четверг, 27 июля 2017 г.

Письменник з душею дитини :Спиридону Вангелі - 85 років.


Школа маленького читача в бібліотеці-філії№4 працює і літньої пори. 


В липні бібліотекар Карпанова С.О. знайомила малюків старшої групи№5 СНДЗ№21 "Струмочок" з творами молдавського дитячого письменника Спиридона Вангелі , який святкує своє 85 річчя.  


Краще сказати про Спиридона Вангелі може  тільки він сам, через  свої чудові мініатюри, через образи дітей, через свою любов до рідної мови,краю та своєї спадщини. "Я просто писав про хлопчика, який  жив у моій душі." І це дійсно так.

Спиридон Вангелі одержав освіту в Кишиневі,в університеті ім.І Крянге. Це було  в тисяча дев'ятсот  пят'десят другому році. Минуло стільки років, але слова: прості, добрі, теплі, щирі - якими пронизані всі твори цього писменника допомагають нам, дорослим, виховувати дітей, формувати глибоку повагу до сім'і та національне усвідомлення, як іншої, а також і своєї культури. 


З молдавського фольклору маленька байка про жадібного пана, який з одної овчинки вирішив зробити не одну, а сім кушм. Пан Спиридон, писменник з чистою душею дитини, зміг однією кушмою обігріти, приласкати всю велику родину цілого сіла. 
Наші діти теж видчувають тепло доброго гумору під кушмою Гугуце. Слухали добре, всі хотіли висловитись.На запитаня відповідали хором.

   Бажаємо сучасним дітям справжніх писменників - як Спиридон Вангелі!    

среда, 26 июля 2017 г.

Книжкове літо: 25 новинок від українських видавництв.

Зібрали для вас 25 новинок для справжнього книжкового літа: читаємо на морі, у горах, у літаку та поїзді, на пляжі та на дивані. Бо від нашої добірки книжок просто не відірватися!
«Не така дівчина…» — щира, іронічна, подеколи шокуюча і провокуюча розповідь про те, чого у своєму житті вчиться кожна дівчина. У героїні можна легко впізнати себе, свою подругу або будь-яку бодай трохи знайому молоду особу… Історію про перетворення незграбного й негарного дівчиська на сучасну, сильну і впевнену в собі молоду жінку, про подолання власних комплексів та самотності написала Ліна Данем — виконавча продюсерка, сценаристка й режисерка комедійного серіалу «Дівчата». Вона добре знається на прикрощах, незручних ситуаціях і всіляких негараздах. І залюбки розповідає, як їх подолати. Як не почуватися смішною, товстою, самотньою, непривабливою? Читайте в цій книжці. Увага! Рекомендовано при душевному авітамінозі, невпевненості в собі та коли ви не в гуморі.
«Руїни бога» — новий роман неперевершеної письменниці Кейт Аткінсон. Це драматична історія Тедді Тодда – поета, героїчного льотчика, батька й турботливого дідуся, який пережив війну й бачив багато такого, що не передається словами. Проте зрештою виявиться, що всі воєнні перипетії, крізь які пройшов Тедді, і близько не дорівняються до тих проблем, які чекатимуть на нього в майбутньому.Одна з найкращих книжок 2015 року за версією видань Time, Washington Post, The Chicago Tribune, The Seattle Times, Kirkus та інших. «Руїни бога» здобули престижну британську нагороду Costa Book Awards у номінації «Найкращий роман».
Що таке покликання?.. Чи мусить справжній митець страждати?.. Чому не варто перетворювати творчість на професію?.. Як не зациклюватися на невдачах?.. Куди втікають ідеї?.. Чому допитливість важливіша за пристрасть?.. Яка причина того, що інколи так важко порозумітися з натхненням?.. І все це — в дотепних історіях про пошук себе і в оповідках про життя знаменитостей.
"Викрадач тіней" Марк Леві
Головний герой роману, мрійливий хлопчик, наділений особливим даром: він може спілкуватися з людськими тінями й навіть їх викрадати. Тіні діляться з ним таємницями, просять у нього допомоги — не для себе, а для своїх власників. Хлопчик прагне змінити на ліпше долю тих, хто йому дорогий, але себе самого вилікувати не може...
Кожен робочий день німецького лісника Петера Воллебена наче захоплива дослідницька експедиція, під час якої він усе більше розкриває для себе таємниці життя дерев і передає свій досвід іншим.Петер запевняє: дерева вміють говорити. А ще вони здатні відчувати біль, мають пам’ять і знають, хто з їхніх родичів потребує допомоги. Вони спілкуються між собою і на особливому рівні взаємодіють із довкіллям, вони здатні передавати інформацію й ділитись енергією. Лісник стверджує, що дерева можуть і вміють бути щасливими і за такої умови ліс є набагато продуктивнішим. 
Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії, багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть «закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації.
Дев’ятирічний Бруно разом із сім'єю переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому у загадковому місці Геть-Звідси, де його батька призначають комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт.До чого можуть призвести різні погляди на світ, дивна логіка дорослих, а також сила долі й божевілля випадку? Про це і навіть більше розповідає дивовижна книжка «Хлопчик у смугастій піжамі».
Три культури, три сім’ї, три покоління і таке дивне й складне переплетіння доль… Відмінності здатні не тільки розділяти, а й поєднувати. Англієць Арчі Джонс і виходець із Бангладешу Самад Ікбал пліч-о-пліч проходять війну і стають добрими друзями. Пізніше життя зводить їх у мирний час і, наскільки б різними вони не були, — кращих товаришів просто немає. Самад допоможе Арчі знайти новий сенс у житті, бо у старого друга — великі проблеми: він виніс собі вирок напередодні Нового Року, — прискіпливо і детально, як і звик робити всі свої справи, запланував самогубство. Арчі вирішив покінчити з цим усім раз і назавжди, тому в машині, яка наповнювалась чадним газом, у кулаках міцно стиснув свої бойові нагороди і свідоцтво про шлюб: він хотів забрати свої помилки із собою. Його відволікли голуби і власник крамниці, до якої його авто заблокувало під’їзд. Бо хтось десь вирішив, що Арчі Джонс повинен жити… 
Історія світової літератури знає не так уже й багато справж­ніх майстрів короткого оповідання. Серед них такі уславлені імена, як Антон Чехов, Акутагава Рюноске, Орасіо Кірога, Сакі, Стівен Кінг. Сюди ж із повним правом зараховують і Віль­яма Сідні Портера, який обрав собі літературний псевдонім О. Генрі (1862–1910). Кожне його оповідання — лише кілька сторінок, та вони сповнені несподіванок і сюжетної дотепності, яскравих характерів, тонкого гумору і справжніх почуттів. Це воістину «найвищий пілотаж» літератури: досконала майстерність і життєва правда, простота й довершеність стилю, так би мовити, «в одному флаконі».
Усе і справді почалося з чашки кави. Еспресо, випитого в затишній італійській кав’ярні у 1983-му. Тоді майбутній генеральний директор Starbucks Говард Шульц зрозумів, яка атмосфера буде в його закладах. Відтоді як він прийшов у Starbucks, компанія відкрила майже 25 тисяч кав’ярень у 70 країнах світу, пережила економічну кризу й зневіру фінансових аналітиків. Шульцу вдалося побудувати міцний бізнес, в основі якого — дух Starbucks, етичні принципи та безмежна турбота про людей: про кожного клієнта, баристу, менеджера чи фермера, який вирощує найкращу у світі арабіку.
Четверо колишніх однокласників переїжджають до Нью-Йорка й там відшукують власний шлях у житті. Життя їх шмагає, носить по хвилях, а тримаються друзі на плаву тільки завдяки дружбі і прагненням. Минають десятиліття, стосунки поглиблюються, затьмарюються, приправляються пристрастю, успіхом і гордістю. Та всі розуміють,що найбільшою проблемою є Джуд, дуже талановитий юрист і страшенно безталанний чоловік, його розум і тіло пошматувало важке дитинство, його переслідують страхи і травми, які він ніколи не зможе подолати, і саме вони назавжди визначають його життя.
Культовий твір Ернеста Гемінґвея змальовує післявоєнне «втрачене покоління» 1920-х років — «пропащих» людей, розчарованих і травмованих, ніби завислих у постійному чеканні, не здатних вповні вхопити життя. Відчути себе справді живими вони можуть лише у рідкісні моменти прояву чистої емоції, яку невпинно прагнуть відшукати. Свою гіркоту й зневіру вони намагаються забути в алкоголі й безладних розвагах, шукають відради на вулицях нічного Парижа, на природі в Піренеях, на боях биків у Памплоні. Короткими лаконічними штрихами, що стали прикметою його стилю, Гемінґвей показує крихку ілюзію балансу, інстинкт саморуйнування, що не дає характерам героїв розгорнутися щосили. Їм зостається лише святкувати, поки триває фієста, і щоразу сподіватися нового світанку.
Шукаєте літературу для відпустки? «Весна варварів» Йонаса Люшера – чудовий варіант для швидкого читання в літаку або потязі. За сюжетом головні герої також відпочивають від роботи. Заможний швейцарський бізнесмен опиняється на туніському курорті одночасно із групою молодих англійців із найвищих фінансових кіл Лондона, які приїхали відсвяткувати тут розкішне весілля. Але доки захмеліла компанія відсипається після святкової ночі, Велика Британія оголошує державне банкрутство. Із заблокованими кредитками, раптово безробітні, в готелі класу «люкс», який за мить став для них недоступним, вони опиняються за крихітний крок від варварства.
Ми звикли ділити людей на дві категорії — «жайворонків» та «сов». Але Гел Елрод переконаний в іншому. За допомогою методу «Чудовий ранок» кожен зможе не лише прокидатися вдосвіта без надмірних зусиль, а й встигати значно більше, ніж міг до того. Метод уже допоміг десяткам тисяч людей у всьому світі.З книжки ви дізнаєтеся, як перша година дня визначає ваш успіх. Вона допоможе вам знизити рівень стресу, підвищити продуктивність, поліпшити загальний стан здоров’я та нарешті почати жити так, як ви завжди мріяли.
Дитинство – чарівна пора, коли навіть звичайна парасолька може стати справжнім другом. У маленьких панд Го і Мей була саме така дорога серцю парасолька. Як же засмутилися малюки, коли вона зламалася, а потім і зовсім зникла … Однак дитинство – це ще й час чудес, коли стара поламана парасолькаможе раптом прорости, перетворившись в прекрасне парасолькове дерево!
Бережіться тихої води, адже ви не знаєте, що ховається під нею… Гарне мирне містечко. А поруч із ним Затон Утоплениць — затока, яка протягом століть забирала життя десятків жінок. Письменницю Нел Ебботт зачаровували моторошні легенди про це місце і його жертв. Та ось Нел стала однією з них… Здавна чорні таємниці затону отруювали свідомість тутешніх людей. І сьогодні мешканці містечка вже не мають вибору: його зробили за них сто років тому, а може, кілька століть. Загадку потрібно розгадати до того, як темна вода прийме у свої глибини нову жертву. 
Кароліна Феррідей працює у Французькому консульстві у Нью-Йорку. Але її життя кардинально змінюється, коли гітлерівська армія вторгається до Польщі у вересні 1939 року, а невдовзі у 1940 році окуповує Францію.Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що її безтурботна молодість закінчилася, коли, після окупації Польщі нацистами, починає виконувати доручення підпільного руху опору. У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні наслідки.Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхойзер оголошення про роботу у перевиховному жіночому таборі здається квитком у нові професійні сфери. Але вона опиняється в пастці нацистського концтабору і стає однією з лікарів-злочинців, що робили досліди над живими людьми.Життя цих трьох жінок неймовірним чином перетинається. Їхні історії розгортаються на різних континентах: від Нью-Йорка до Парижа, Німеччини та Польщі. Кароліна і Кася прагнуть відновити справедливість для тих, кого історія забула.
Молодий письменник Маркус Гольдман дебютував зі своїм першим романом так гучно, що здається – світова слава біля його ніг. Щоправда, друга книжка ніяк не напишеться, а вдячні читачі от-от оберуть нового кумира. Маркус звертається по допомогу до свого наставника - одного з найвідоміших авторів сучасності Гаррі Квеберта. Та крім цінних порад, як подолати страх чистого аркуша та написати бестселер, отримує від нього ще й кримінальну справу. Квеберта звинувачують у вбивстві 33-річної давності. Щоб допомогти йому та написати про це нову книжку, Маркус береться розслідувати справу. І виявляється, що правда про Гаррі Квеберта буває не одна. І кожного разу, коли здається, що всі пазли складено, винних знайдено, а мотив очевидний, варто лише перегорнути сторінку - і з’являється новий факт, який переверне все дороги дриґом.
Книжка, що викликала справжній фурор у світі та в Україні! Данію часто називають країною, де живуть найщасливіші люди у світі. І все це завдяки хюґе. Особлива життєва філософія, що допомагає створити атмосферу спокою, тепла й гармонії та вчить радіти життю, навіть коли за вікном жахлива погода, день неймовірно короткий, а на роботі нескінченний потік завдань.Як тільки не тлумачили хюґе: від «мистецтва створення затишку», «душевності», «насолоди від речей, що заспокоюють» до «какао під запалені свічки». Та хто може стати кращим провідником у всьому, що пов’язане з хюґе, ніж Мік Вікінґ? Мік — засновник і керівник Дослідницького інституту щастя в Копенгагені, що роками досліджує данське життя.
Еліс Манро критики охрестили колись «домогосподаркою від літератури», проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру. І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.
Мало хто знає, що Філ Найт у підлітковому віці не мав змоги купити собі якісні кросівки. Ця історія — про величну взуттєву компанію, що почалася з півсотні позичених доларів. «Взуття-буття» — про те, як із пустими кишенями укладати багатомільйонні угоди й залишатися у виграші. Про те, як зібрати команду професіоналів і за роки роботи втратити лише двох топ-менеджерів. Про біг як спосіб ведення бізнесу та філософію.
Головний герой нового роману Дона Делілло мільярдер Росс Лок­гарт — основний інвестор віддаленого і таємничого поселення, де смерть вишукано контролюють, а тіла консервують до майбутніх часів. Здоров’я його дружини Артис стрімко занепадає. Син Росса Джефф приєднується до Росса й Артис у поселенні, щоб попрощатися з нею, коли відмовить її тіло. Росс теж відчуває глибоку потребу увійти в інший вимір і прокинутися в новому світі. Натомість його син прагне жити й відчувати «мішанину подивів нашого часу тут, на землі». Коли видавнитво "Фабула" готувало книгу до друку, то отримало листа,надрукований на друкарській машинці, від її автора Дона Деліло:
"Коли я дізнався, що «Зеро К» надрукують в Україні, я певний час думав про похмуру драму бою, припинень вогню і демаркаційних ліній. На мить я забув, що Україна – важливий елемент самого роману.
Потім підліток, якого звуть Стак, знову силувано спав мені на думку, і я пригадав те, як ідея цього персонажа так прудко стала словами на сторінці. Отакий він був, уже формуючись, чотирнадцятирічний, кмітливий, високий і непередбачуваний, українець за народженням. 
І, думаю, я знав, що невдовзі він оживе на сторінці, що його життя завершиться в його країні під час епізоду військового конфлікту.
Тінь цих подій в Україні, здавалося, переслідувала мене і потім, коли лише через три дні друг дав мені два фільми режисера Лариси Шепітько, сміливого і вправного митця, яка народилася в Артемівську 1938 року, у місті, яке зараз є частиною незалежної держави Україна".
Важко передбачити, як поводитимуться навіть цілком успішні й адекватні люди, у яких руйнується життя, кого вони звинуватять у своїх бідах і які методи захисту оберуть. Подружнє життя героїв цього роману, в яких усе пішло шкереберть, змальоване так майстерно, з такого ракурсу, події у ньому розгортаються так неочікувано, що читач ще довго роздумуватимете над прочитаним після того, як перегорнете останню сторінку.Ця вражаюча розповідь про темний бік сімейних стосунків, про обман та обопільну помсту зацікавить усіх, хто любить розумні книги.
"Хлопчик на ім'я Гоуп" Лара Вільямсон
Я — Ден Гоуп, і у мене в голові є список речей, здійснення яких я хочу. Наприклад: хочу, щоб моя сестра, Ніндзя Ґрейс, вступила до університету на Північному полюсі і приїздила до нас раз на рік, щоразу на одну добу. Хочу допомогти Шерлоку Холмсу розкрити найскладнішу з усіх його справ, і ще краще було б, якби то виявилася справа про зомбі. Хочу стати першим одинадцятирічкою, який висадиться на Місяці. А коли дістануся туди, то хочу сказати: «Це маленький крок для хлопчика і великий головний біль для його матері». Хочу, щоб мій пес припинив їсти планети і блювати ними на килим. І нарешті, найбільша з моїх мрій: хочу, щоб мій тато мене любив.Ця остання — найбільш недосяжна, це навіть важче, ніж переконати маму відпустити мене у подорож приблизно на 384403 кілометри, до Місяця. Якщо чесно, мені і без нього нормально ведеться. Не те, щоб жити без тата було просто, але я примудрявся ховати свої почуття всередині, — аж до сьогодні. Сьогодні все змінюється.
Найкращий англомовний путівник Одесою.Приїхали до Одеси – й не скуштували рибний пиріг зі шпротів? Вважайте ви в Одесі й не були! А знаєте, яка ще коронна страва в одеситів? З книги ви дізнаєтесь про засновника міста Хосе де Рибаса, завітаєте на дикі пляжі та порахуєте міських котів у відомих одеських двориках.

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2269899-knizkove-lito-25-novinok-vid-ukrainskih-vidavnictv.html

Книжкове літо: 25 новинок від українських видавництв

вторник, 25 июля 2017 г.

Виїзне засідання краєзнавчого товариства "Кам'янське-Дніпродзержинськ".

22 липня, попри погодні умови та відпускну кампанію відбулося відкрите виїзне засідання краєзнавчого товариства "Кам'янське-Дніпродзержинськ".


Побували в старому Романковому. Головне, що зібралися справжні поціновувачі історії, любителі міста, дослідники: вчені-викладачі з Дніпровського державного технічного університету, вчителі, журналіст, студенти-земляки з Дніпра та Санкт-Петербурга.


На місці досліджували почуте на останніх бібліотечних засіданнях, вдихнули на повні груди дух козацької епохи, переконалися, що наша історія , особливо козацької доби, абсолютно не вивчена! 


До екскурсійного маршруту було  включено відвідування шкільного історико-етнографічний музей с. Романково СЗШ №27.





А в інвесторів є чималий потенціал для створення і відновлення об'єктів історичної цінності, щоб і самим пишатись-милуватись, і перед гостям міста похвалитись!


Любов Алексієвська

понедельник, 24 июля 2017 г.

15 сучасних українських книжок, які стали культовими.

1. Юрій Андрухович. «Рекреації» (1992)

 



Доказ того, що нова література в Україні почалася не з книжки, а з журнальної публікації. Перший номер журналу «Сучасність» за січень 1992 року, де надрукували «Рекреації» – перший зразок великої прози Юрія Андруховича (до того відомий як поет, автор циклу «армійських» оповідань та учасник поетичної групи «Бу-Ба-Бу») швидко став бібліографічною рідкістю.
Його крали з бібліотек, з нього робили ксерокопії на рідкісних тоді копіювальних машинах.
Історія про друзів-поетів, котрі їдуть на мистецький фестиваль у карпатську глибинку, де пиячать, матюкаються й взагалі поводяться не так, як прийнято в порядному товаристві, набула культового статусу. Але публікація образила кращі почуття спонсорів із діаспори.
Шалений успіх «Рекреацій» в культурному середовищі став одночасно початком кінця успіху «Сучасності» в Україні – журнал поступово втрачав фінансування.
Книгою роман Андруховича разом із не менш скандальною «Московіадою» побачив світ 1997 року.

2. «Улюблені вірші». Під редакцією Івана Малковича (1994)

 



І хай не здивує та не збентежить нікого згадана в переліку дитяча книжка. Зібравши кращі українські вірші для дітей та переспівавши українською кращі іноземні, ще й подбавши про якісні, тепер уже – еталонні ілюстрації, поет та видавець Іван Малкович відразу завербував на бік українського слова найвдячнішу та найперспективнішу аудиторію – дитячу.
Книжка перетворилася на проект: до неї додавалися спершу – аудіокасета, потім – CD, де вірші звучать у виконанні Богдана Бенюка.
Згодом було «Міні-диво», книжечки за 1 гривню. Сьогодні є «Улюблені вірші-2», куди додаються твори сучасних авторів. Без цієї збірки важко уявити нині навіть питомо російськомовну родину.

3. Оксана Забужко. «Польові дослідження з українського сексу» (1996)

 



Перший прозовий твір поетеси й філософа Оксани Забужко, розділи якого друкувалися в газеті «На екранах України». Книжка кишенькового формату зі словом «секс» у назві насправді не переспів «Кама-сутри», а навпаки – про відсутність її, як і традиційного сексу, в житті освіченої українки.
Великий, безперервний, майже на двісті сторінок, монолог жінки починається як спогади про невдалі стосунки поетеси й художника, а завершується невтішним діагнозом: всі українські чоловіки – інфантильні, ні на що не здатні соціопати та моральні деграданти.
Роман перевидавався десять разів, став не лише візиткою авторки, а й своєрідним маніфестом жіночого визвольного руху в Україні.

4. Олесь Уляненко. «Сталінка» (1996)

 



Знову журнальна публікація, знову – «Сучасність», котра вже втрачає позиції. Але автору, Олесеві Уляненку, через неможливість дати повноцінну присуджують спеціально для нього придуману Малу Шевченківську премію.
Його підтримує Павло Загребельний,  живий класик і єдиний з радянських авторів, кого успішно видають після 1991-го.
Уляненко описує похмурий світ психіатричної лікарні, по суті – тюрми, та коли тікаєш звідти на волю, різниці жодної не бачиш.

5. Андрій Курков. «Пікнік на льоду» (1997)

 



Перша публікація – під назвою «Смерть чужого». Герой, безробітний журналіст, пише некрологи на живих людей, після чого вони помирають. Водночас банкрутіє київський зоопарк, і наш герой бере собі під опіку пінгвіна Мишка.
Суміш криміналу, чорного гумору та естетики абсурду, помножена на наполегливість автора, робить цей, не дебютний роман, найвідомішою книгою Куркова на Заході.
Згодом він стає найбільш перекладеним у Європі авторів із колишнього СРСР.
В Україні Куркова через невизначеність та незаповненість жанрових сегментів помилково називають «детективістом».

6. Юрій Покальчук. «Те, що на споді» (1999)

 



Збірка оповідань на заборонену в СРСР тематику, від подвигу героїв Крут то проблем самотності в великому місті. Об`єднує їх, як зазначено в анотації, густа еротика.
На відміну від своєї землячки Забужко, вроджений волиняк, поліглот, людина з багатою біографією та фанат рок-музики Юрій Покальчук не рефлексує.
У нього все просто й ясно: хто, кого, де, як. Автор доводить натуралізм до небаченої раніше межі, декларуючи в такий спосіб свободу особистості.
У богемних колах текст розходиться на цитати, а новотвори «стрижень» та «підштанці» йдуть у мистецький народ.

7. Лесь Подерв`янський. «Герой нашого часу» (2000)

 



П`єси Подерв`янського – найцитованіші в колах утаємничених і до виходу їх у вигляді книги. Тепер можна цитувати не з пам`яті, а з писаного. До того ж ненормативна лексика без крапочок.
А саме вона, вжита всякий раз влучно, як характеристика не лише персонажа, а й середовища та доби, стає фішкою драматичних творів. Котрі насправді виконані в манері театру абсурду Ежена Іонеско.
Цього, як і перенесення моделей античного театру на радянську й пострадянську реальність, не всякий помічає.

8. Любко Дереш. «Культ» (2002)

 



Перший український молодий талант – на момент публікації автору виповнилося 17 років, отже, писаний дебютний роман у 16-дцять. Сам Дереш називає свій дебют у літературі близьким до жанру «фентезі», але там більше стилізованого горору.
Помітні впливи Говарда Лавкрафта і Стівена Кінга. Роман про дорослішання, та герої – старші віком за автора.
Твір, як і автор, стають модними, згодом наступні романи Дереша рекламуватимуть на бордах у метро

9. Марія Матіос. «Солодка Даруся» (2004)

 


Поки єдиний випадок, коли найвищою державної нагородою – Національною Шевченківською премією – відзначений роман, справді популярний серед читачів.
Підзаголовок – «Драма на три життя», і авторка пропонує справжню, оголену, безжальну драму. Час дії – підрадянський. Місце дії – буковинське село.
Головну героїню, душевно хвору Дарусю, постійно мучить головний біль. Її бояться люди, і причини треба шукати в дитинстві та юності героїні, які припали на період Другої світової.
Над скаліченими більшовиками долями плачуть, не соромлячись, усі читачі, точніше – читачки.

10. Люко Дашвар. «Село не люди» (2007)

 



Перша книга журналіста й кінодраматурга Ірини Чернової, яка взяла собі псевдонім Люко Дашвар. Це – традиції народного роману, написаного до того ж невибагливою, без філологічних кучерів мовою.
Головна героїня роману Катерина — молоде дівча, яке своїм коханням наразилося на сільський самосуд, від чого була змушена втекти до міста.
Там її принижують, гвалтують, і врешті дівчина повертається в село, щоб стати місцевою відункою. Дашвар – золота жила для видавця, дебютний роман розійшовся тиражем у 40 тисяч, кожен наступний тримає планку.
Естетська публіка переконана: купуючи цю та інші книги, українські читачі втрачають смак та деградують. Читачі не звертають на естетів увагу.

11. Василь Шкляр. «Чорний ворон» (2009)

 



Найтиражніший роман за весь час Незалежності. Цьому сприяв скандал – звинувачення автора в антисемітизмі та ксенофобії. Причому – через півтора року після першого виходу відразу в двох видавництвах.
Роман про героїв Холодноярського повстання звинувачує одіозний міністр освіти Дмитро Табачник, записний українофоб та неприхований прихильник «русского мира». «Чорного ворона» номінують на Шевченківську премію – Шкляр відмовляється, поки Табачник на посаді.
Народна популярність зашкалює. Роман читають ті, хто ніколи раніше не читав українською.
Роман відтворює одну із сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-хроках.
В його основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених архівів КДБ. Робота над романом тривала майже 13 років.

12. Сергій Жадан. «Ворошиловград» (2010)

 



Етапний роман автора, котрий на момент його написання вже сам по собі формував порядок денний в українському літературно-мистецькому житті.
Нібито банальна, звичайна історія про віджату бензоклонку, перетворюється на детально виписану історію звичаїв пострадянської України.
В якійсь момент уже не має значення, де відбувається дія – на Сході чи на Заході. Бо, виявляється, в кожного з нас свій маленький Ворошиловград.
Книга року ВВС цей роман Жадана визнає кращим за десять років існування конкурсу.
У анотації видавництва сказано, що роман «Ворошиловград» — твір жорсткий, меланхолійний та реалістичний.
“Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички. Історії українського рейдерства присвячується”.

13. Ліна Костенко. «Записки українського самашедшего» (2010)

 


Перший прозовий твір живого класика української поезії та взагалі – перша книга, написана нею за двадцять років. Працюючи над романом довго, Костенко від імені 35-річного програміста (хоча правильно називати героя системним адміністратором) показує життя українського суспільства від часів Кучми до «помаранчевої революції».
Рефлексії авторки сприймаються не всіма, роман критикують частіше, ніж хвалять, при цьому за два місяці розходиться 80 тисяч примірників і чи не вперше україномовного автора «піратять».
У романі описується період президентства Леоніда Кучми та Помаранчева революція. Головний герой роману, 35-річний програміст за освітою, який, проте займається обслуговуванням комп’ютерів, а не програмуванням.
Познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще під час Революції на граніті. Його батько — відомий перекладач, шістдесятник, що має нову молоду дружину та дуже інтровертованого сина, який фігурує під прізвиськом Тінейджер.
Дружина головного героя — філолог, дослідник Гоголя. Син навчається в школі й товаришує з сусідом Борькою, сином «нового українця». Головний герой веде так звані «Записки», занотовуючи всі катастрофи, замахи, вбивства (наприклад, цинічне вбивство польською поліцією українця Сергія Кудрі) і скандали, про які дізнається з новин.

14. Юрій Винничук. «Танго смерті» (2012)

 



Один із найпродуктивніших українських письменників написав, як водиться, дуже львівський роман, як і решта його прозових творів. Проте «Танго смерті» з`явилося дуже вчасно: українців накрила хвиля цікавості до власної історії.
А в книзі – історія чотирьох героїв, українця, поляка, німця та єврея, яка поступово перетворюється на сімейну сагу та водночас – на белетризовану історію України ХХ століття.
Фірмова суміш жанрів: авантюрного, любовного, історичного та позажанрового, модерного романів лише додала популярності.

15. Євген Положій. «Іловайськ» (2015)

 



Твір не документальний. Автор, професійний журналіст, не воював у АТО. Зібравши розповіді тих воїнів, котрі вижили в трагічному Іловайському котлі, котрий вважається початком прямої російської агресії в Україну.
Положій спершу створив на основі кожної окреме оповідання, а потім звів їх докупи, об`єднавши, зшивши невидимими міцними нитками. Ветерани АТО в чесності й реальності описаних автором подій сумнівів не мають.

 http://espreso.tv/article/2017/07/07/15_knyzhok_ukrayiny

воскресенье, 23 июля 2017 г.

Подвига полет бессмертный: к 60-летию со дня рождения поэта, воина - интернационалиста Александра Стовбы.

22 июля в юношеском отделе Центральной городской библиотеки состоялся вечер,   посвященный 60-летию со дня рождения  поэта, воина - интернационалиста    Александра Стовбы.


Александр рос и мужал на берегу Днепра, в г. Днепродзержинске (ныне г. Каменское). Здесь он прочёл первую книжку, написал первое стихотворение. Школьные друзья и родные называли его Аистом. Так расписывался Александр, имея ввиду свои инициалы и первые 2 буквы фамилии. Саша любил школу, свой дом, был весёлым, находчивым и решительным другом. Он писал стихи и хотел стать профессиональным военным - защитником своей родины. И он стал им... и погиб в Афганистане, выполняя свой интернациональный долг. Указом Президиума Верховного Совета СССР за мужество и героизм, проявленные при исполнении воинского долга в республике Афганистан, лейтенанту Стовбе Александру Ивановичу присвоено звание «Герой Советского Союза» посмертно.. Мы Сашу узнали не только как героя войны, но и как отличного поэта. Только после своей смерти Александр Стовба получил известность как поэт. В 1981 году в Днепропетровске был издан первый сборник его стихов «Песня грозы сильней». В 1984 году Александр был посмертно принят в Союз писателей СССР.


Ребята из клуба "На перехресті" и поетического клуба посмотрели презентацию, посвященную А. Стовбе. Екатерина Спицак и Стас Пятак читали стихотворения "Аиста", сравнивая их со стихотворениями Пушкина и Лермонтова. Илья - руководитель поэтического клуба, пожелал ребятам достигнуть таких же высот в их личном творчестве. Потом молодые поэты читали свои стихи.