середа, 5 квітня 2017 р.

Як в бібліотеці весну закликали.



Протягом віків сформувався весняний обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми.
Бібліотекарі філії №6 спільно з вчителем ЗОШ №35 Людмилою Парамоновою  провели свято весни для читачів.



У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок - «жайворонків», голубів, які роздавали дітям... Вибравши поміж себе найсимпатичнішу дівчину, прикрашали її стрічками й віночком. Діти закликали весну:
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати,
Зимочку в візочку,
Літечко в човночку!


Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато весняних співанок:
– Чом же ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
– Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!
Весна час пробудження природи. До наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Котик і мишка», і «Подоляночка», які супроводжувалися піснями. 
Учні ЗОШ №35 співали веснянки.


Період від Стрітення (зустрічі зими з весною) до Благовіщеня вважався біологічною межею зимоборства. Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала. Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна” - говорила дітям бібліотекар Надія Лохова.
Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала.Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна”. За народними віруваннями на Благовіщеня Бог “благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщеня закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщеня не тільки не копають городів, але й не зводять тинів – про ці традиції розповіла бібліотекар Олена Лебедєва. 
Свято весни вдалося. 

Немає коментарів:

Дописати коментар