Знайомтесь! Віршовані думки кам’янчанки з переможним ім’ям Вікторія, яка про непоетичне пише поетичними словами. Незабаром чекаємо на книжку.
хххФізична є теорія,
Що має кожне тіло
Єдину траєкторію,
Коли те полетіло.
Летять тіла до цілі,
А ціль чия – не знають.
Те знають тільки сили,
Що їх у спину пхають.
То не зручна теорія,
Коли ти – тільки тіло,
А вибір траєкторії
Належать іншій силі.
ххх
Сім нот, багато клавіш – чорні, білі,
Які можливості тут є для нас?
Безмежні, знаємо, коли ми грати вмієм,
А коли ні, то максимум – собачий вальс.
ххх
Не може бути спокійна
Розхитана вітром трава,
Не може думати вільно
Затуркана голова.
Не можуть бути веселі
Хмарини, що дощ несуть.
І не бувають душевні
Оті, що завжди повзуть.
Проста не буває хитрість,
Розумним оте, чим сидять.
Як є вже яка властивість,
То вже не віднять, ні додать.
ххх
Великий вітер – то страшна стихія,
З шаленим сміхом, без жалю
Дахи зриває, горе – лихо діє,
Нарощуючи міць свою.
Й нема спасіння, коли вітри злії
Закручуються в буревій.
Великий вітер – то страшна стихія,
А особливо – в голові.
ххх
Якщо в пилюці діамант десь опинився,
Погодьтесь, діамантом залишився.
А чоботи, ті, що на нього наступають,
Свій статус аж ніяк не піднімають.
ххх
Кожен має від природи
Шанс минути долі злої:
Думка вільна – то свобода,
Слово правди – то є зброя.
ххх
Брехня усюди місце має
Та правді завжди заважає.
Та можна її менше мати,
Якщо чужу не цитувати.
ххх
Все колись і десь було,
Ось до тебе щось прийшло.
А ти те не зрозумів,
Бо історію не вчив.
ххх
Чи дивляться на небо барани?Чи думають: а як воно – літати?
Їм ніколи, бо важливішим зайняті вони:
Казати «бе-е» і час від часу шерстю обростати
ххх
Щось маленьке, цікавеньке
У траві плигало,
Я підкралась потихеньку
І оте спіймала.
Захопила його в жменьку,
Думаю про себе:
Це маленьке цікавеньке
Нащо мені треба?
Кинула його на волю –
Хай собі плигає,
Знаю, ще хтось в жменьці своїй
Його потримає.
Маячня? Не сперечаюсь,
А таки вбачаю,
Що немало свого часу
На оте втрачаєм.
Щось маленьке, цікавеньке
У траві плигало,
Я підкралась потихеньку
І оте спіймала.
Захопила його в жменьку,
Думаю про себе:
Це маленьке цікавеньке
Нащо мені треба?
Кинула його на волю –
Хай собі плигає,
Знаю, ще хтось в жменьці своїй
Його потримає.
Маячня? Не сперечаюсь,
А таки вбачаю,
Що немало свого часу
На оте втрачаєм.
ххх
По тоненькій павутинці
Павучок спускався,
На якісь такі дрібниці
Не відволікався.
Є задача, ціль існує,
І знання важливі.
Технологія працює,
Значить буде діло.
Павучок спускався,
На якісь такі дрібниці
Не відволікався.
Є задача, ціль існує,
І знання важливі.
Технологія працює,
Значить буде діло.
Немає коментарів:
Дописати коментар