Міжнародний день танцю

Міжнародний день танцю відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера (29.04 1727 р. - 19.10.1810 р.) - "батька сучасного балету». Саме він наділив танцювальні рухи змістовним навантаженням і доповнив їх пантомімою, для більш повної передачі задумки постановника.

Подружжя Линда і Майк з Великобританії спробували показати за 100 секунд, як мінялася мода з 1912 р. до початку 2012 року. Автори показали тенденції моди кожної епохи. Крім змін в одязі, у відео також впізнанні танцювальні рухи, популярні на той момент. Відеоряд підібрано з мелодій і ритмів, популярних у ті роки.

Цікавинки:

Більшість думає що танець "полька"- польський. Але насправді це чеський танець, а його назва не має нічого спільного з Польщею. Цей танець танцюється маленькими, «половинними» кроками, тому йому дали назву polka, що в чеській мові означає "половина". 

Танець тарантела в Італії колись вважався найкращим і чи не єдиним засобом лікування "тарантізма" - божевілля, викликане укусом тарантула. В XVI-XVII століттях по Італії кочували спеціальні оркестри, для "лікування" хворих.

Танцівниці танцю живота в Єгипті щороку сплачують в казну податок в розмірі 900 млн єгипетських фунтів, це 264 млн. доларів США. Тож танцівниці являються п'ятими по значущості джерелом фінансування скарбниці держави після Суецького каналу, туризму, експорту нафти та бавовни. 

Анонс тижня

 

А ви знали, що

4 травня 1926 р. Кам’янський робітничий технікум(нині Дніпровський державний технічний університет) зробив перший випуск інженерів-металургів.

З трьохсот абітурієнтів, які вступили до навчального закладу під час його відкриття, до фінішу дійшли десять осіб. Публічний захист дипломних проєктів, виставку робіт студентів та урочисте засідання організували в клубі імені Карла Лібкнехта (колишній Інженерний клуб, зараз Мала сцена Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки). Найкращими випускниками, які отримали від екзаменаційної комісії оцінку «дуже добре», стали Крикент, Серьогін, Богуцький та Наришкін.

Світлини з архіву Олександра Слонєвського.

Шлях до рівноваги

У просторі бібліотеки на Шевченка відбулася чергова зустріч ресурсного клубу «Шлях до рівноваги» за участі психологині БФ «Карітас Кам’янське» Марини Клименко.

Учасники разом визначали, що найчастіше «з’їдає» наш внутрішній ресурс:

постійна невизначеність і тривожний фон війни
інформаційне перевантаження
відсутність відпочинку без відчуття провини
життя «в режимі виживання»
емоційне стримування («треба триматися»)
Кожна людина має власну унікальну комбінацію способів подолання складних життєвих обставин". Зацікавила модель BASIC Ph ізраїльського психолога, фахівця з вивчення травми Мулі Лахада, який описує шість основних ресурсних напрямів підтримки людини:
B — вірування та моральні цінності
A — емоції та почуття
S — соціальні стосунки
I — уява і творчість
C — мислення та пізнання
Ph — фізіологічні ресурси та активність
Разом ми опановували практичні прийоми відновлення внутрішнього ресурсу, ділилися власним досвідом та підтримували одне одного.

Дякуємо всім учасникам за відкритість, довіру та теплу атмосферу зустрічі.#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Сенсорне читання

Чи може звичайне читання казки перетворитися на справжню подорож у світ емоцій та відчуттів? Ми впевнилися – так, якщо це сенсорне читання!

Нещодавно разом із підопічними БФ «Карітас Кам’янське» відбулося сенсорне читання казки Аделії Каравалю «Дні «Так» та дні «Ні». Кожна сторінка оживала завдяки наповненню «сенсорного кошика». Облаштували «магічну схованку» в наметі, де діти шукали затишок і досліджували тактильні скарби. Вгадували голоси пташок із заплющеними очима, ловили повітряні «хмаринки» та терпляче будували вежі з камінців. А на завершення створили «Спільне небо», об’єднавши малюнки кожного у велику панораму.

Нас було 10 (трохи більше за рекомендовану норму), але ми зберегли атмосферу довіри та поваги до кордонів кожного. Дякуємо маленьким героям за щирість! 

