Як Британія підсадила Китай на наркотики — і почала війну за право торгувати опіумом

у лекції Микити Неманова «Кров.Чай.Опіум». Перед початком Опіумних воєн китайська економіка була найбільшою в світі. При цьому Піднебесна імпортувала дуже мало товарів — у китайців було все, що треба і європейські вироби їх не цікавили. У Європі все було навпаки: найбажаніші товари — китайські шовк, порцеляна і особливо — чай. І китайці продавали все це лише за чисте срібло.

Британці дуже любили чай. Вже в 18 столітті він витіснив за популярністю каву. Всі питання аристократичної та бізнесової еліт вирішувалися за чаєм. Він асоціювався з успіхом, грошима, тверезістю — чай пили все ширші кола населення. Чайна торгівля приносила державній скарбниці 10 % всіх податків. Британія була багатою, але срібла для купівлі чаю в її торговців все одно не вистачало — попит на напій постійно збільшувався. Перекіс торговельного балансу зростав — треба було щось придумати. Британська Ост-Індська кампанія шукає рішення. Знаходить в Індії опіум, наркотики з маку. План простий – вирощувати мак в Індії, перетворювати на опіум, везти до Китаю, продавати, на гроші купувати чай. Схема безпрограшна, якби не одне «але» — невдоволення Небесного Імператора. Китайська влада була зовсім не в захваті від елегантної британської схеми: по-перше, так країна втрачала срібло, по-друге, — наркотик косив населення.

А ви знали, що

письменниця з Кам’янського Ірина Іваськів, педагогиня за фахом, поетеса, журналістка, художниця, музикантка, композиторка є авторкою 24 книг, 16 колективних збірок, 500 пісень, 5 нотних збірок, виконавиця власних пісень, багатодітна мама (виховує 8 дітей – своїх та прийомних). Фіналістка і суперфіналістка, переможниця десятків всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів.

У 2022 і 2023 роках видала 2 книги, написані у форматі щоденника: «Думки з тамбура. 100 днів війни» та «Думки з тамбура. Воєнне літечко».

У 2024 році світ побачила збірка оповідань і повістей «Євдокія», в якій письменниця досліджувала Голодомор на Дніпровщині.

Ірина Василівна Іва́ськів (нар. 21 грудня 1970, Кам'янське) — українська письменниця, членкиня Національної спілки письменників України; журналістка, членкиня Національної спілки журналістів України. Закінчила художню та музичну школи. У 1991 здобула технічну освіту у Металургійному коледжі Кам’янського. Навчалася на диригентсько-хоровому відділенні Дніпровського біблійного коледжу. Студіювала станковий живопис та графіку у Заочному Народному Університеті Мистецтв. А ще вона навчається в Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю “Логопедія”. Її педагогічний досвід останніх, воєнних років показав, що допомога логопеда вже потрібна і, на жаль, у майбутньому знадобиться дуже багатьом дітям.

Більше тут: https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

#визналищо  

Анонс

Лекція Микити Неманова — приєднуйтеся онлайн!

29 серпня о 13.00

Не можете бути присутніми особисто? Долучайтеся до лекції онлайн через Google Meet!Посилання на онлайн лекцію https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.htm

Анонс

Світлана Балагула — українська сучасна поетеса і письменниця. Член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”, лауреат літературної премії імені Юрія Каплана, відзначена дипломами міжнародних літературних фестивалів “Каплантіда” та “Інтереальність”.

Авторка книг: “Я—УКРАЇНКА” «Оголена душа” (2009), “Шизофренія” (2011), “Сповідь” (2016), “Помаранчевий ЛюбБлюз” (2017) і “Пентагонг” (2018)

 #EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що

Близько 1952 року (деякі історики називають 1955 рік) у старій частині Кам'янського з'явилася незвичайна будівля — сірководнева водолікарня металургійного заводу. Її спроєктував архітектор Сергій Брусов. Металургійний завод виробляє чавун і сталь. Але під час цього процесу утворюється не лише метал, а й шлак. Колись його вважали непотрібним, а потім навчилися використовувати з користю. З нього виготовляють будівельні матеріали: щебінь, легкі бетонні блоки, утеплювачі та інші корисні речі. Під час обробки шлаку у воду потрапляють природні сполуки сірки. Завдяки цьому вода набуває особливих властивостей і може використовуватися для лікувальних процедур. Таку воду застосовували у водолікарні при заводі. Тут працівники могли приймати спеціальні сірководневі ванни, які допомагали відновлювати сили та покращувати самопочуття.

