Пам'ять - нескінченна книга.

Сьогодні переглядається і переосмислюється вся історія нашої країни. Але є такі віхи життя, які ніхто не має права забути... Йдеться про страшну війну минулого століття, це пекуча рана, яка болить досі чи не кожній родині в Україні. В наші дні героїко-патріотичне виховання набуває особливого значення. Сучасну тональність цьому напрямку роботи бібліотек надає така форма популяризації художньої літератури, як читацький марафон "Пам'ять - нескінченна книга", який здійснюється бібліотекарями Дніпропетровщини в рамках регіонального проекту "Читаємо разом".

Протягом квітня серед читачів бібліотеки - філіалу № 5 (здебільшого це учні СЗШ № 29 та вихованці Дитячого профілактичного  санаторію) було проведено соціологічне дослідження "Моя улюблена книга про війну". Робота вийшла і за межі бібліотеки - 24 квітня бібліотекарі спілкувалися з учнями гуманітарної гімназії № 39 та з учнями СЗШ № 30 на пришкільних майданчиках просто неба.

Дітям пропонувалося згадати твори художньої літератури про війну 1941-1945рр., які вони вивчали в школі, чи читали для душі.

В Акції прийняло участь всього 132 учасника.

На питання, чи знають вони про війну  взагалі? позитивно відповіли 104 опитуваних.

Питання: Які художні твори воєнної тематики ти вивчав(ла) в школі на уроках літератури? змусило дітей замислитися. 47 з них  - взагалі нічого не пам'ятають, 52 - назвали по одному, 33 -  по 2 і більше видань.

Серед творів, які дітей вразили найбільше лідирують "Повість про справжню людину" Бориса Польового, "Доля людини" Михайла Шолохова", "А зорі тут тихі" Бориса Васильєва, "І один у полі воїн" Юрія Дольд - Михайлика.

В рамках Марафону бібліотека - філіал № 5  бере участь в Обласному заочному конкурсі "Кращий читацький відгук на книги про Велику Вітчизняну війну".

Нашу бібліотеку в конкурсі представляє  Лук'янішин Олексій, учень 6-А класу гуманітарної гімназії № 39.

Улюблена книга Олексія - "Повість про справжню людину" Б. Польового.

Фрагмент з його творчої роботи:

"...Вразило мене й те, як молода дівчина під час обстрілу закрила своїм тілом пораненого льотчика та як люди допомагали Олексію хто чим міг: діти принесли обсипаний крихтами шматочок цукру, стара тітка Василина не пожалкувала єдиної курки, щоб зварити хворому бульйон. Мабуть і зараз с такими ж почуттями волонтери прагнуть допомогти нашим бійцям як на фронті, так і тим, хто одержав поранення. І це, мабуть, не випадково, бо така риса характеру – допомагати в лиху годину притаманна нашому народу. 

Ось і зараз, коли прийшло лихо на нашу землю і ллється кров наших бійців, для тих, хто став інвалідом, прикладом повинен стати подвиг Олексія Мересьєва. Мені здається, що ця книга дуже корисна і кожен повинен познайомитись з нею. Образ Мересьєва і його подвиг повинні стати зразком для кожного з нас".

З метою популяризування літератури та знань з історії в бібліотеці планується провести:

7 травня - сімейну зустріч "Дідові медалі";

8 травня -  урок пам'яті "Вшануємо загиблих", який відбудеться  біля Пам'ятника Танку, що на березі лівобережного водосховища.