У кожної людини є свій край, своя земля, де вона вперше
побачила сонце над головою, протупала босими ногами від отчого порога у світ
широкий. Є така земля і у письменника Анатолія Давидова. Лежить вона в селі
Бочечки, що на Сумщині. Тут 8 лютого 1938 року в сім'ї вчителів народився
майбутній письменник. І саме причетність до тих конкретних полів, стежок,
криниць проливає світло на витоки душі та слова письменника.
Природа, її еволюція, її майбутнє була не просто
постійною темою його творчості. Пропаганда знань про природу, плекання любові
до неї, захист її – це глибока та постійна пристрасть письменника, послідовна
громадська позиція. На неї він почав виходити ще будучи студентом факультету
природознавства Ніжинського педінституту, працюючи в редакціях журналів
"Знання та праця", "Барвінок", пропагуючи дуже потрібну
тему – взаємодія людини і природи. Адже ще донедавна людство жило думкою, що
природа вічна і невичерпна. Та скоро з'ясувалось, що і вода є дефіцитною, і з
повітрям не все гаразд. І письменник бив тривогу, виносив свій біль і
занепокоєння на молодіжну аудиторію, на юного читача.
Є у письменника твори про минулу війну, про дітей, про
дорослих. Але всі вони якимось чином зачіпають тему природи, любові до землі,
захисту світу від варварства "перетворювачів" природи. Серед них
книги: "Без креслень і кельми", "Скарб", "Голубий
патруль", "Не так вже й тісно на Землі".
"Як прочитаєш такі книжечки як про Озивайка, так і
хочеться піти до лісу і самому побачити як розквітає квітка, як біжить
струмочок, почути, як співають птахи… і хочеться все це захистити", – так
сказав про книги А.Давидова Дунда Денис, учень 4 класу ДДПС. Саме ці діти
завітали до бібліотеки-філіа лу № 5 на літературний ранок «Сонечко спить у
дзвониках», присвячений 75-річчу з Дня народження письменника.
До програми заходу входили:
·
розповідь
про біографію А.Давидова;
·
слайд-показ
за творчістю письменника;
·
голосне
читання оповідання «Дуб»;
Немає коментарів:
Дописати коментар