Велоспорт у Кам'янському

 А ви знали, що перший у Кам’янському велоклуб,  створений Юрієм Кролюсом в 1972 році був фактично піонерським для міста й свого часу став осередком активного туризму та спортивного духу.

Те, що учасники клубу здійснювали багатоденні веломандрівки не лише Україною (Полтавщина, Київ), а й по всьому тодішньому СРСР — Тбілісі, Єреван, Баку, Севан, Таджикистан, Алтай, Байкал — говорить про надзвичайно високий рівень підготовки та ентузіазму.

Для 1970-х років такі подорожі на велосипедах були справжнім викликом:

💪мінімальне спорядження,

👉складна логістика,

👉гірські та віддалені маршрути,

👉і все це — без сучасних GPS чи сервісної підтримки.

Фактично, цей клуб зробив Кам’янське помітним на туристичній мапі й заклав традиції велотуризму, які живуть і сьогодні.

#визналищо

Юрій Кролюс:рицар туристичних доріг

Кандидат у майстри спорту, організатор і керівник першого в Дніпродзержинську клубу велотуристів. Цей клуб впродовж більш ніж двох десятиліть (70-90 роки минулого століття) активно відвідували декілька десятків молодих і не лише молодих дніпродзержинців – романтиків туристських доріг. Цікаво, що створювати клуб Юрій Кролюс почав зі своєї власної родини – одним із найактивніших членів клубу стали його син Валерій і невістка Валентина.

День народження бібліотеки

А ви знали, що сьогодні свій 75-й день народження відзначає одна з найзатишніших книгозбірень Соцміста — бібліотека-філія №8. Це три чверті століття відданості слову, тисячі прочитаних сторінок і цілі покоління вдячних читачів.

Історія Дитячої бібліотеки Соцміста розпочалася понад сім десятиліть тому. У 1951 році в приміщенні новозбудованої середньої школи №20 відкрилася маленька кімната для читання. Тоді вона мала назву «Дніпродзержинська 2-га міська дитяча бібліотека».

Чи може маленька бібліотека стати великим серцем культури? Так, може. І дитяча бібліотека Соцміста — найкращий цьому доказ.

Бібліотека на Стовби доводить: навіть у найскладніші часи можна зберігати тепло, творити красу й бути разом.

З ювілеєм, колеги!

https://www.facebook.com/groups/466709980614517

Моно-но аваре — краса миті

Занурення в японську культуру разом із Микитою Немановим дедалі більше захоплює кам’янчан.

Чи були у вас такі моменти коли щось здавалось настільки красивим, що на очі навертались сльози? Це один з проявів аваре, глибокого емоційного відгуку, народженого людською емпатією.

Моно-но аваре «Сумна чарівність речей» — естетичний принцип японської культури, що розвивався в період Хейан (794–1185 рр.) висловлювало почуття просте і ясне, пронизане усвідомленням того, що у мінливості світу криється вічність.

Сьогодні ми вчилися бачити красу всюди — у миттєвому, крихкому й непостійному.

До зустрічі в лютому. Ваша бібліотека на Шевченка, Микита Неманов

#EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

А ви знали, що архітектором Костелу був не Маріан Хорманський, а його брат Станіслав Хорманський(О.Слонєвський)

Костел являє собою споруду базилікального типу з двома 33-метровими вежами на східному фасаді, а з висоти пташиного польоту його план виглядає у формі латинського хреста.

#визналищо

Не просто розпис, а справжній вітамін натхнення

Вже майже два роки кам’янчани та гості нашого міста відкривають для себе магію петриківського розпису на заняттях Вікторії Китаєвої. У чому ж секрет такої любові?

Люди люблять петриківський розпис за його яскравість, позитивну символіку, що несе добробут та гармонію. Він має глибокий зв’язок із природою та українською культурою, дарує відчуття радості й натхнення, відображаючи красу рідного краю.

 #EVZgefördert #єМістечко #Бібліотека_на_Шевченка

«Фанатизм і контроль» у фільмі — "Мізері", чому це лякає більше, ніж монстри, обговорювали днями у бібліотечному кіноклубі

«Мізері» - екранізація книги американського письменника Стівена Кінга — не просто трилер чи фільм жахів у звичному розумінні. Це насамперед психологічний хорор, який лякає не монстрами чи спецефектами, а цілком реалістичною людською поведінкою.

На перший погляд, історія здається простою: письменник потрапляє в аварію, його рятує прихильниця, але ця «рятівниця» поступово перетворюється на тюремницю. Та справжній жах фільму полягає не в насильстві, а у втраті свободи та контролю над власним життям. Пол Шелдон фізично безпорадний, але ще страшніше — він залежний від настрою, примх і фанатичної любові іншої людини.

Чому деякі люди люблять фільми жахів?

Люди люблять ужастики через безпечний сплеск адреналіну, можливість пережити сильні емоції, потренувати мозок до стресу, скинути негатив та покращити соціальні зв'зки під час спільного перегляду, а також задоволення від вирішення складних загадок та боротьби з первісними страхами, що приносить полегшення і відчуття перемоги, коли все закінчується щасливо.