«Очі» — виставка Богдана Лебедєва з Мирнограда

Він — юний митець і провідник у власний світ фарб. Йому лише п’ятнадцять, та в його картинах відчувається зрілість душі. Богдан сам став гідом своєї виставки, бо лише автор здатен відчинити двері до світу полотен, у глибину власних «очей».

Його розповідь — щира й тепла. Він говорив про жанри й образи, про кольори та техніки, які перетворюють фарбу на емоцію.

Вимкнули світло… Здається, ми вже звикли працювати без нього. Але не сьогодні. Ми подбали про те, щоб нічого не затьмарило враження від мистецтва. Цього разу світло було всюди: в очах його картин, у голосі, навіть у наших очах.

А наприкінці на всіх чекала маленька, але особлива подія — кожен доторкнувся до полотна, залишивши свій мазок, свій настрій у спільній картині під символічною назвою «Око».

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Мандрівний літературно-волонтерський проєкт у підтримку Всеукраїнського форуму військових письменників

Про культуру памʼяті, про памʼять як тривалу дію говорили з чудовими Таня Пилипець, амбасадоркою українських бібліотек, і Ольга Криштопа, письменницею.

Вечірнє відключення світла в Бібліотека на Шевченка не тільки не завадило, а й стало родзинкою заходу. Люди, свічки і слово.

Ці чудові жінки приїхали до нас у межах мандрівного літературно-волонтерського проєкту #двітьотінатойоті. Проєкт покликаний підтримати Всеукраїнський форум військових письменників: не тільки вшанувати памʼять тих авторів, яких забрала ця війна, а й наголосити на важливості памʼяті для живих. Щиро, без формальностей.

Також слухачі мали змогу почути вірші пані Ольги з її нової збірки прози й поезії «Двері».

Однією з цих поезій хочу поділитися з вами.

І не можу не відмітити Кіт Характерник — познайомтеся з його фотографіями.

КІТ

Котові простіше, ніж людям, у Кота дев'ять життів,

і тому він спокійно вирішив віддати одне за Бахмут.

Хто їх, зрештою, може зрозуміти, тих котів?

Дев'ять — усі його. Тому він залишив одне у вересні тут.

Потім довго розгладжував на хворих колінах восьме.

«Нащо мені так багато? — думав, — що мені з ними робити?»

Тим більше, це восьме – таке якесь складне і тривожне.

Залишив його побратимові, який міг не повернутися з битви.

Сьоме життя гріє Кота так, наче розщепляє атом,

тягнеться до серця нервом або лінією долоні,

воно десь далеко, пухнасте, світле, називає Кота татом,

і часом навертається Котові на очі — карамельно-солоне.

Кіт іноді дивиться на світ через об'єктив —

завмирає на мить, а потім рахує: чотири, п'ять...

Ви взагалі коли-небудь бачили нещасних котів?

Нещасних котів не існує. Вони тоді вмирають або сплять.

Кіт мружиться, дивлячись на сонце. Сонце любить котів!

Сонце набиває броню на котяче гостре плече.

І коли у Кота несподівано залишається замало життів,

він всмоктує крізь ламані промені собі ще, і ще, і ще...

Дякую за зустріч, за розум і харизму, за важливість сенсів і памʼять.

Марія Гончар, м.Кам'янське

Невиліковно

Книга Адама Кея стала видавничим феноменом століття — його прочитали мільйони людей, принаймні п’ятдесят із них полюбили цю книгу, а також її екранізували у вигляді популярного телесеріалу. Але це була лише частина історії.

По черзі весела, зворушлива й така, що змушує прийняти реальність, книга розповідає про те, що відбувається, коли лікар вішає на цвях свій халат, але медицина відмовляється його відпустити.

Це історія про незвичайну освіту у медичному університеті.

Вона про те, як відкриваються старі рани та досліджуються сучасні шрами.

Вона про госпіталізацію та особисті проблеми.

Вона про те, як зруйнувати своє життя і знову зібрати його по шматочках.

Вона про те, як бути лікарем і бути пацієнтом.

Книга українською — це антидот від ілюзій та стереотипів щодо медиків та їхніх буднів.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Павло Ємельяненко – політ фенікса

На черговому засіданні краєзнавчого товариства кандидат технічних наук, професор Микола Мироненко присвятив свою промову видатному вченому-металургу, доктору технічних наук, професору, засновнику української школи металургів - трубопрокатників — Павлу Терентійовичу Ємельяненку.

Павло Терентійович Ємельяненко прожив усього 42 роки (1905–1947), але залишив у науці слід, рівний цілому життю. Саме він став засновником напряму теорії та технології трубного виробництва — галузі, без якої сьогодні важко уявити сучасну металургію.

Його глибокі дослідження розкрили закономірності деформації металу в пільгер-процесі (процесі пілігримової вальцівки труб). Учений розробив методику калібрування пільгерних валків, що дозволила суттєво підвищити продуктивність пільгерстанів, забезпечити прокат тонкостінних труб, зменшити енергетичні витрати та знос інструменту.

Микола Андрійович уміє говорити про складне — просто, про серйозне — з гумором, завжди з глибокою пошаною до героїв своїх розповідей, але без краплі пафосу. Саме тому його виступ був легким, живим і дотепним — навіть найскладніші технічні теми він перетворив на захопливі історії.

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

Засідання краєзнавчого товариства

Чергове засідання краєзнавчого товариства присвячене видатному вченому Придніпров’я в галузі металургії Павлу Ємельяненку.

👉Доповідач кандидат технічних наук, професор кафедри управління та адміністрування Українського державного університету науки й технологій Микола Мироненко.

👉Павло Ємельяненко (12.07.1905 — 13.11 1947) вчений-металург – засновник української школи трубопрокатників. Доктор технічних наук (1940), професор (1941), член-кореспондент АН УРСР (1939) життя якого пов’язане з вагонобудівним заводом імені газети «Правда» м. Кам’янського. 

Найближчим часом у Кам'янському

👍Тетяна Пилипець — амбасадорка українських бібліотек, відома менеджерка культури й директорка «Львівської обласної бібліотеки імені Романа Іваничука». Сьогодні вона чи не найвідоміша людина в українській бібліотечній справі. Серед проєктів Тетяни Пилипець, зокрема, Всеукраїнський форум військових письменників. Її діяльність виходить далеко за межі традиційної бібліотечної роботи: вона залучена до проєктів, які поєднують літературу, читання та активну громадянську позицію.

👍Ольга Криштопа — прозаїк, есеїстка та викладачка зі Львівщини (м. Шептицький). Поезія та проза Ольги — свіжа, точна й неспокійна, як саме наше сьогодення.