Молоді українські письменники, яких варто почитати.

Яке літературне майбутнє України? Воно насправді вже почалося. Знайомтесь!

Метою цієї добірки є познайомити вас з молодими авторами трохи ближче, а не рейтингувати їх і складати якийсь ТОП.

 

Андрій Любка

Для чого ви пишете?

Це питання, на яке слід відповідати або філософським гросбухом, або взагалі не відповідати. Якщо коротко: мені подобається писати, це мій особистий різновид задоволення, це те, що я вмію найкраще і те, в чому я б хотів реалізуватися.

Чи легко бути письменником в Україні?

Думаю, якщо тобі легко бути письменником, то тобі легко буде ним бути всюди – і в Німеччині, і в Монголії. Кому яка сорочка ближча до тіла: хтось любить мучитися і вимучувати, а комусь все дається легко, про таких кажуть – йде, а за ним квіти ростуть.

Це я до того, що не варто оминати так званого божественного начала в творчості, бути письменником – це не те саме, що бути істориком чи сантехніком, тут не все залежить від якості бібліотек і стану каналізаційних комунікацій. Це головне.

Якщо ж ідеться про так звану інфраструктуру літератури, то, звісно, ситуація плачевна – журналів нема, книжкових рубрик у ЗМІ переважно нема, книгарень і мережі книгорозповсюдження нема, тиражів і гонорарів – теж кіт наплакав, перекладачів мало, актуальної критики і літературознавства бракує.

Але хтось нещодавно виставив на фейсбуці фотографію з Камбоджі з коментарем, що іноді таки доводиться радіти, що народився в цивілізованій Україні. Тобто порівняння зі Штатами буде не нашу користь, але порівняння навіть з Білорусією – вже на нашу.

Словом, жити можна.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Так, літературна і довколалітерурна діяльність (гонорари за виступи, за закордонні публікації, колонки, есеї, переклади і теде) – значна частина моїх доходів.

Якою має бути ідеальна книжка?

Вона має подобатися і авторові, і читачам. Тобто і автор задоволений тим, що йому вдалося туди вкласти, і читачі вважають, що витратили час на читання не дарма. Зрештою, якщо точно знаєш якою має бути ідеальна книжка, то вже й написати її мусиш, тому визнаю – я цього не знаю, рухаюся до мети радше інтуїтивно.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я хоч і не Нострадамус, але сподіваюся, що кращим, ніж зараз. Думаю, що з кожним роком буде все менше віршів, а все більше – прози, може драматургії, есеїстики; головне – писати все краще і краще, допоки смерть не розлучить нас.

Галина Ткачук 

Для чого ви пишете?

Кінцева мета, зізнаюся, невідома. Однак коли Бог створював мене, Він створив людину, яка пише.

Чи легко бути письменником в Україні?

У бутті письменником саме в Україні таки є кілька плюсів.

По-перше, тут набагато легше видати першу книжку, ніж, скажімо, у Великій Британії. По-друге, набагато більше шансів бути оригінальним. По-третє, в нашій літературі багато ще чого можна зробити, розпочати, підхопити, заснувати, відкрити, відкрити заново та актуалізувати. (Принаймні, мені зараз так здається). Звісно, кожен цей плюс є продовженням відомого великого мінуса, але сьогодні не говорімо про це. 

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Загалом, звісно, ні, але багато разів отримувала за свою творчість великі матеріальні бонуси, що завжди бувало приємно.

Якою має бути ідеальна книжка?

Мабуть, це має бути красивий чистий блокнот.

А взагалі, "дуже добре - це теж недобре". Ідеальна книжка десь існує, напевно, для ангелів, а для людини вона була би нецікавою, бо ми ж неідеальні.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

О, коли я виросту... Відповім-но я на те віршем :)

***

Якщо би Ви захотіли скласти мене у себе вдома -

зараз або після моєї смерті -
зробити це дуже просто.
Подумки візьміть голову рудої білки,
замість рук хай будуть дві високі сосни.
Ноги - ратуші двох міст,
віддалених але рівновеликих.
Тулуб хай складе Тисяча Прекрасних Речей.
Ніщо інше не може скласти мій тулуб.
Волосся мені зробіть з чого завгодно.
Це Ваша творчість - моє волосся.
А одяг для мене - теплий і зручний,
та я не наполягаю.
Бо розумію, що кожен
спершу хотів би скласти самого себе,
просто зараз
або після моєї смерті.

Дзвінка Матіяш

Для чого ви пишете?

Пишу тоді, коли у мене з’являється у цьому органічна потреба. Тобто коли комп’ютер вмикається сам собою, навіть якщо я планувала щось зовсім інше, відкривається новий файл, і пальці швидко-швидко починають цокати по клавіатурі. Те, що я пишу, мене змінює, і – маю таке враження – змінює (трошки) світ навколо, людей навколо мене.

Чи легко бути письменницею в Україні?

Часом я думаю, що бути письменницею в Україні важко, але одразу ж уявляю собі, що би було, якби мені випало жити десь ближче до Північного полюсу, і тоді мені здається, що бути письменницею в Україні не так вже й погано.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Ні, не заробляю, хоча, звісно би, хотілося…

Якою має бути ідеальна книжка?