Більше про проєкт:

https://www.savb.lt/archyvas/islaisviname-herojus/#HERUN

#СенсорнеЧитання #КреативнаЄвропа #Інклюзія More details about the project https://byt.lt/xcr60

This project is partially funded by the European Union within the programme “Creative Europe #HeroesUnleashed #sensoryreading #сенсорнечитання #CreativeEurope Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука

Наталя Чуфещук, завідувачка відділу комплектування та обробки літератури

Експонати музейної імнати

Декоративна фарфорова тарілка німецького виробника Rosenthal із сувенірним написом німецькою мовою: Ein Andenken von VALAN, що перекладається як «На згадку від VALAN».

Це зразок якісного вінтажного європейського фарфору середнього колекційного рівня.

Матеріал: фарфор

Техніка: деколь (техніка нанесення зображення на поверхню виробу), золочення

Країна виробництва: Німеччина

Датування: приблизно 1960–1975 рр.

Діаметр: 10 см

Rosenthal — відомий німецький виробник преміального фарфору, заснований у XIX столітті. Підприємство виготовляло як сервізний фарфор високої якості, так і сувенірні вироби на замовлення магазинів Європи.

Щиро дякуємо Віктору Заславському за подарунок до музейної кімнати.

Анонс тижня

 

А ви знали, що

у видавництві «Ліра» готується до друку «Альбом видів Дніпровського заводу та Заводського поселення. 1888–1918». Упорядник краєзнавець Олександр Слонєвський.

Видання такого альбому — справжня подія для історії Кам'янського. Період 1888–1918 років охоплює становлення індустріального міста, і 800 світлин — це колосальний документальний матеріал.

Олександр Слонєвський відомий своїми ретельними дослідженнями з історії Кам’янського, тож можна очікувати, що альбом вийде на дуже високому рівні — і за змістом, і за візуальною якістю. Презентація справді обіцяє бути помітною культурною подією.

#визналищо

Лекції Микити Неманова про японську культуру

Де та Японія — і де Кам’янське? А проте їхні шляхи таки перетнулися.

На чергову лекцію з історії японської культури епохи Едо колекціонера Микити Неманова знову зібралися поціновувачі його таланту та глибоких знань. Присутні із захопленням слухали розповіді про історію японського фарфору, знайомилися з унікальними експонатами його колекції.

Від лекції до лекції Микита Неманов відкриває кам’янчанам витончену красу японської культури й дозволяє доторкнутися до неї — для цього навіть не потрібно їхати до Японії.

Справжній фарфор з’явився в Японії порівняно пізно — на початку XVII століття, завдячуючи корейським гончарам. Після воєн кінця XVI століття японці привезли до країни корейських майстрів, які передали технологію виготовлення фарфору — складного матеріалу, що потребує дуже високих температур випалу. До цього японські майстри виготовляли переважно кераміку та кам’яний посуд. Переломним моментом стало відкриття родовищ каоліну поблизу містечка Аріта на острові Кюсю. Саме там розпочалося виробництво першого японського фарфору — аріта-які.

Найбільшого розвитку виробництво японського фарфору досягло в епоху Едо (1603–1868), коли сформувалися основні художні традиції та стилі, що принесли йому світове визнання.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Експонати музейної кімнати

Картини «Півень», «Сільський пейзаж» вишиті хрестиком датовані 1935 роком, картина «Різдво» 1955 роком.

У традиційній українській культурі вишиті картини з’явилися наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття — пізніше, ніж рушники та сорочки, і спочатку вважалися радше елементом міської моди, яка поступово поширилася в сільському середовищі. Саме в цей період техніку хрестика почали активно використовувати не лише для оздоблення сорочок і рушників, а й для створення інтер’єрних виробів — серветок, декоративних панно та картин.

У цей час сформувався характерний набір сюжетів для вишитих картин хрестиком: квіткові композиції та букети, сільські пейзажі, сцени із закоханими парами, птахи як символи родинного добробуту, релігійні мотиви, декоративні написи-побажання («На щастя», «Миру цьому дому» тощо).

Завдяки дарункам читачів поповнюється наша музейна кімната.

