середа, 21 листопада 2018 р.

#приходьчитай

Цього тижня було багато прочитано книжок, але збірник поезій Юлії Броварної "Кіновар" виявився найкращим як з точки зору змісту, так з боку оформлення.


Це й не дивно, бо дизайн обкладинки та оригінал-макет також належать авторці книги. Вірші, як на мене, нагадують новели за своєю структурою – вони розгортаються, ваблять складеними обрисами подій, людей, інколи – міфічних створінь, а потім різко закінчуються, залишаючи тебе на суд образів, котрі не хочуть йти. Авторка вправно вибудовує та накопичує картину сприйняття кожної роботи. За грою слів йде зміна декорацій, а за нею – новий сюжетний твіст. Через це вірші пані Броварної не є статичними, що властиво творчості далеко не в кожного автора. Чи був, насправді, сюжет, вже не так важливо, бо відчуття у цій книзі оголені, фантазії – реальні, а ритми – спокусливі.

Юлія Броварна

щасливий

Звиває присмерк в тугі сувої блакить небесну,
Ти позіхаєш, ти вариш каву, ти пишеш п’єсу.
І розсип зерен і розклад літер – одна байдужість.
Немовби вітер забравсь під светра – ти занедужав.
Короткозорість переростає в далеко-зорі-сть
І кістка в горлі, і звістка коле, й волає совість.
Слова воліють шляхів шукати і горлом здертим
Собі прямують… вона чекає на тебе вперто.
Листи, розмови, торішні фото, гріхи, горіхи…
Минає квітень і в літні мандри з’їжджає стріха,
А ти не певний, що варто бігти, наздоганяти
І гризти лікті й читати Свіфта…чи не читати…
Вона чекає… бо ти збираєш наплічник, доле,
Нашийник псові вдягаєш, пахнеш аморе-морем,
Бо чути кроки, рухомі тіні за видноколом
Й зникає протяг, й прямує потяг крізь ніч і холод,
Мости, вокзали, чужі світанки, спокуси ласі
І голоси… і стоголосся… й шеренги в каси.
Крізь тихий шепіт твоїх драконів про брак кордонів
У нетрях серця, про вибух дурі, про вплив гормонів.
Знайомі пики, слова тверезі, думки резонні:
Ти завеликий хлопчисько грати у робінзонів,
У гуліверів, у донкіхотів під страхом страти
Та потяг мчиться повз забобони, крізь стіни й грати.
Такою буде остання пісня, остання воля:
Дивитись з нею як світ згасає і йде поволі.



Ліворуч-Ганна Осадко.Праворуч -Юлія Броварна
Враженнями ділився бібліотекар відділу абонемента Андрій Енбулатов

Немає коментарів:

Дописати коментар