вторник, 24 мая 2016 г.

"Вуличка мого дитинства": до 75 річчя від дня народження Ірини Жиленко.

Кожен вірш Ірини Жиленко дарує читачам свято зустрічі із справжньою поезією. А поезії не може бути без яскравої образності, польоту фантазії, вміння поєднати найтонший ліризм з іронією і гротеском. Задушевні читання віршів Ірини Володимирівни бібліотекарі філії №4 запропонували учням 2А класу ЗСШ №18 з нагоди 75-річчя поетеси.


Перший вірш Ірина Жиленко написала у восьмирічному віці. Дебютувала у 1965 році збіркою "Соло на сольфі",яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Закінчила Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. Працювала вихователькою в дитячому садку, згодом в редакціях газет та журналів. Жиленко - автор близько двадцяти книг: "Соло на сольфі", "Автопортрет у червоному", "Вікно в сад", "Ярмарок чудес"; для дітей - "Достигають колосочки", "Двічі по два дорівнює кульбабці", "Казки про буфетного гнома" та ін. 


В фонді бібліотеки, на жаль, зберіглася лише одна книжечка "Вуличка мого дитинства", читання віршів з якої викликало щире захоплення учнів.


З деякими віршами авторки діти вже познайомилися на сторінках свого підручника. А нові вірші не лише уважно слухали, а ще й наввипередки читали по черзі. Адже поезія Ірини Жиленко унікальна, багата на кольори, сповнена любові до всього живого.
Жиленко називала себе "Homo feriens", людина святкуюча. Тож нехай вірші Ірини Володимирівни стануть популярними, можливо тоді в світі з'явиться більше оптимістів, більше щасливих і добрих людей.

Комментариев нет:

Отправить комментарий