Більше тут: https://mis.dp.ua/istoriya-kamyanskogo/budivlya-sirkovodnevoyi-vodolikarni-pryzabuta-pamyatka-v-kamyanskomu

#визналищо  

А ви знали, що

кандидат технічних наук, спеціаліст у галузі механіки ґрунтів, геотехніки та фундаментобудування, автор близько 95 наукових праць  Самуїл Гецелевич Кушнер 40 років жив і працював у Кам'янському-Дніпродзержинську.

8 жовтня 2016 року 92-річний Самуїл Кушнер приїхав із Німеччини до Кам’янського на презентацію своєї книги в Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка. Серед учасників зустрічі були перший міський голова Дніпродзержинська Василь Швець, директор ДІАПу Іван Барабаш, краєзнавці,  журналісти, друзі.

Самуїл Кушнер  (5.09. 1924  – 14.12.2017)   був не просто науковцем, він безпосередньо впливав на розвиток Дніпродзержинська. Зокрема, він розробляв проєкт швидкісного трамвая через міст, який мав з'єднати лівий і правий береги Дніпродзержинська. Пізніше він також працював радником міського голови з питань підтоплення міста.

У 1957–1990 роках працював в УкрДІАПі: спочатку начальником будівельного відділу, згодом — головним будівельником інституту. Брав участь у проєктуванні великих промислових об'єктів у Дніпродзержинську, Горлівці, Одесі, Черкасах та інших містах. Серед масштабних проєктів, до яких був причетний Кушнер, — будівництво Одеського припортового заводу.

Був нагороджений медаллю імені М. М. Герсеванова за наукові, проєктні та технологічні розробки у галузі механіки ґрунтів і фундаментобудування.

Самуїл Кушнер не обмежував своє життя лише технічною наукою. Він цікавився історією, літературою, живописом, музикою, мистецтвом. Його батько був художником, тому інтерес до образотворчого мистецтва супроводжував Самуїла з дитинства. У Німеччині, де він жив останні роки, Кушнер читав лекції з історії єврейського народу, єврейської етики та історії мистецтва і продовжував працювати по 14–16 годин на добу.  Планував опрацьовувати свої лекційні матеріали для майбутніх видань.

Головною книгою Самуїла Кушнера стали його мемуари «Жизнь как она есть». Працювати над ними він розпочав у 2001 році, а завершив у 2014-му. Це не просто автобіографія. Автор простежує історію семи поколінь своєї родини — від середини XIX століття до сучасності, розповідаючи про батьків, дітей, онуків і правнуків.

#визналищо  

Анонс

 

Експонати музейної кімнати

Свідоцтво про закінчення Дніпродзержинської середньої школи №22 Скриннік Марії Григорівні видано 20 червня 1941 року. 

#експонати_музейної_кімнати

А ви знали, що

У 1919-1920 роках радянська влада завдала удару по гімназійній системі. У Кам’янському було зроблено останній випуск гімназистів, які навчалися за класичною програмою, і відкрилася змішана гімназія для спільного навчання дівчаток і хлопчиків. З викладання виключається латина, грецька мова, Закон Божий, сильно скорочується та спрощується програма з усіх предметів. До гімназії зараховуються непідготовлені до навчання школярі, які найчастіше «не тягнули» навіть надлегку програму. Основним критерієм для вступу стало пролетарське походження. Почалося впровадження бригадного, комплексного, кабінетного методів навчання.

За бригадним методом клас ділився на навчальні бригади та один з її членів, бригадир, відповідав за знання та оцінки учнів. Отримає хтось, приміром, «добре»,- оцінки всієї бригади були «добре». При комплексному методі всі предмети, що вивчаються, підпорядковувалися одній якійсь темі, наприклад «Охорона здоров'я». І з усіх дисциплін починалося складання текстів, вправ, завдань, прикладів, пов'язаних із цією темою.