Ваша бібліотека на Шевченка 

День кіно

У просторі юнацького сектору бібліотеки на Шевченка відбувся перегляд фільму «Труднощі перекладу» — романтичної трагікомедії режисерки Софії Копполи.

Події стрічки розгортаються в нічному Токіо, де випадково знайомляться двоє американців — актор Боб і молода Шарлотта. Разом вони блукають містом, потрапляють у дивні й кумедні ситуації, багато мовчать, спостерігають і поступово відкривають щось важливе не лише про Японію, а й про себе.

Глядачам особливо відгукнулася атмосфера фільму — тонке відчуття розгубленості й віддаленості від звичного світу, але водночас і дивної близькості між людьми, які зустрілися випадково, проте саме в потрібний момент.

Цікаво, що між героями немає класичної романтичної історії — і саме це робить їхній зв’язок таким щирим і справжнім.

«Фінал залишає післясмак, над яким хочеться ще трохи подумати», — ділилися враженнями учасники під час обговорення фільму.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

перший випуск вихованців аероклубу імені В.С. Молокова в Кам'янському відбувся 12 травня 1936 р. Серед випускників 25 пілотів, 30 парашутистів, 200 планеристів. Для відпрацьовування стрибків із парашута споруджена парашутна вежа. Висота її була 75 метрів. Для порівняння: 16-поверховий будинок має висоту від 40 до 50 метрів.

#визналищо

Фотовиставка "Життя, розділене війною"

Експозиція через об'єктив шести фотографів — Євген Сосновський, Аліна Комарова, Іван Станіславський, Лесь Касьянов, Поліна Ковальська та i.spion.u — розповідає про Маріуполь, його мешканців і трансформації, спричинені російським вторгненням.

Експозиція охоплює життя Маріуполя під час облоги, трагедію мирного населення, долю маріупольців у вимушеному переселенні, поховання героїв, акції підтримки полонених та зміни міського простору.

Це можливість побачити Маріуполь очима його мешканців і тих, хто документує історію просто зараз

Достукатися писанкою до небес: пам’яті писанкарки з Кам'янського Лариси Лосенко!

Великдень — одна з найпотужніших енергетичних точок українського календаря. Саме в цей час жінки здавна писали писанки, закодовуючи в них молитви за свій рід: для захисту домівки, здоров’я близьких, доброго врожаю та достатку. Кажуть, що знаючи, як правильно написати писанку, можна достукатися зі своїми найпотаємнішими бажаннями до небес.

Лариса Семенівна Лосенко мала у власній колекції понад 2000 робіт, виконаних майже у 20 техніках: писанки, крашанки, мальованки, шкрябанки, крапанки, різьблянки, вишиванки, солом’янки, мотанки, бісерки — і все це на тендітній шкаралупі яйця. Її роботи вражали не лише технічною довершеністю, а й поетичністю назв: «Ниткова філігрань», «На полях книги», «Золотий кошик», «Пори року», «Фаберже», «Мамине рішельє».

Рідко коли майстриня створювала одну писанку — зазвичай народжувалися цілі серії: «Бузковий туман», «Чоловічий колір», «Сад моєї подруги», «Прованс», «Мамзельки» тощо.

Перші виставки Лариси Семенівни відбулися саме в нашій бібліотеці на Шевченка м.Кам'янське: «Пасхальні візерунки», «Яйце, як творчий Космос», «Достукатися писанкою до небес». На них експонувалося майже 1000 робіт — яскравих, ніжних, сонячних і життєрадісних.

Усі писанки пані Лариси— витончені, різноманітні, живі. Вони передають настрій авторки та тепло людей, які долучалися до створення й збереження цих колекцій.

У 2023 році Лариса Семенівна відійшла у засвіти. Вона не встигла здійснити свою мрію — провести виставку в Києві. ЇЇ онуки — Ліза і Нікіта Курицини пізніше організували благодійну виставку писанок «Спадок. З любов’ю, бабуся» у Львові.

Її писанки залишаються з нами — як молитва, як пам’ять, як світло, що й далі допомагає достукатися до небес.

Більше тут: https://zaxid.net/vona_sama_vidshukala_dlya_sebe...