субота, 19 квітня 2025 р.

Теплі родинні історії

Навіщо дізнаватися інформацію про рідних, які жили до нас? Для чого тратити стільки зусиль, часу та ресурсів на пошуки? Час від часу такі питання виникають у кожного. Але в одних раніше, в інших – вже в зрілому віці. І добре, коли є ще в кого розпитати. Родинні історії, короткі й довгі, дрібниці й більш значущі речі, складають історію народу, історію країни.

На черговому засіданні краєзнавчого товариства Олександр Мостіпан поділився спогадами про своїх дідів Петра та Миколу, батьків Василя та Ніну, про марні пошуки інформації в архівах, сімейні традиції, що започаткувала пані Ніна - так звані «Родинні форуми», на які збиралися майже щороку. Але КОВІД і повномасштабне вторгнення росії в Україну відтермінували останню зустріч на цілих 8 років.

Олександр Слонєвський підготував сюрприз для доповідача. У своєму архіві він має оригінальний документ: «Василевич Николай Демьянович Конфликтное дело №7 на заседании Днепродзержинского бюро горкома партии от 13.08.1938», про існування якого Олександр Васильович навіть не здогадувався.
Ця історія мала продовження. Після засідання Людмила Глок знайшла ще чотири документи, які прояснюють деякі моменти життя його родичів.

"Цікава зустріч вийшла. Хоч Олександр Васильович і не шукає документів, у чому сам і зізнався. Але жива пам'ять, мозаїка епізодів, розмов у ній. І чудова традиція РОДА – збиратися всім гілкам та поколінням разом" (Людмила Глок)

середа, 16 квітня 2025 р.

Великодній заєць чи кролик?

Святкові паски й фарбовані яйця – символи православного Великодня. З кожним роком на святковому столі українців усе частіше з’являються смаколики у формі зайчиків та кроликів. Ці символи прийшли до нас з Заходу. Прямо пов'язувати тваринку зі святом почали в Англії та Німеччині. Саме там розпочинається історія великоднього кролика.

В Англії XII століття квітень мав назву Eosturmonath, або "Eostre Month". Вважають, що місяць назвали на честь богині весни Остари. Теперішня ж назва Великодня англійською – Easter. Деякі дослідники кажуть, що богиня Остара мала помічника-кролика, який символізував родючість та молодість.
Зайці чи кролики нині прикрашатимуть святковий стіл - кожен вирішує сам. Головне, що пухнастий вухань символізує добро, багатство та любов!


Великодні зайці: робота Елли Яшиної м.Кам'янське

 

середа, 9 квітня 2025 р.

Олег Фея «Вогні Кам’янського»

Днями в бібліотеці на Шевченка вчений-письменник Олег Фея презентував книжку «Пригоди фізичних законів». Ми багато писали про це,  але мова піде про іншу його роботу – репортаж «Вогні Кам’янського»,  про яку він згадував під час зустрічі.

У 2016 році Олег Фея взяв участь у конкурсі художнього репортажу «Самовидець» ім. Майка Йогансена. Одна з запропонованих тем на цьому конкурсі називалась «Чому я нікуди звідси не поїду».

За результатами конкурсу у київському видавництві "Темпора" надрукований альманах до якого увійшли десять найкращих художніх репортажів. Автори й авторки досліджували, чому в Україні варто залишатися, чому їхні герої вирішують нікуди звідси не їхати, а іноді — чи взагалі є вибір у людей, чи кожен може поставити собі це питання.

Олег Фея написав доволі великий репортаж «Вогні Кам’янського», що також потрапив до альманаху.

«Мене зацікавила тема конкурсу «Чому я звідси ніколи не поїду» і я одразу вирішив писати про рідне місто Кам’янське. Я давно поїхав з міста, займаюсь наукою, і мені хотілося поговорити з людьми, які не просто живуть в місті, бо не мають можливостей поїхати з нього, а тому, що вони бачать сенс жити у цьому місті і змінювати його на краще. Я завжди думав, що якщо є нагода поїхати з Дніпродзержинська, то всі їдуть. Але виявилось, що є люди, які свідомо лишаються або навіть переїжджають з інших міст до Кам’янського. Їхні історії я і записував для свого репортажу», – розповідає Олег Фея.

У своєму репортажі Олег протиставляє два образи одного міста – тоталітарний індустріальний Дніпродзержинськ і місто активних і цікавих людей Кам’янське. Він записує цілий масив різних історій, вплітає у репортаж історію міста і влучні описи, а ще – історію своєї родини. Як результат, перед читачем постає випуклий і дуже характерний портрет міста.

«У мене в репортажі багато присвячено Верхній колонії. Верхня і Нижня колонії – це те, звідки, власне, пішло місто. Це таке серце Кам’янського, про яке я хотів розповісти і через історію свого прадіда, який на початку 20 століття приїхав у Кам’янське з Австро-Угорщини, працював на заводі, зустрів там своє кохання – прабабку Ганну, вони вирішили одружитися. Його родина з Австро-Угорщини сказала, що ні, ти не можеш на цій дівчині одружуватися, бо вона звичайна, а ми такого-то роду. Він сказав: «Ну, добре», і порвав усі зв’язки з родиною. У нього було 12 дітей. І один з цих дітей – мій дід. Мій прадід прожив більш як 80 років у Кам’янському. Це якраз людина, яка приїхала сюди, щоб більше ніколи не поїхати. Він помер у 102 роки».

Почитайте, і, можливо, вам захочеться краще придивитися до свого рідного міста.

Олег Фея - випускник технічного ліцею імені Анатолія Лигуна у Кам’янському, кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник Київського академічного університету.

пʼятниця, 4 квітня 2025 р.

Студія живопису для дорослих

Добігає кінця четвертий місяць навчання в студії живопису для дорослих. Скільки часу потрібно, аби навчитися малювати?
Керівниця студії "Алла" відповідає, що це вже відбувається.
Навчитися малювати — це тривалий, але виключно захопливий процес. Головне — не боятися помилок, бути наполегливим і не переставати вдосконалювати свої навички.
Погляньте як гарно виходить у наших учениць...