркестр был основан в 1934 году и признан самым «долгоиграющим», что отражено в «Книге рекордов Гиннесса».


Свои записи оставили Нонна Мордюкова, Анатолий Кузнецов, Юрий Багатиков, Эдита Пьеха.


В конце мая 1979 года (надо думать ко Дню химика) с огромным успехом выступала во Дворце Эдита Пьеха: «С большой радостью пела для вас в вашем прекрасном Дворце. Огромное спасибо всем работникам Дворца химиков за их теплоту, сердечность, за любовь к песне! До новых встреч, до новых песен!».



Редактор газеты "Панорама "Азота" заслуженная журналистка Украины  Ирина Уварова

Бібліотека на Шевченка на TopRadio 104.4 FM - Кам'янське

Аби ваші осінні вечори проходили більш яскраво,  TopRadio 104.4 FM - Кам'янське спільно з бібліотекою на Шевченка підготували рубрику «ТОП СТОРІНКА», яка виходить щопонеділка в ефірі ‘’Good morning show’’! 🤩

Якщо ви пропустили ранковий етер, підписуйся на  сторінку  TopRadio 104.4 FM - Кам'янське та слідкуй за оновленнями щопонеділка, а ми обіцяємо радувати тебе книжковими новинками зі всього світу!🤗

Починаємо рубрику із рекомандацій кращих українських письменників:

📚 Андрій Кокотюха - ретро-детективи «Львівський цикл»
📚 Натая Гурницька - роман «Мелодія кави у тональності кардамону»
📚 Софія Андрухович - роман «Фелікс Австрія» (за мотивами книги вийшов фільм «Віддана»)

А що зараз читаєте ви?🧐
Діліться в коментарях!💋

понеділок, 23 листопада 2020 р.

По страницам "Книги почетных гостей Дворца культуры "Химик"

Знаменитая книга отзывов — большой альбом для автографов знаменитостей, выступающих на сцене нашего Дворца культуры «Химик», был заведен не в первый год работы Дворца, а только в 1974 году. 


Говорят, старт альбому дали Тарапунька и Штепсель, которые после выступления, многократных выходов на бис, уставшие, но очень довольные, спросили у тогдашнего руководителя Дворца: «А где вам оставить благодарности в письменном виде?». А нигде… Первые знаменитости расписывались на обороте своих афиш, а уже потом решили привести все в порядок, и Альбом под названием «Книга отзывов» стал предметом гордости не только Дворца и завода, но в целом — и города. 

Первой записью первого тома Книги отзывов стал автограф Софии Ротару. 3 сентября 1974 года она написала в нашем альбоме: «Дякую за гостинність і повагу! Як кажуть у нас на Буковині: бажаємо, аби щастя було в хаті, аби всі були багаті, аби жили любо й мило, аби все у вас родило!».





Редактор газеты "Панорама "Азота" заслуженный журналист Украины Ирина Уварова

неділя, 22 листопада 2020 р.

Дворец культури "Химик" - жемчужина архитектуры 70-х

5 декабря 1970 года в Днепродзержинске сдан в эксплуатацию Дворец культури "Химик".


Вопрос о строительстве для Днепродзержинского химического комбината нового Дворца культуры был в свое время поднят тогдашним его директором Евгением Ивановичем Добровольским. 
Азотчики больше не могли мириться с теснотой старого клуба, кружки и секции которого были переполнены и работали до глубокой ночи.
Ветераны  предприятия вспоминают, что клуб в то время посещало невероятное количество любителей художественной самодеятельности и в одном и том же репетиционном помещении, сменяя друг друга, в течение дня занималось по нескольку творческих коллективов. Кроме множества руководителей различных кружков и секций тогда в штате клуба было еще и более 30 человек уборщиц, работавших посменно, потому что одни и те же репетиционные помещения приходилось убирать несколько раз за день. 

Коллектив ДХК, во главе с директором предприятия, мечтал о новом, просторном клубе. И чтобы оправдать надежды азотчиков проект будущего Дворца культуры Евгений Иванович Добровольский взялся выбирать лично, он же обосновывал и согласовывал сделанный выбор «наверху». 

Строительство Дворца началось с подготовки площадки, земляные работы на которой азотчики выполняли собственными силами, в основном, на субботниках. Когда же площадка была расчищена, спланирована и даже под будущее здание строителями был залит фундамент, на глаза Е.И.Добровольскому попался совсем новый проект, по которому здание Дворца было значительно больше и гораздо красивее. 



Несмотря на то, что строительные работы уже были развернуты, Евгений Иванович сумел настоять на новом проекте и доказать руководству, что именно такой, просторный и светлый Дворец необходим растущему предприятию. Ему пошли навстречу - возводить ДК по новому проекту разрешили, но вот уже заложенный первоначально фундамент пришлось взорвать.

Впрочем, никто не пожалел о том, что уже принятое решение было изменено, буквально, в последний момент. Новый Дворец, действительно, поражал размерами и красотой, а также новизной и смелостью технических решений. При его строительстве применялись самые прогрессивные на то время методы строительства и отделки, его интерьеры поражали изысканностью и большим художественным вкусом. 


Первым директором Дворца культуры химиков был назначен А.Вовченко. Вот что рассказывает он в своем материале о Дворце, опубликованном в №98 газеты «Серп молот» от 22 декабря 1970 года: 

- Это уникальное здание, стены, пол, каждая самая маленькая деталь которого еще сохраняют тепло рук строителей. В актовом зале высококачественные штукатурные работы выполнены бригадой Маловичко. Здесь впервые применен метод со скользящей опалубкой. Много умения приложили и маляры, которыми руководил бригадир Солодов. 

