Протягом віків сформувався весняний
обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми.
Бібліотекарі філії №6 спільно з
вчителем ЗОШ №35 Людмилою Парамоновою
провели свято весни для читачів.
У обрядодії зустрічі птахів беруть
участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок -
«жайворонків», голубів, які роздавали дітям... Вибравши поміж себе найсимпатичнішу дівчину, прикрашали її стрічками й віночком. Діти закликали весну:
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати,
Зимочку в візочку,
Літечко в човночку!
Першими прилітають жайворонки, тому
їм присвячено багато весняних співанок:
– Чом же ти, жайворонку, рано з
Вирію прилетів,
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
– Ой я тії сніженьки крильцями
розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!
Весна час пробудження природи. До
наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Котик і мишка», і
«Подоляночка», які супроводжувалися піснями.
Учні ЗОШ №35 співали веснянки.
Період від Стрітення (зустрічі зими
з весною) до Благовіщеня вважався біологічною межею зимоборства. Остаточний
прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала.
Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна” - говорила дітям бібліотекар Надія Лохова.
Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня
і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала.Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня
кам’яна весна”. За народними віруваннями на Благовіщеня Бог “благословляє всі
рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу.
На Благовіщеня закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні
копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни
і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщеня не тільки не копають городів,
але й не зводять тинів – про ці традиції розповіла бібліотекар Олена Лебедєва.
Свято весни вдалося.
Немає коментарів:
Дописати коментар