вторник, 22 марта 2016 г.

Розпочався Тиждень дитячоі книги.

Вчора в Центральній дитячій бібліотеці розпочався Тиждень дитячої книги.Почався він  "Днем  Андерсена". 


На літературний коктейль "Чарівну скриньку відкривай і у казку завітай" бібліотекар Писаревська Т.М. запросила  учнів СШ № 22.



Життя Андерсена, як казка і його чудові історії завжди будуть подобатися дітям.


Славетний казкар Ханс Крістіан Андерсен народився більше як 210 років тому  в Данії, у маленькому місті Однесе, на острові Фюн. Бідна малесенька комірка, заставлена верстатами та різним інструментом шевця-батька. Під вікном горища, на ринві, ящик з землею, — там ростуть цибуля та петрушка, — оце й увесь город матері. Біля хатинки один кущик агрусу – садок для хлопчика Ханса, що дивиться то гостро спостережливими, жвавими, то задумливими, мрійними очима на навколишній світ.
Батьки дуже любили свого хлопчика-одинака. Весь вільний час тато віддавав синові, гуляв з ним, робив йому різні іграшки. Були у Ханса і рухливі млинки, і мальовничі панорами, і ляльки, що кивали головами. А вечорами, коли по кутках убогої комірки згущувались химерні тіні, батько читав дружині і синові цікаві книжки – байки Лафонтена, комедії Гольберга, а найчастіше товсту і дуже цікаву збірку казок “Тисяча і одна ніч”. Чи не найбільше в житті любив маленький Ханс слухати ці читання батька і захоплююче мріяти при тьмяному світлі домашнього гасничка. Любив хлопчик і спостерігати веселі гулянки місцевих ремісників та матросів.
Після смерті батька, мати вийшла вдруге заміж, знову за шевця, ще зовсім молодого.
Хлопець  почав ходити в школу для бідних, де вчили так-сяк, аби діти вміли читати та трохи рахувати. А роки минали, треба було серйозно думати про долю Ханса, і мати настоювала, щоб син ішов учитися до кравця. Та хлопець зі сльозами на очах благав відпустити його в Копенгаген. Він плекав мрію про театр, про мистецтво і вірив, що в столиці досягне свого.
Першими його творами були нариси про мандрівки, роман “Імпровізатор”. Але справжню славу письменник здобув своїми казками. Коли вийшли його перші казки “Кресало”, “Принцеса на горошині” “Русалочка”, про них заговорили скрізь. А коли він написав “Гидке каченя”, багато знайомих та й незнайомих зрозуміли, що в цій казці відображено багато чого з його власного життя, і деякі “Друзі” цілком легко пізнавали себе в образі курки, кота та інших.
Твори Андерсена, особливо його прекрасні казки, перекладались різними мовами, про нього заговорили і в Франції, і в Англії, і в Німеччині, а в Данії ще довгий час не визнавали уже відомого казкаря і продовжували його “повчати”.
Популярність Андерсена росла з кожним роком в усіх шарах народу. Особливо любили свого казкаря діти. Часто, побачивши його високу, худу, незграбну постать, діти підбігали і віталися з ним. Якось одна жінка зробила зауваження своєму синові: “Як ти насмілився заговорити з чужою людиною?” А хлопчик відповів: “Та це ж не чужий, це Андерсен, його всі хлоп’ята знають”.
Письменник-казкар говорив, що життя його схоже на казку. Але хіба це дивно, що його, доброго і сердечного, любили люди, що він досяг пошани і слави, і ця пошана і слава живуть і житимуть ще довгі-довгі роки!

Комментариев нет:

Отправить комментарий