Зі святом! Чекаємо на вас у нашому місці сили!

Бібліотека — це не просто стелажі з книгами та тихі зали. Це простір, де народжуються нові ідеї, де знаходять розраду, шукають відповіді та проживають сотні дивовижних життів разом із героями книг. Це місце, яке наповнює силою, дарує спокій та надихає на нові звершення.

Але найголовніше — без читача немає бібліотеки! Дякуємо кожному з вас, хто приходить до нас за новими книгами, ділиться думками, відвідує наші заходи та робить цей простір живим. Ви — серце нашої бібліотеки!

Також щиро вітаємо всіх колег з інших бібліотек Дніпропетровщини та всієї України! Дякуємо за вашу невтомну працю, відданість своїй справі, світло та затишок, які ви даруєте громаді щодня. Бажаємо вам невичерпного натхнення, вдячних читачів та нових цікавих проєктів!

Крістіна Чуйкова

Кам'янське вечірнє

Фотограф Сергій Величко любив рідне місто, любив його знімати. Здавалося б, легше - будинки, вулиці, площі... Вони статичні. Однак погляд художника, закоханого у своє місто, дає нам нову інтерпретацію звичайного.

Фотографії «Кам’янське вечірнє» 11 лютого 2024 року (Зі сторінці у фейсбуці)

На жаль місто житиме далі без нього

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Філософія за чашкою чаю в бібліотеці на Шевченка з Микитою Немановим

Чайна філософія це ставлення до життя через чай. Вона не має суворих правил або обов’язкових рухів. Її суть у простому запитанні як я зараз живу і що я відчуваю у цей момент. Чай стає дзеркалом внутрішнього стану.

Чайний ритуал відкриває безпечний простір для тихих роздумів, щоб навіть найхаотичніший день якимось чином можна було витримати. Душевні глибокі розмови про духовне, розширення свідомості та життя в потоці.

По що говорили? Про життя та смерть, про свободу вибору, про радість і біль втрати, про страждання, про те, як ми розуміємо щастя й що нас робить щасливими.

Чайний ритуал сам по собі є філософським, адже він вчить нас цінувати момент «тут і зараз».

 

  

  

  

Світлини Марії Гончар

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Анонс

Лекція Микити Неманова — приєднуйтеся онлайн!
26 вересня о 13.00
Не можете бути присутніми особисто? Долучайтеся до лекції онлайн через Google Meet!
https://meet.google.com/bdz-cepy-wnp

Прохання взяти з собою чашки! До зустрічі!
Ваша бібліотека на Шевченка!

Анонс

 

Анонс

Грантова підтримка програми "ЄМістечко-простір для кожного в Україні" Фонду "Пам'ять,відповідальність і майбутнє"(EVZ.Німеччина)

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

у лютому 2017 року Кам’янське ледь не втратило частину однієї з найулюбленіших містянами скульптурно-паркових композицій — «Лань»?

Крадії металу варварськи зрізали фігурку оленяти - над землею залишилися лише частини ніг із копитцями… На щастя, згодом її знайшли та повернули на місце.

У 1978 році, під час масштабної реконструкції парку, на острівці посеред штучної водойми з’явилася бронзова лань із дитинчатком. Проте створили її ще раніше — у 1976 році, спеціально для тодішнього Дніпродзержинська.

Автор композиції — скульптор Олександр Михайлович Бєлашов (1933–2011). Особливу популярність митцеві принесли анімалістичні сюжети — майстерні й надзвичайно живі зображення тварин із дитинчатами.

https://nashreporter.com/.../symvol-czentralnogo-parku...

Анонс

 

Анонс

 

Анонс

 

А ви знали, що

найстаріший мотоцикл в Україні знаходиться в кам'янському музеї ретро мототехніки «Мотосвіт».

21 грудня 2019 року колекціонер з Кам'янського Олександр Фролов відкрив перший в історії міста приватний музей, де зібрані унікальні моделі ретро-мотоциклів 20-50-х років. 

На двох поверхах музею представлено близько 35 експонатів. Практично всі мотоцикли – на ходу. Збирати колекцію Олександр почав близько 10 років тому. Більша частина мотоциклів – фірми BMW.

У просторому павільйоні в зразковому відповідно до хронології виставлені мотоцикли, які випускалися у ХІХ-XX століттях, брали участь у Другій світовій війні на фронтах Європи та Африки, а також моторолери, велосипеди…

Тут ще багато цікавого: велосипеди різних років для дорослих та дітей, робочий грамофон, платівки, старовинний одяг та взуття, посуд, статуетки, меблі… Споруджуючи свій виставковий павільйон, Олександр сховав у нього і старий сільський будинок, який стоїть на цьому місці понад 130 років. Усередині будинку – справжня робоча пічка і старанно збережений інтер’єр. Так жили у Романковому у середині минулого століття. Навіть електропроводку Олександр залишив рідну – зовнішню. Тут теж є колекція – годинники, гасові лампи, прядки та справжні бездротові праски.

Більше тут:

https://nashreporter.com/.../u-kamyanskomu-diye-unikalnyj...

Відвідати музей можна завчасно зателефонувавши за номером 0675636248.

Анонс

 

 

А ви знали, що

аматорський 8-розрядний комп'ютер «Спеціаліст» був розроблений Анатолієм Федоровичем Волковим - викладачем СПТУ №4  (зараз ДПТНЗ «Кам'янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів")

У процесі створення автор постарався максимально спростити схемотехніку комп'ютера і використовувати якнайменше дефіцитних деталей, щоб якомога більше радіоаматорів змогли повторити його конструкцію. Комп'ютер може обходитися навіть без друкованої плати, що показав сам автор, зібравши свій варіант на монтажній платі з використанням стібкового монтажу.

Використовуючи ці напрацювання інженеру вдалося розробити побутовий комп'ютер.

«Спеціаліст-85», який містив близько 60 дешевих мікросхем. Які пам'ять використовувалися динамічні ОЗУ К565РУ3, які теж з початку 80-х вироблялися в країні.

Автором був написаний ROM-BIOS, а від популярного в ті роки комп'ютера «Мікро-80» був адаптований бейсик, розширений графічними операторами.

У 1987 році вийшов цикл статей у журналі Моделіст-Конструктор, за якими будь-який радіоаматор міг зібрати такий комп'ютер у себе на кухонному столі. Було опубліковано схему комп'ютера, схему блоку живлення, рекомендації з налаштування та лампи програм базового пакета, куди входив Завантажувач, Монітор, Бейсік та ін.

Розробка комп'ютера було повністю завершено у вересні 1985 року. Після чого автор розпочав розробку мережного програмного забезпечення та виготовлення необхідної кількості машин для комп'ютерного класу.

Завдання з комп'ютеризації училища він виконав, а просування та програмний супровід комп'ютера, як аматорського та побутового, вже не було його завданням і не входило до його планів.

Анонс

 

Анонс

 

Як Британія підсадила Китай на наркотики — і почала війну за право торгувати опіумом

у лекції Микити Неманова «Кров.Чай.Опіум». Перед початком Опіумних воєн китайська економіка була найбільшою в світі. При цьому Піднебесна імпортувала дуже мало товарів — у китайців було все, що треба і європейські вироби їх не цікавили. У Європі все було навпаки: найбажаніші товари — китайські шовк, порцеляна і особливо — чай. І китайці продавали все це лише за чисте срібло.

Британці дуже любили чай. Вже в 18 столітті він витіснив за популярністю каву. Всі питання аристократичної та бізнесової еліт вирішувалися за чаєм. Він асоціювався з успіхом, грошима, тверезістю — чай пили все ширші кола населення. Чайна торгівля приносила державній скарбниці 10 % всіх податків. Британія була багатою, але срібла для купівлі чаю в її торговців все одно не вистачало — попит на напій постійно збільшувався. Перекіс торговельного балансу зростав — треба було щось придумати. Британська Ост-Індська кампанія шукає рішення. Знаходить в Індії опіум, наркотики з маку. План простий – вирощувати мак в Індії, перетворювати на опіум, везти до Китаю, продавати, на гроші купувати чай. Схема безпрограшна, якби не одне «але» — невдоволення Небесного Імператора. Китайська влада була зовсім не в захваті від елегантної британської схеми: по-перше, так країна втрачала срібло, по-друге, — наркотик косив населення.

А ви знали, що

письменниця з Кам’янського Ірина Іваськів, педагогиня за фахом, поетеса, журналістка, художниця, музикантка, композиторка є авторкою 24 книг, 16 колективних збірок, 500 пісень, 5 нотних збірок, виконавиця власних пісень, багатодітна мама (виховує 8 дітей – своїх та прийомних). Фіналістка і суперфіналістка, переможниця десятків всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів.

У 2022 і 2023 роках видала 2 книги, написані у форматі щоденника: «Думки з тамбура. 100 днів війни» та «Думки з тамбура. Воєнне літечко».

У 2024 році світ побачила збірка оповідань і повістей «Євдокія», в якій письменниця досліджувала Голодомор на Дніпровщині.

