Як в бібліотеці весну закликали.

Протягом віків сформувався весняний обряд - закликання весни піснями, хороводами, іграми.

Бібліотекарі філії №6 спільно з вчителем ЗОШ №35 Людмилою Парамоновою  провели свято весни для читачів.

У обрядодії зустрічі птахів беруть участь дівчата і хлопці. Випікається весняне печиво у вигляді пташок - «жайворонків», голубів, які роздавали дітям... Вибравши поміж себе найсимпатичнішу дівчину, прикрашали її стрічками й віночком. Діти закликали весну:

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати,

Зимочку в візочку,

Літечко в човночку!

Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато весняних співанок:

– Чом же ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,

Іще по горах сніженьки лежать,

Іще по долинах криженьки стоять!

– Ой я тії сніженьки крильцями розжену,

Ой я тії криженьки ніжками потопчу!

Весна час пробудження природи. До наших днів збереглися такі ігри, це і «Довга лоза», і «Котик і мишка», і «Подоляночка», які супроводжувалися піснями. 

Учні ЗОШ №35 співали веснянки.

Період від Стрітення (зустрічі зими з весною) до Благовіщеня вважався біологічною межею зимоборства. Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала. Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна” - говорила дітям бібліотекар Надія Лохова.

Остаточний прихід весни припадав на Благовіщеня і закінчувався літнім сонцестоянням – на Купала.Відоме таке прислів’я – “До Благовіщеня кам’яна весна”. За народними віруваннями на Благовіщеня Бог “благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщеня закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщеня не тільки не копають городів, але й не зводять тинів – про ці традиції розповіла бібліотекар Олена Лебедєва. 

Свято весни вдалося.