20 липня ласунчики святкують Міжнародний день торта, що має за мету залучення людства до мирного та дружнього співіснування, поширення даної ідеї через культуру. Воно проходить під девізом «I CAKE YOU», що означає «Я прийду до тебе з тортом», що, загалом, логічно – як, якщо не тортом з чаєм, відсвяткувати мир і дружбу?
 |
А ви знаєте, що слово «торт» походить від італійського слова «torta»? І перекладається воно, як хитромудрий.
Ідея святкувати Міжнародний День Торта спала на думку людям творчих професій. Художники, музиканти, кулінари й дизайнери вирішили, що таке святкування має символізувати мир і дружбу.
Також організаторам та засновникам свята хотілося, щоб воно об’єднувало людей всіх національностей і релігій. Якщо подумати, то дійсно торт може служити такій меті.
Як тут не згадати свій улюблений і найбажаніший торт моєї молодості й не тільки моєї — київський торт.
«Київський» торт був таким собі солодким символом достатку. Судіть самі: в 1-кілограмовому торті було не менше 600 г крему і двох білково-горіхових коржів, по 200 г кожен. Зверху – також товстий шар крему із символічними візерунками – кольоровими квіточками чи «свічками» квітучого каштана. З боків – крем та горіхово-бісквітна крихта.
Київський торт був «валютою» свого часу. Їм дякували за послуги, торт допомагав пробитися від самих низів наверх, відкрити потрібні двері. Його везли в подарунок, презентували по великих святах, передавали родичам за кордон.
Історія київського торта розпочалася в далекому 1956 році. Саме тоді на фабриці імені Карла Маркса були випечені перші білкові коржі. Кажуть, що сталося це завдяки одній невеликій помилці на виробництві: коли партію яєчної маси забули поставити до холодильника. Начальником цеху тоді був Костянтин Петренко, якому і присвоїли авторство. Та насправді над створенням оригінального рецепта кондитери працювали роками.
За іншою версією автором легендарного рецепта була 17-річна учениця Костянтина Петренка — Надія Чорногор. Вона разом із колегами по цеху винайшла секрет створення пишних і смачних коржів із білково-горіхового безе. Тут також, як запевняють деякі знавці, не обійшлося без випадковості. Коли кондитери замісили чергову партію яєчної суміші, на фабриці зник струм. Збиті білки простояли у теплі майже добу. З них спробували випекти коржі, і на диво вони вийшли набагато смачнішими й пишнішими. Вже за рік торт отримав бронзову медаль на кондитерському конкурсі. А ще через рік — золоту.
Сучасний рецепт київського торта належить Ганні Курило та Галині Фастовець-Калиновській. Вони презентували торт-безе на конкурсі й отримали визнання на вищому рівні. Запатентували рецепт у 1973 році, і досі деякі його тонкощі зберігаються в секреті. Право на оригінальну рецептуру належить фабриці імені Карла Маркса (сучасна Roshen).
І хоча сучасний рецепт торта майже не відрізняється від початкового, технологія його виробництва і зовнішній вигляд зазнали значних змін. Десерт постійно удосконалювався. Спочатку для горіхової начинки використовували кеш’ю, який постачався з Індії. Коли постачання подорожчали, кеш’ю замінили вітчизняним фундуком. Також згодом яєчний крем замінили на масляний, а замість цукатів стали додавати желе.
Сьогодні завдяки сучасній побутовій техніці повітряно-горіхові коржі, з яких він складався, можна приготувати й в домашніх умовах. Але в ті часи досягнути унікального результату можна було лише у спеціальних промислових печах. Крім того, для приготування коржів використовувались попередньо заквашені білки – тобто білки, які простояли при кімнатній температурі не менше 12-14 годин.
Більше тут:
Немає коментарів:
Дописати коментар