Завдання: У людини було три здорових ока. Одне око захворіло, скільки залишилося здорових очей? (Завдання для першого класу щодо цифри «3»)

Ну а кабінетний метод нам усім добре знайомий, де кожен урок має проходити у предметних кабінетах.

Джерело: Яценко Л., Слонєвський О. Дух минулої епохи. Видавничий дім «Андрій»,2007 р.

#визналищо

Вінілове побачення

Є музика, яку просто слухаєш. А є музика, яку проживаєш. Вона пахне старими платівками, нагадує про перше кохання, студентські вечори, танці, друзів і час, коли улюблену пісню треба було чекати, поки її поставлять на радіо.

Дякуючи Віктору Куленку, Олександру Слонєвському, Олегу Морозу, Володимиру Новікову, Володимиру Місаренко, Сергію Тягнирядно та Марині Мусієнко сьогодні ми повернулися в той час.

Світлини Марії Гончар

#EVZ #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Краєзнавче товариство

Анонс

 

А ви знали, що

на початку XX століття при Дніпровському заводі  діяли гімнастичне товариство, товариство любителів полювання та товариство веслувального плавання.

А особливою популярністю серед інтелігенції Кам’янського користувалися велосипедні прогулянки. Та справжньою модною розвагою стало американське захоплення — катання на колісних ковзанах. Для любителів нового виду дозвілля 14 серпня 1910 року на вулиці Гімназичній, навпроти чоловічої гімназії, збудували спеціальну споруду — скетинг-ринк. Кататися тут можна було щодня з 7.00 до 23:00, а у святкові дні — з 12:00 до 23:00.

І все було продумано для приємного відпочинку: працював буфет із прохолодними напоями, під час катання грала музика, а ціни були доступними для широкого загалу.

Уявляєте Кам’янське 1910 року? Гімназія, вечірня вулиця, музика… і містяни на роликових ковзанах.

Джерело:

О.Слонєвський Білі плями історії Кам’янського — Дніпродзержинська.- Дніпро, 2020

Анонс

Ми тут у четвер вже зустрічаємось... ви з нами?

Анонс

 Не сумуйте!

Зовсім скоро — нова захоплива лекція колекціонера Микити Неманова «Японська культура епохи Едо»

Ваша бібліотека на Шевченка.
#EVZ #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Котики — муркотики

Бібліотека на Шевченка запросила всіх охочих у цей спекотний літній вечір на особливе свято — свято тих, хто вміє муркотіти, лікувати душу своєю присутністю й дарувати радість навіть одним помахом пухнастого хвоста.

Було безліч щирих усмішок, теплих емоцій і незабутніх вражень. Дивовижні авторські ляльки Елли Яшиної, присвячені чарівному світу котиків, вразили всіх. Відразу захотілося всіх взяти до дому.

Музикантка й педагогиня Кам'янської школи мистецтв № 5 Лілія Заславська мовою музики розповіла історію одного щасливого котячого дня. Разом із мелодіями ми «зустріли ранок в Іспанії», стали учасниками захопливого «Полювання на пташок», побачили, як після котячих пустощів «вся кімната шкереберть» під музику Дворжака, а завершилася ця незвичайна музична подорож романтичною композицією «Ніч у Парижі».

Яскраві емоції подарувала й театральна режисерка Світлана Олійник, яка представила веселу виставу «Кіт і миші». Кумедна історія про бешкетників, які кепкували з рудого кота, однаково захопила і дітей, і дорослих.

Щиро дякуємо Олександру Малєєву за презентацію творчих робіт, колегам Аллі Гузовській, Катерині Молчанової — за чарівну колекцію порцелянових котиків, яка викликала щире захоплення.

Приємною несподіванкою стала котяча лотерея. Двоє «пухнастиків» знайшли нову родину. Це було по-справжньому котяче свято.

 

 

 

 

 

 

 

До нових зустрічей! Ваша бібліотека на Шевченка!

Світлини, відео Марії Гончар.

#EVZ #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка