субота, 6 січня 2018 р.

Різдвяний переполох.

Вже традиційно напередодні Різдва в бібліотеці-філіалі № 5 на перше в новому році засідання зібралися члени родинного клубу «Джерело». Цього разу бібліотекарі звернули увагу присутніх на головну традиційну страву Різдва – кутю.




Що таке кутя і чому саме так ми її називаємо? Відповідь можна знайти в ритуальних обрядах Стародавньої Греції та Риму.
Переглянувши відеоматеріали, які були підготовлені до цієї зустрічі, наші гості узнали, що кутя – традиційна ритуальна каша, яку готують на Старий Новий рік, Хрещення і обов’язково на Різдво у Святвечір. Крім того, кутю готують у Великий пост і у дні поминання померлих.



Є багато рецептів, а також назв куті. У кожному регіоні України на питання, що таке кутя, можна почути різні відповіді та визначення: коливо, канун, сочиво, сить тощо. Такі назви з’явилися не випадково, у кожної з них є своя історія і певна символіка. Найвідоміше тлумачення, що таке кутя, має давньогрецькі корені від koukia або kukkia, що перекладається, як варене зерно. Ознайомившись з теорією приготування куті ми перейшли до практичного втілення отриманих знань. Зробили аж два різновиди цієї страви, які є характерними для центральної та західної частин України.





За чаюванням та куштуванням смачної куті, ми говорили про різні сімейні традиції, страви, які готує кожна родина на Різдво та різноманітність колядок.




Знання цих колядок, а також різдвяних пісень (і не тільки українською, а ще й англійською та німецькою мовами) діти і продемонстрували на нашому заході.




Плавно розмова перейшла до самої відомої з них – «Щедрика».  В основу твору покладена українська щедрівка – пісня добрих побажань, яка виконується в період зимових свят.
«Ще́дрик» – одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «Дзвінка колядка, Колядка дзвонів» (англ. Ukrainian Call Carol, Ukrainian Carol of the Bells).
Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже усе життя. Перша її редакція була написана до 1901–1902 рр., друга редакція – в 1906 – 1908 рр., третя – 1914 р., четверта –1916 р., і нарешті, п'ята – 1919 р. Микола Леонтович знайшов текст народної щедрівки і просто написав до нього музику. А сам текст пісні був складений ще за язичницьких часів. Бо у «Щедрику» співається про приліт ластівки. Язичницький Новий рік святкувався на весняне рівнодення, тоді ж  виконувались і новорічні щедрівки. Тоді ж і ластівки прилітали з вирію.
Особливу популярність ця пісня здобула в Америці, починаючи з того часу, коли до Америки приїхали перші іммігранти з України в 1870-х роках.
5 жовтня 1921 року «Щедрик» був уперше виконаний на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку.
Настільки ця пісня сподобалася американцям, що в 1936році американець українського походження Петро Вільховський (англ. Peter Wilhousky),  створив англійську версію слів до «Щедрика». Пісня нагадувала Вільховському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою «колядка дзвонів» (англ. Carol of the Bells). І досі американські хори, професійні й непрофесійні, співають цей твір як колядку на Різдво.




Сповнені різдвяного настрою, гості бібліотеки розійшлися по домівкам готуватися до цього великого свята.

Бажаємо усім веселого Різдва !

Немає коментарів:

Дописати коментар