Раптом ви не знали...Катерина Білокур - художниця, яка не маючи жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності та головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль.
Квіти для Катерини Білокур були втіленням найошатнішої краси буття. Художниця їх ніколи не рвала, бо вважала це вбивством.
Потай від батьків, Катерина малювала декорації для постановок місцевого драмгурга, створеного сусідом і родичем Микитою Тонконогом.
Катерина Білокур не мала паспорту. До своєї смерті у 1961 році вона прожила у селі. Її творчість радянська влада представляла, як «роботи колгоспниці з села Богданівки».
В юності Катерина шила людям на замовлення, вишивала, була своєрідним дизайнером у рідному селі. В музеї-садибі художниці в Богданівці експонуються рушники з монограмами «К.Б.» і вишиті нею сорочки.
Катерина Білокур робила пензлики з котячої шерсті і користувалася ними навіть тоді, коли вже була Народною художницею України і мала всі професійні засоби для малювання.
У свої 34 роки Катерина хотіла покінчити життя самогубством через те, що для своїх односельчан вона була «умною, не від миру сього, дивною жінкою, яка жила з матір’ю і не мала ні чоловіка, ні дітей»
Немає коментарів:
Дописати коментар