Мстислав Заборовський увів Шурочку Простакову з-під вінця. Його почуття були настільки сильними, що, доводячи свою любов і неможливість жити без жінки з усмішкою Джоконди, він на її очах випив склянку етилового спирту.
Переїхавши до Кам’янського, родина Заборовських потоваришувала з художником і архітектором Олексою Соколом. Зачарований зовнішністю Олександри, її внутрішнім світом і тією загадковою усмішкою, що нагадувала «Мону Лізу» Леонардо да Вінчі, митець вирішив написати її портрет. На жаль, ця робота не зберіглася.
На зображенні — овальний портрет жінки в темному капелюшку та світлій блузі зі шнурівкою. Вона ледь усміхається — м’яко й стримано, і ця усмішка справді має «джокондову» загадковість. Унизу — підпис: «Улыбка Джоконды» (фото з архіву Л. Заборовської, м. Дніпро)
Детальніше тут: Слонєвський О. Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська. Дніпро.- 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар