День святой Троицы.

Троица  празднуется через семь недель (в 50-й день) после Пасхи.

Название праздник получил потому, что это событие совершилось в ветхозаветный праздник Пятидесятницы, который отмечался после иудейской Пасхи в 50-й день. А название «День Святой Троицы» объясняется тем, что сошествием Святого Духа на апостолов открылась «совершительная деятельность третьего Лица Пресвятой Троицы, и учение Господа Иисуса Христа о Триедином Боге и участии Трех Лиц Божества в Домостроительстве спасения человеческого рода достигло совершенной ясности и полноты». Праздник Святой Троицы установлен апостолами. После дня сошествия Святого Духа они начали ежегодно праздновать День Пятидесятницы и заповедали вспоминать это событие всем христианам. Святая Церковь возносит общее славословие Пресвятой Троице и внушает, чтобы люди воспевали "Безначальнаго Отца, и Собезначальнаго Сына, и Соприсносущнаго и Пресвятаго Духа'» — "Троицу Единосущную, Равносильную и Безначальную". День Святой Пятидесятницы издревле считался днем рождения Церкви Христа Спасителя, «созданной не тщетой человеческих толкований и умствований, но Божественной благодатию». Уже века светлый праздник Пресвятой Троицы соединяет и искреннюю радость, и веселье, и глубокий молитвенный настрой. Бог есть Любовь, а Любовь вмещает в себя все. Еще при жизни Своей на земле Господь много раз говорил Своим ученикам о том, что Он никогда не оставит людей. Он собрал верующих людей в Свою большую семью, которую назвал Своею Церковью, и сказал: «Я создам Мою Церковь, и никогда врата адовы не одолеют Ее». Мы все — члены этой Церкви. Троица — очень красивый праздник. Дома и храмы украшают ветками, травой, цветами. И это неслучайно. Зелень, цветы символизируют жизнь. Так люди выражают радость и благодарность Богу за то, что Он возродил их через крещение в новую жизнь. Исторически сложилось, что для украшения храмов и домов используют ветки березы.. Праздник Троицы без березы — то же самое, что Рождество без елки.  Шумно и весело проходит Троица. Утром все спешат в храм на праздничную службу. А после нее устраивают народное веселье с хороводами, играми, песнями. Обязательно готовили караваи. На праздничный обед созывали гостей, делали друг другу подарки. В некоторых районах устраивали ярмарки. В наше время в городах страны устраивают народные гулянья с играми, представлениями, песнями.

5 книжок, аби поплакати.

Літо - то не привід постійно радіти, правда ж? Тим паче, якщо подивитись, що діється за вікном. Інколи кожній порядній дівчинці набридає бути сильною та самодостатньою і дуже хочеться завернутись у ковдру, взяти до рук велику коробку чогось солоденького і вдосталь полити сльози. А щоб мати для такого настрою «офіційну причину», ловіть від мене суто суб’єктивний список книжок, при читанні яких вам гарантовані почервонілі очі та мокрі сліди на подушці.

1. «Щоденник мавки» Дари Корній.

Він авторки підліткового фентезі я чекала всього, але аж ніяк не книжку, при читанні якої не випускатиму з рук паперові хусточки, розмазуючи по обличчі залишки туші. Книга розповідає нам історію Магди, яка все свідоме життя спочатку була зразковою донькою, потім зразковою дружиною та матір’ю. І в один момент втратила все разом, поступившись своїм місцем під сонцем вертлявій та нахабній дівулі. Банальний до чортиків сюжет, скажете ви? Ех, не все так просто, як би того хотілось, бо горе з Магди зробило не просто сильну жінку, а справжнісіньку мавку! А це вже геть інша історія…

2. «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» Мартен-Люган Аньєс.

Ще одна книга, сповнена втрат та горя. Головна героїня через страшну автокатастрофу втрачає коханого чоловіка та п’ятирічну доньку. В одну мить весь її світ руйнується, і аби вистояти в буремному потоці життя, героїня біжить із рідного і спокійного Парижа на задвірки Шотландії. Тут вона буде заново вчитися жити, надіятись і, що найголовніше, любити. Після прочитання вам гарантований приємний  кавовий післясмак, бо ми з вами точно знаємо, шо роблять щасливі люди!

3. «Ми були брехунами» Емілі Локхарт. 

Це не книга, це – джекпот для літа. Тут і підліткове кохання на тлі краси приватного острова та шикарного життя, і моральні проблеми багатіїв, і дорослішання, і таємниці, і трагедії. В «Брехунах» є все, чого можна чекати від легкого роману на один раз, і ще більше того, чого від нього аж ні як не чекаєш. Запасіться хустинками та корвалолом, в кінці книги вони вам ой як знадобляться!

4. «До зустрічі з тобою» Джоджо Мойєс.

Книга в дусі голлівудської мелодрами (кіно по ній, до речі, виходить цього літа). Історія про просту дівчину Луїзу, яка влаштовується доглядальницею в дім прикутого до інвалідного крісла Вілла. Кінець, кажуть, такий сльозливий, що сусіди можуть занепокоїтись та викликати міліцію. Тому варто попередити їх завчасно, що сьогодні ви читаєте.

5. «Книжковий злодій» Маркуса Зусака.

Ця книга – шедевр літератури і розповідати про неї, я думаю, не дуже й варто. Впевнена, що кожен, якщо не читав, то чув про неї стовідсотково. Єдине, що хочу додати, від «Книжкового злодія» хочеться не тільки плакати, а ще й жити. 

От такий він, мій суто суб’єктивний сльозливий список книжок.

 Читайте, бо воно того варте. 

Див.:http://chytay-ua.com/blog.php?id=247&lang=1

Украсим свой дом!

Творческая  акция  «Я нарисую сказку» стартовала на этой неделе в левобережной части города Каменское. 

 В мероприятии приняли участие юные художники из Детской художественной школы им. И.Г. Першудчева, филиал № 3 (руководитель группы Светлана Повшенко) и читатели библиотеки-филиала для детей № 5  (заведующая Юлия Задорожняя).

  

Целью акции было привлечение внимания общественности к проблемам творческой молодёжи, выявление новых и развитие уже имеющихся талантов у детей и подростков.

Учебный год позади. Наступила пора экзаменов, зачётов, поступлений. Концом учебной практики для юных художников и стал этот пленэр.

Пленэ́р (от фр. en plein air — «на открытом воздухе») — живописная техника изображения объектов при естественном свете и в естественных условиях.

Ребята разрисовывали стены здания, в котором вот уже более 30 лет «живут» книги.

 Было весело, вкусно и приятно! Такая себе  творческая тусовка. А результат – обновленный яркий фасад детской библиотеки.

Теперь посетителей  прямо возле подъезда встречают литературные герои. Здесь и маленький Чебурашка из сказки Эдуарда Успенского «Крокодил Гена и его друзья», и синьор Помидор из «Приключений Чипполино» Джанни Родари, и попугай Кеша из серии повестей «Про попугая Кешу» Александра Курляндского, и маленький веселый «мужчина в самом расцвете сил» Карлсон из «Повести о Малыше и Карлсоне» Астрид  Линдгрен…Не забыли ребята и о любимых мультфильмах: «Как Львенок и Черепаха пели песню» и «Капитошка».

Улыбающиеся художники рядом со своими произведениями искусства:

Вот так, и дело доброе сделали, и зачёт сдали! Библиотекари же благодарили юных дарований радушным чаепитием с домашней выпечкой, вкусным клубничным мороженым и книжными призами. 

А  главное – дети сами предложили данным пленэром начать в городе новую акцию «Я нарисую сказку».

Давайте все вместе  сделаем наш любимый город самым красивым!

Сонце но книжковій сторінці.

Початок літа  видався дощовим і прохолодним, але погода аж ніяк не вплинула на роботу бібліотеки-філії №4.Червень  для бібліотекарів завжди "спекотний". Щодня у нас гамірно і людно. Відпочивальники пришкільних літніх таборів ЗСШ№12, ЗСШ№18, НВК№13 прагнуть нової інформації та розваг. І вони їх отримують!

Крім різноманітних вікторин, конкурсів знавців та змагань для допитливих, на дітей очікують не менш захопливі віртуальні екскурсії до найчарівніших куточків нашої країни, краєзнавчі мандрівки, мультсеанси.

Але книга посідає своє чільне місце, адже зустрічі відбуваються в її храмі. В літній читальні на відвідувачів чекали огляди нових книжок, знайомства з новими авторами та зустрічі з творами авторів визнаних кількома поколіннями читачів. Зворушливими вийшли літні читання "Для всіх вразливих натур" ( Г. Бічер-Стоу 205 р.) про найвідоміший твір письменниці та "Книги про добро, яке перемагає зло" (До 125 річчя О.Волкова), про одну історію на двох з Л.Ф.Баумом, розказану по - своєму письменниками, та не менш цікавими книжковими серіалами створеними кожним з них та їх послідовниками.

