А ви знали, що

кандидат технічних наук, спеціаліст у галузі механіки ґрунтів, геотехніки та фундаментобудування, автор близько 95 наукових праць  Самуїл Гецелевич Кушнер 40 років жив і працював у Кам'янському-Дніпродзержинську.

8 жовтня 2016 року 92-річний Самуїл Кушнер приїхав із Німеччини до Кам’янського на презентацію своєї книги в Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка. Серед учасників зустрічі були перший міський голова Дніпродзержинська Василь Швець, директор ДІАПу Іван Барабаш, краєзнавці,  журналісти, друзі.

Самуїл Кушнер  (5.09. 1924  – 14.12.2017)   був не просто науковцем, він безпосередньо впливав на розвиток Дніпродзержинська. Зокрема, він розробляв проєкт швидкісного трамвая через міст, який мав з'єднати лівий і правий береги Дніпродзержинська. Пізніше він також працював радником міського голови з питань підтоплення міста.

У 1957–1990 роках працював в УкрДІАПі: спочатку начальником будівельного відділу, згодом — головним будівельником інституту. Брав участь у проєктуванні великих промислових об'єктів у Дніпродзержинську, Горлівці, Одесі, Черкасах та інших містах. Серед масштабних проєктів, до яких був причетний Кушнер, — будівництво Одеського припортового заводу.

Був нагороджений медаллю імені М. М. Герсеванова за наукові, проєктні та технологічні розробки у галузі механіки ґрунтів і фундаментобудування.

Самуїл Кушнер не обмежував своє життя лише технічною наукою. Він цікавився історією, літературою, живописом, музикою, мистецтвом. Його батько був художником, тому інтерес до образотворчого мистецтва супроводжував Самуїла з дитинства. У Німеччині, де він жив останні роки, Кушнер читав лекції з історії єврейського народу, єврейської етики та історії мистецтва і продовжував працювати по 14–16 годин на добу.  Планував опрацьовувати свої лекційні матеріали для майбутніх видань.

Головною книгою Самуїла Кушнера стали його мемуари «Жизнь как она есть». Працювати над ними він розпочав у 2001 році, а завершив у 2014-му. Це не просто автобіографія. Автор простежує історію семи поколінь своєї родини — від середини XIX століття до сучасності, розповідаючи про батьків, дітей, онуків і правнуків.

#визналищо