Ідеальна книжка – це книжка, яку хочеться часто перечитувати. Книжка, яка переважно лежить біля ліжка, а не стоїть на книжковій полиці під самою стелею.

Цю книжку хочеться возити із собою по місту, брати в подорожі, навіть якщо вона груба й важка. Це книжка, з якою знаєш улюблені фрагменти напам’ять, тому їх можна "перечитувати" із заплющеними очима. Цю книжку часто купуєш, щоб дарувати друзям.

Це не стосується власних книжок, бо до них завжди зберігається певна дистанція, і їх ніколи не можна назвати ідеальними. )))

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Коли виросту, напишу книгу, пов’язану з кулінарією. З такою кулінарією, яка добре діє і на тіло, й на емоції, і навіть на думки… Це буде така дуже оптимістична книга. Шкода, що я не зможу назвати її "Рататуй", бо ця назва вже зайнята.

Богдана Матіяш

Для чого ви пишете?

Я ніколи не маю відповіді на це питання. Напевно, пишу, бо негоже закопувати якийсь талант, якщо його отримуєш. Сприймаю письмо як дар і знаю, що ним можна комусь послужити. А ще є таке письмо, яке тебе самого дуже змінює, щось у тобі висвітлює, робить тебе трохи ліпшим, ніж ти досі був. Дуже таке письмо люблю. Тому, вочевидь, мені й пишеться.

Чи легко бути письменником в Україні?

Не знаю, легко чи складно бути письменником в Україні. Знаю тільки, що деінде бути письменницею я не хотіла би. Бо ніде інде немає Герасим’юка, Голобородька, Воробйова й Лишеги, немає Кобилянської, Стефаника, Прохаська й багатьох інших авторів. А їхня присутність мені важлива.

Бути письменником – це ж не тільки і не найперше бути присутнім лише тут і тепер; це не тільки питання, легко чи складно видати нову книжку (а собі думаю, що краще довше почекати, ніж видати щось, за що потім буде страшенно соромно), це взагалі не питання комерції, але радше пам’яті про тих, хто був до тебе і хто є тепер. Відчуття того, що ви є поруч.

Мені вдячно писати саме в Україні. Не знаю, чи мені було би так само добре в якійсь іншій літературі, крім як в українській. Як і не знаю, чи можу дати щось для інших літератур.

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Це дуже веселе запитання і дуже передбачуване, бо більшість письменників чітко відповідає на нього: "Ні".

Я би могла побавитись і відповісти, що так, заробляю на життя писанням. Бо на щодень редагую або перекладаю чиїсь тексти – тобто заробляю завдяки тому, що пишуть інші. А коли, на додачу до цього, отримую гонорари за свої тексти, мені цього більш ніж досить, бо я не аж так багато потребую для життя.

А ще насправді не хотіла би жити зі свого письма. Не хотіла б, щоб воно ставало фахом і невичерпним джерелом прибутків. Хай просто залишається даром. Із цього буде більше користі.

Якою має бути ідеальна книжка?

Не знаю, чи є і чи потрібні ідеальні книжки. Для автора ідеально, може, побачити, що він не стрибне понад себе, і хоч і хотів би написати щось так само добре, як це бачить внутрішнім зором, але через різні обмеження, які має кожна людина, через якусь таку свою убогість він може написати тільки так, як він є. Дуже добре це усвідомити.

А для кожного читача ідеальною буде якась інша книжка. Для мене із читацької перспективи вона десь така, як "Пеппі Довгапанчоха".

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

О, як і згадана Пеппі Довгапанчоха, сподіваюся, що ніколи не виросту! Ну, а якщо виросту, то – як і їй – доведеться вибирати, чи стати справжньою дамою, чи морською розбійницею. Час покаже. І, певно, розповідатиму якісь небилиці, як і вона, щоб довго-довго залишитись дитиною.

Катя Бабкіна

Для чого ви пишете?

Я все ще думаю, що тут можлива одна чесна відповідь – це приносить мені задоволення. Що, в свою чергу, дорівнює відповіді, як з радянського мультика – "Просто так".

Внутрішні мотиви, які хтось міг би назвати бажанням/потребою сказати щось в світі, потреби змін, фіксації, множення площин сприйняття – все це теж заради задоволення.

А до розуміння поняття "самореалізація" я ще не доросла – дотепер думаю, що самореалізуюся щосекунди.

Чи легко бути письменником в Україні?

Так. Стільки матеріалу!

Чи вже заробляєте собі на життя писанням?

Так. Але тут важливо деталізувати – писанням чого саме. Деталізувати не буду. Ще також можна поговорити про те, що таке життя і скільки саме на нього потрібно. Думаю, це теж не наша мета в даному випадку.

Якою має бути ідеальна книжка?

Цікавою, інформативною, захоплюючою, і ще вона має надихати – надихати думати, мріяти, робити, їхати, змінювати.

Є цей момент, від якого перехоплює подих, і нема доброго слова, щоби його описати, і якщо зовсім по-чесному – нема теж спрособу його спрогнозувати чи спроектувати. Цим, на мою думку, мистецтво значною мірою різниться від будь-якої іншої діяльності, чарівним моментом, котрий, звичайно, має містити ідеальна книжка.

Опишіть, яким станете письменником, коли виростете.

Я виросла.

Далі буде...