А ви знали,

що уродженець Кам’янського  Віталій Петрович Боюн розробив оригінальну систему електронного голосування з візуалізацією самого процесу, аудіосупроводом та паперовим підтвердженням результатів волевиявлення.

Боюн Віталій Петрович народився 8 серпня 1941 року в м. Кам’янське, академік НАН України (Інформатика), професор, доктор технічних наук, в 1961 р. брав участь у перших в Європі дослідах, з дистанційного управління з Києва, повалкою бесемерівського конвертора у Кам’янському на базі першої напівпровідникової управляючої ЕОМ „Днепр-1”.

Cпільно з НМЦ ультразвукової медичної діагностики «Істина» створено цифровий оптичний капіляроскоп. На базі капіляроскопу та допплерографа було створено гемодинамічну лабораторію для діагностики та контролю всієї серцево-судинної системи людини. Це вже напрям біомедичної інженерії, який поєднує оптику, електроніку та цифрову обробку.

Під його керівництвом були створені перші в Україні інтелектуальні відеокамери з програмованими параметрами зчитування інформації і попередньою обробкою зображень та ряд відеосистем різного призначення. Фактично це  ранні системи машинного зору (machine vision), що стали основою сучасних систем відеоаналітики.

#експонати_музейної_кімнати

„Historya Literatury Powszechnej” (укр. Історія світової літератури)

Автор: Julian Adolf Święcicki (Юліан Адольф Свєнціцький)

Том III, частина I

Розділ: „Literatura żydowska” (Єврейська література)

Місце видання: Варшава

Рік видання: 1902

„Biblioteka Dzieł Wyborowych” — популярна польська книжкова серія, яка виходила щотижня у вигляді окремих томів за передплатою.

Історично це видання виходило в період, коли Варшава перебувала у складі Російської імперії (Царство Польське), що пояснює вказані ціни в рублях і копійках.

Особливу цінність цей примірник має завдяки тому, що походить із особистої бібліотеки кам’янчанина Генріха Олександровича Кушковського (1901–1998).

Генріх Олександрович Кушковський — спортсмен, тренер, скрипаль, художник, винахідник і конструктор, колекціонер, кулінар, наставник і книголюб. Його трудовий стаж становив 79 років (1916–1995), і весь цей час був пов’язаний із Дніпровським металургійним заводом.

Наявність особистого підпису власника робить примірник не лише бібліографічною рідкістю, а й важливим меморіальним артефактом.

Завдяки Олександрові Слонєвському музейна кімната поповнилася ще одним раритетом, який поєднує європейську літературну історію, польське книговидання початку ХХ століття та локальну історію Кам’янського.

Експонати музейної кімнати

Набір із 18 фотографій/листівок 9,5 Х 7,5 см із видами замку “FREDERIKSBORG SLOT” та позначенням “18 billeder” (данською — «18 зображень»).
Найімовірніший період виготовлення: 1938–1944.

Набір повний (усі 18 листівок на місці) і в доброму стані:

• це вже не просто туристичний сувенір,

• а воєнний поліграфічний артефакт

Що ми бачимо на обкладинці:

Чорно-білий лінійний малюнок (не фотографія) — типовий для туристичних серій.

Мінімалістичний дизайн із вертикальною смугою праворуч — характерний для скандинавської поліграфії 1940–1960-х років (данська мова, стара орфографія без сучасних графічних елементів).

(Frederiksborg Slot — це замок Фредеріксборг у Данії, розташований у місті Гіллерьод (Hillerød). Він був збудований на початку XVII століття за наказом короля Крістіана IV і є одним із найвідоміших ренесансних замків Північної Європи. Сьогодні в замку працює Музей національної історії Данії)

Олександр Слонєвський отримав цей набір листівок від кам'янчанина Бориса Павловича Мельниченка, який привіз його в 1945 році з Австрії після закінчення Другої світової війни.

Дякуємо Олександрові Юлійовичу за цінний подарунок.

А ви знали,

що автором, розробником та патентовласником препарату Хлорофіліпт є українська вчена-фармаколог, уродженка Кам’янського Валентина Надтока (27.06 1921 м. Кам’янське - 26.01.2009 м. Харків).

Протимікробний та імуномоделюючий препарат Хлорофіліпт широко застосовується досі.
Валентина Луківна Надтока — українська вчена-фармаколог, доктор медичних наук, професор, академік Національної академії проблем людини.
Вона є авторкою та розробницею препарату Хлорофіліпт — протимікробного засобу рослинного походження на основі екстракту листя евкаліпта (хлорофілів A і B). Препарат має:
• антибактеріальну дію (особливо проти стафілококів),
• протизапальний ефект,
• імуномодулюючі властивості.
Хлорофіліпт і сьогодні широко використовується в Україні та інших країнах — у вигляді спиртового й олійного розчинів, спрею, таблеток для розсмоктування — при лікуванні:
• ЛОР-захворювань,
• стоматологічних проблем,
• інфікованих ран,
• гінекологічних захворювань
#визналищо

А ви знали,

що єдиним на Дніпропетровщині володарем Польського Ордену Усмішки, є дитячий письменник із Кам’янського Олег Майборода.

Свій титул, він отримав у 2022 році. Особливість нагородження — жартівливе, але символічне випробування: кандидат має випити склянку лимонного соку й усміхнутися. Це символ стійкості, оптимізму та вміння дарувати радість навіть у «кислуватих» обставинах.

Орден усмішки — єдина така нагорода у світі, починаючи з 1968 року її отримують письменники, музиканти, співаки, актори, спортсмени, вчителі, і навіть радіо - чи телепрограми. Це міжнародна нагорода, і кожен може стати її лауреатом або лауреаткою, але з однієї умови — якщо так вирішать діти.

#визналищо

Експонати музейної кімнати

Вінтажна порцелянова (або композитна) лялька у вікторіанському стилі.
Одяг — стилізація під кінець XIX ст.: квіткова сукня, мереживо, декоративний комірець.
Волосся — з синтетичного волокна, густі локони.
Попри «вінтажний» вигляд, такі ляльки часто вироблялися масово у 1980–1990-х роках як колекційні декоративні вироби. Багато з них не мають клейма або мають паперову етикетку, яка з часом губиться.

Дякуємо колекціонерці Тетяни Мінченко за подарунок

Експонати музейної кімнати

Сервіз «Рибки». Можливо бачили такий у бабусі? Набір складався з великого графина (короп) та шести менших чарок. Найпопулярніші кольори — біло-синій та біло-червоний. Офіційна назва: «Сімейство коропів». Колекціонери нараховують 28 варіантів його розмальовки.

Автором радянської версії вважають Абесаломом Берамідзе, який представив сервіз у 1950 році в Ризі. Ідея графина у формі риби як посудини для відстоювання вина належала саме йому, але виявилось, що ці «Рибки» насправді пішли з Британії, де їх виготовляли ще у XIX столітті.

Ескізи чарок — рибок доопрацювала художниця Ольга Селезньова, а моделіст Григорій Травніков створив форми та додав до комплекту тацю-«озеро».

1960 року почалося виробництво сервізу "Рибки" на заводах у Ризі й Тбілісі, потім на Полонському порцеляновому заводі у Хмельницькій області та на Городницькому порцеляновому заводі Житомирської області. У 1962 році український художник Микола Бобик, який працював на Полонському заводі художньої кераміки, скопіював ризький оригінал, вніс до нього деякі зміни, перетворив винний набір на лікерний та запустив його в масове виробництво. Цей набір суттєво відрізнявся від ризького розмірами (він більший), кольором та розписом, а також втратив тацю.

Відтепер ці "Рибки" житиме у нашій музейній кімнаті!