Ірина Василівна Іва́ськів (нар. 21 грудня 1970, Кам'янське) — українська письменниця, членкиня Національної спілки письменників України; журналістка, членкиня Національної спілки журналістів України. Закінчила художню та музичну школи. У 1991 здобула технічну освіту у Металургійному коледжі Кам’янського. Навчалася на диригентсько-хоровому відділенні Дніпровського біблійного коледжу. Студіювала станковий живопис та графіку у Заочному Народному Університеті Мистецтв. А ще вона навчається в Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю “Логопедія”. Її педагогічний досвід останніх, воєнних років показав, що допомога логопеда вже потрібна і, на жаль, у майбутньому знадобиться дуже багатьом дітям.

Більше тут: https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

#визналищо  

Анонс

Лекція Микити Неманова — приєднуйтеся онлайн!

29 серпня о 13.00

Не можете бути присутніми особисто? Долучайтеся до лекції онлайн через Google Meet!Посилання на онлайн лекцію https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

Анонс

Світлана Балагула — українська сучасна поетеса і письменниця. Член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”, лауреат літературної премії імені Юрія Каплана, відзначена дипломами міжнародних літературних фестивалів “Каплантіда” та “Інтереальність”.

Авторка книг: “Я—УКРАЇНКА” «Оголена душа” (2009), “Шизофренія” (2011), “Сповідь” (2016), “Помаранчевий ЛюбБлюз” (2017) і “Пентагонг” (2018)

 #EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

Близько 1952 року (деякі історики називають 1955 рік) у старій частині Кам'янського з'явилася незвичайна будівля — сірководнева водолікарня металургійного заводу. Її спроєктував архітектор Сергій Брусов. Металургійний завод виробляє чавун і сталь. Але під час цього процесу утворюється не лише метал, а й шлак. Колись його вважали непотрібним, а потім навчилися використовувати з користю. З нього виготовляють будівельні матеріали: щебінь, легкі бетонні блоки, утеплювачі та інші корисні речі. Під час обробки шлаку у воду потрапляють природні сполуки сірки. Завдяки цьому вода набуває особливих властивостей і може використовуватися для лікувальних процедур. Таку воду застосовували у водолікарні при заводі. Тут працівники могли приймати спеціальні сірководневі ванни, які допомагали відновлювати сили та покращувати самопочуття.

Більше тут: https://mis.dp.ua/istoriya-kamyanskogo/budivlya-sirkovodnevoyi-vodolikarni-pryzabuta-pamyatka-v-kamyanskomu

#визналищо  

А ви знали, що

кандидат технічних наук, спеціаліст у галузі механіки ґрунтів, геотехніки та фундаментобудування, автор близько 95 наукових праць  Самуїл Гецелевич Кушнер 40 років жив і працював у Кам'янському-Дніпродзержинську.

8 жовтня 2016 року 92-річний Самуїл Кушнер приїхав із Німеччини до Кам’янського на презентацію своєї книги в Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка. Серед учасників зустрічі були перший міський голова Дніпродзержинська Василь Швець, директор ДІАПу Іван Барабаш, краєзнавці,  журналісти, друзі.

Самуїл Кушнер  (5.09. 1924  – 14.12.2017)   був не просто науковцем, він безпосередньо впливав на розвиток Дніпродзержинська. Зокрема, він розробляв проєкт швидкісного трамвая через міст, який мав з'єднати лівий і правий береги Дніпродзержинська. Пізніше він також працював радником міського голови з питань підтоплення міста.

У 1957–1990 роках працював в УкрДІАПі: спочатку начальником будівельного відділу, згодом — головним будівельником інституту. Брав участь у проєктуванні великих промислових об'єктів у Дніпродзержинську, Горлівці, Одесі, Черкасах та інших містах. Серед масштабних проєктів, до яких був причетний Кушнер, — будівництво Одеського припортового заводу.

Був нагороджений медаллю імені М. М. Герсеванова за наукові, проєктні та технологічні розробки у галузі механіки ґрунтів і фундаментобудування.

Самуїл Кушнер не обмежував своє життя лише технічною наукою. Він цікавився історією, літературою, живописом, музикою, мистецтвом. Його батько був художником, тому інтерес до образотворчого мистецтва супроводжував Самуїла з дитинства. У Німеччині, де він жив останні роки, Кушнер читав лекції з історії єврейського народу, єврейської етики та історії мистецтва і продовжував працювати по 14–16 годин на добу.  Планував опрацьовувати свої лекційні матеріали для майбутніх видань.

Головною книгою Самуїла Кушнера стали його мемуари «Жизнь как она есть». Працювати над ними він розпочав у 2001 році, а завершив у 2014-му. Це не просто автобіографія. Автор простежує історію семи поколінь своєї родини — від середини XIX століття до сучасності, розповідаючи про батьків, дітей, онуків і правнуків.

#визналищо  

Анонс