Та який же відпочинок без гри? Любителі традиційних - грали в шашки та шахи, лото, морський бій та інші.

Але хітом цієї зміни стали перегони з зав'язування хлопцями хусток дівчаткам 

та змагання з швидкісного шнурування черевиків двома учасниками, коли задіяна лише одна рука кожного.

В цьому змаганні прийняти участь виявили бажання майже всі діти. Найспритніших пригощали цукерками. Та не було ні ображених, ні переможених, адже коли весело й цікаво - всі переможці. Ми перемогли нудьгу і лінь!

Зустріч випускників минулих років в бібліотеці.

Юнацький відділ бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка запросив до себе на зустріч «юнаків і дівчат минулого століття» – випускників середньої школи №21 1976 року. 

Так сталося,що будівля старої школи по вулиці Широкій, 164 давно зруйнована. Її номер після закриття традиційно був присвоєний новобудові на лівобережжі. Але випускники колишнього 10-Б класу, які стали дружною сім’єю, не втрачають зв’язків і по цей час. Не всі дожили, багато хто виїхав з міста і не зміг приїхати на зустріч. Але так хотілося посидіти за партами, побачитися, згадати щасливе дитинство. І цю можливість надала бібліотека!

Солідні тітоньки й дядечки, серед яких чимало пенсіонерів, дідусів і бабусь, але всі- молоді й заповзяті, з дитячим гомоном зайняли свої місця за столами-партами. 

Бібліотекарі допомогли встановити телефонний і скап-зв'язок з однокласниками, які проживають далеко, зокрема, з Людою Старушко із Станиці Луганської на Луганщині, Сергієм Козаченком з Орла, Олею Ішковою , яка зараз працює на Миколаївщині. Ми всі були поруч: гомоніли, ділилися спогадами, згадували вчителів, на великому екрані переглянули старі фото…

Ми всі відбулися як громадяни, нам є чим пишатись і є що згадати.

Дякуємо бібліотекарям за чудову можливість повернутися в юність!

Любов Дубина - Алексієвська, випускниця,                    

комсорг школи № 21    1974-1976 років.

Сьогодні виповнюється 75 років від дня народження Івана Миколайчука.

      О, як натхненно вміє він не грати!

                                                                                              Як мимоволі творить він красу!

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.

“Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко”, — казав про Миколайчука великий Параджанов. В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок — “націоналіст”. Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

У житті цього видатного актора, режисера та сценариста було все, щоб стати міфом не лише національного, але й світового кінематографу — якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульському селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще — майже містичні стосунки з кіно: він розділив долі своїх перших героїв — Івана Палійчука (“Тіні забутих предків”) і Тараса Шевченка (“Сон”). Розділив Іван і драму українського поетичного кіно в цілому, яке здійснило в середині 60-х крутий поворот від офіційної ідеології до народної культурної традиції. Про все це Іван Миколайчук розповідає сам — за допомогою ролей, що зіграні в кіно.

Про все це, а ще, безперечно, про образи створені актором та враження від кіно тих років і власну молодість, говорили учасниці клубу "Позитив+" на червневому засіданні присвяченому 75-й річниці Івана Миколайчука.

 Ми не можемо , як американці, назвати на його честь невелику планету, чи встановити пам'ятник - це планує зробити влада в столиці й Чернівцях, але ми пам'ятаємо, відчуваємо в душі Іванове світло і щиро вдячні за талант подарований нам, глядачам - розповідала бібліотекар Любов Гавриленко..

Бібліопікнік " Веселися , грай і книжки читай".

 Літні канікули у розпалі. А зустріч з книгою - це завжди  свято! На ромашковій галявині читання відбувся бібліопікнік "Веселися, грай і книжки читай." З книгами та періодикою, до вихованців  літнього табору " Веселкова  країна," завітали працівники  бібліотеки - філіалу №9. 

Діти  прийняли  участь  у книжковому  коктейлі  " Читання - ось найкраще  навчання"

Весело грали  в українські  народні  ігри.

 Подорожували   прес - круїзом  " Журнальні  острови"

Дуже  цікаво читати журнальні  новинки на свіжому  повітрі .