Гімн жінці від Педро Альмодовара

Нещодавно у просторі юнацького відділу переглядали й обговорювали фільм іспанського режисера Педро Альмодовара "Повернення"(2006 р.) з Пенелопою Крус у головній ролі.

Фільм про історію трьох поколінь жінок в одній родині, які пережили всі можливі біди,  став одою жіночій стійкості

Доброта і бажання вижити – єдина зброя в їх боротьбі проти східного вітру, божевілля, смерті.

Фільм із розряду високого кіномистецтва. Дивитися було складно. Але ніхто не покинув наш кінозал.

Стрічка здобула два призи Каннського кінофестивалю – за найкращий сценарій (Альмодовар) і найкращу жіночу роль (вручено всьому жіночому акторському ансамблю)

Довідка:

Педро Альмодовар(25.09.1949 р.) режисер, сценарист, продюсер, актор, композитор є найтитулованішим і найупізнаванішим іспанським режисером у світі. Колишній рокер він досяг неабиякого визнання в одній із найконсервативніших країн Західної Європи. Він сміливо говорить про теми, які довгий час вважались табу, і завжди ставить у центр своїх історій жінок.

Жодної спеціальної освіти не отримав. Перший фільм зняв 1974 року. Загалом у фільмографії – 28 стрічок. Двічі відзначений "Оскаром": за фільми "Все про мою матір" (кращий неангломовний фільм), "Поговори з нею" (кращий сценарій).

Школа воєнного сторітелінгу "Правда через історії"

Завідувачка відділу комплектування та обробки літератури  бібліотеки на Шевченка(м.Кам'янське)Наталія Чуфещук взяла участь у Школі воєнного сторітелінгу «Правда через історії». 

Ця ініціатива має на меті навчитися  фіксувати та поширювати важливі свідчення війни, адже кожна правда має бути почутою.

Тренінг проводили досвідчені тренери та документатори:

👉Сергій Буров — директор Освітнього дому прав людини - Чернігів, документатор воєнних злочинів;

👉Яна Собко — комунікаційна менеджерка Освітнього дому прав людини – Чернігів, журналістка, документаторка;

👉Настя Горпінченко — журналістка «Слідства.Інфо», співавторка фільму «У полон не брати»;

👉Надія Миколаєнко — тренерка, документалістка, відеографиня.

В рамках цього тренінгу учасники працювали на локаціях Чернігівській області, документуючи історії  людей, які пережили окупацію в селах Іванівка, Ягідне, Бурівка у форматі тексту, подкасту або відео.

Участь у школі стала цінним досвідом, що дав можливість поспілкуватися з однодумцями та поглибити розуміння, наскільки важливо зберігати правдиві свідчення про війну.

Зібрані матеріали є не лише доказами воєнних злочинів, а й частиною нашої колективної пам'яті. Їх можна буде використовувати для фільмів, мистецьких та дослідницьких робіт.

Наталі Чуфещук

Правда через історії

Бібліотека на Шевченка долучається до офлайн-Школи воєнного сторітелінгу «Правда через історії», яка відбудеться 26–30 липня в Освітній дім прав людини в Чернігові / Human Rights House in Chernihiv

Протягом п’яти днів ми вчитимемося документувати правду про війну через текст, відео та подкасти, працюватимемо з реальними історіями та створюватимемо власний медіапродукт. Для нас це — не лише можливість навчання, а й реальний внесок у збереження памʼяті, голосів та досвіду, які не мають бути втрачені.

Бібліотека на Пузирьова — культурний хаб Соцміста

Це не просто місце з книжками! Тут не шикають на тебе за гучні розмови, а ще й пропонують долучитися до арттерапії, освітніх заходів, креативних подій і навіть… обійняти справжніх художницю або поетесу.

Це простір, де можна зарядитись натхненням, знайти однодумців і відчути, що твій мозок знову ожив після фейсбучного марафону. Бонус — тут підтримують творчість кам’янчан, і це не жарти!

До речі, зараз у бібліотеці особлива романтична атмосфера. Художниця Олена Фішбейн презентує виставку з назвою, що надихає — «Мистецтво крила надає». І справді, після неї хочеться або летіти, або хоча б трохи відірватися від землі.

Чи може маленька бібліотека стати центром культури?

Ми не гадаємо. Ми знаємо. І пишаємося.

Бібліотека на вулиці Івана Мазепи (м. Кам'янське)— справжній осередок культури Лівобережжя. Вона створена з любов’ю й натхненням руками двох Людмил — за підтримки читачів, сусідів, родин, колег.

Виставки, поетичні вечори, концерти, клуби англійської та української мови, зустрічі шашкістів, творчі майстерки, квіти щодня протягом року— усе це формує унікальну атмосферу. Привітність бібліотекарок захоплює з першого кроку і не відпускає.

Це більше, ніж бібліотека. Це місце, де живе культура, спілкування та натхнення.

 

Обережно, бісер

Зараз навколо справжня бісерна революція. Бісер тут, бісер там — здається, звичайна вишивка вже відійшла в тінь. І це не дивно: бісер поєднує традицію і сучасність, дозволяє творити й водночас заспокоює. Все більше людей знаходять у цьому розраду, натхнення, а іноді — навіть терапію.

Що потрібно для початку?

Трохи матеріалів: бісер, голка, нитка, схема, тканина. І ще трохи терпіння. Головне — бажання. Почни з простого, і з часом у твоїх руках народяться справжні шедеври.

А найбільше вражає спільність. Як ті жінки з Бахмута, Авдіївки, Кам’янського, які щосуботи збираються у затишній бібліотеці на Шевченка. Вони не просто вишивають — вони діляться теплом, підтримують одна одну, зшивають свої життя бісеринка за бісеринкою. Бо бісер — це більше, ніж хобі. Це ниточка єдності.