Оборудование сцены – самое новейшее. Сцена оборачивается. Здесь имеется противопожарная завеса весом 20 тонн. Имея такую сцену, можно принимать самых знаменитых артистов. 

Холл второго этажа украшают большое панно и цветной витраж. Их авторы – киевские художники-монументалисты В.Ламах и Е.Катков. Напротив концертного зала (на 1100 мест) - киноконцертный зал, вмещающий 385 зрителей. 

Объем выполненных работ при строительстве Дворца был поистине колоссальным. На его возведение было израсходовано 100 вагонов сборного железобетона, 48 вагонов стали, 60 вагонов цемента, уложено несколько тысяч квадратных метров керамической плитки, около 2 тысяч квадратных метров мозаики. 

Почти все предприятия города помогали химикам строить Дворец. Никелированные стойки перил и оборудование сцены изготовили работники завода котельно-вспомогательного оборудования. Значительную помощь оказали коллективы заводов им. Дзержинского, железобетонных конструкций, котельно-механического, вспомогательного оборудования, Приднепровского химзавода, студенты индустриального института. Красивую мебель изготовили киевские мебельщики и вологодские мастера. При оформлении Дворца применено много современных синтетических материалов и пластмасс, цветного стекла, древесины ценных пород. 

Во что же обошлось строительство этого уникального здания? На его создание было затрачено 1 миллион 900 тысяч рублей. Довершая архитектурную композицию дворца, напротив его центрального входа, устроен фонтан под названием «Фантазия», струя которого во время включения бьет вверх на высоту 12 метров. Дворец культуры химиков был принят в эксплуатацию с оценкой «отлично».

Редактор газеты "Панорама "Азота" заслуженная журналистка Украины  Ирина Уварова


5 декабря 2020 праздновать свой 50-летний юбилей Дворец культуры «Химик»
За 50 лет большое количество творческих людей посетила наш город и почти всех любезно принимал этот дворец.

У нас с вами есть уникальная возможность познакомиться со страницами «Книги почетных гостей Дворца культуры Химик». На странице фейсбук «Моє Камянське – місто, яке варто відвідати»

ttp://www.azot.com.ua/uk/media-center/893/

вівторок, 17 листопада 2020 р.

Колекціонуєте? Мерщій до бібліотеки на Шевченка

Тепер вже точно зрозуміло, що онлайн — це надовго. Ще на початку 2020 року можна було думати про те, що скоро все налагодиться і заплановані заходи поки можна просто перенести на кілька тижнів або скасувати. Зараз виходу немає, нам доводиться шукати способи працювати й офлайн, і знаходити прихильників онлайн. З цією реальністю доводиться миритися.


Володіючи інформаційними фондами, інтелектуальною аурою та фізичним простором, бібліотекарки читального залу бібліотеки на Шевченка м.Камянське вирішили відновити роботу клубу колекціонерів та об'єднати їх у ХОБI CLAB творчих людей.

Презентуючи ХОБI CLAB, завідувачка читальним залом Катерина Молчанова нагадала про нумізматів, філателістів, фалеристів, яких знають майже всі. А ось про деякі види колекціонування дехто навіть не чув. Наприклад, арктофілія — колекціонування м'яких іграшок, плангонологія — колекціонування ляльок, тегестологія — колекціонування підставок для пива (бірдіклей), фішефілія — колекціонування етикеток і наклейок, які покривають банки рибних консервів, ікри та багато інших"

Чому саме клуб колекціонерів у бібліотеці?
По — перше бібліотека наслідує настановам директорки бібліотеки: роби те, що цікаво саме тобі й те, що можеш робити найкраще за інших, або шукай того, хто зробить цю роботу за тебе.

По-друге, серед бібліотекарів багато колекціонерів. Колекціонують сов, котів, cобак, порцеляну, ляльки, листівки, краватки, хустки, книжки, цеглини, квіти тощо. Бібліотека сама має цікаву колекцію книжкових раритетів.

По — третє, у нас вже є досвід. Бібліотекарки відділу абонемента декілька років тому об'єднали біля бібліотеки міських колекціонерів в клубі "Багатель".

Перше засідання присвятили  колекціонуванню старовинних книг. Зокрема, присутні почули розповіді про найдорожчі книги у світі: «Божественна комедія» Данте, написана на аркуші паперу розміром 80 на 60 см. бенедиктинським ченцем Габріелем Челані є одною з найбільш незвичайних в світі книг. Всі 14 000 віршів легко читаються неозброєним оком, а якщо подивитися на лист з певної відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.


"Лестерський кодекс" - зошит наукових записів, зроблених Леонардо да Вінчі


"Птахи Америки" - книга природознавця та художника Джона Джеймса Одюбона, що містить ілюстрації найрізноманітніших птахів США. Вперше вона був опублікована як серія у розділах між 1827 та 1838 роками, в Единбурзі та Лондоні  та є найдорожчою антикварною книгою.


Бібліотекарка Алла Гузовська презентувала   "Шевченкіану" - зібрання нашої бібліотеки, що  стосуються життя і творчості Т.Г.Шевченка, зокрема  зібрання  "Кобзарів", виданих в різні роки і в різних містах.

 Продемонструвала колекцію антикварних книг, якими ми пишаємося.






На завершення всіх запросили взяти участь в аукціоні за всіма правилами. Нехай це була гра, але лоти були справжніми:шовкова хустка, книги, листівки, прикраси й торгувалися по — справжньому.





Наступна зустріч буде ще цікавішою. Ірина Головко презентуватимемо колекцію шовкових хусток. Зустріч відбуватиметься офлайн з виходом у прямий етер.