среда, 19 октября 2016 г.

9 цьогорічних книжок для підлітків.

Цього року видавці виявилися щедрими на книжки для особливої категорії читачів – для вже не дітей, але ще не дорослих, чи, одне слово, для підлітків.
За письменницьку клавіатуру сіли як знані автори, так і дебютанти.
УП.Культура уважно ознайомилася із дев’ятьма підлітковими новинками та готова поділитися своїми враженнями.


ЧАТ ДЛЯ ДІВЧАТ
"Видавництво Старого Лева", 2016.
Збірка оповідань із промовистою назвою містить дванадцять історій про дівчат-підлітків. А оскільки життя юної людини багатогранне, то й оповіді про нього торкатимуться різних, не завжди демонстрованих тем.
Основним лейтмотивом книжки є стосунки – з рідними, з друзями та коханими, зі вчителями і незнайомцями. Пошук порозуміння з іншими в підлітковому віці (та й поза ним) є не менш важливим, ніж пошук себе, і авторки оповідань не даремно присвятили чимало уваги розвитку почуттів та висвітленню конфліктних ситуацій, які знайомі кожній дівчині.



Разом із тим, у збірці відверто звучать теми, які не часто обговорюються публічно, адже кому хочеться зізнаватися у невдалій боротьбі з прищами або ненависних обмацуваннях у транспорті.
Чесність із читачем є визначальною рисою "Чату для дівчат". Письменниці не намагаються "зійти" до підлітків і "ненароком" чогось навчити – і, можливо, саме це є найкращим способом заслужити довіру дівчат 12-14 років.

ОКСАНА ЛУЩЕВСЬКА. ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
"Видавництво Старого Лева", 2016.
Продовженням теми стосунків у підлітковому віці є книжка Оксани Лущевської "Задзеркалля". Як далеко можна зайти, намагаючись здобути прихильність хлопця? Якими методами діяти, аби привернути увагу до себе – або принаймні відволікти від іншої дівчини? Та чи готові учасниці цього любовного квесту до можливих наслідків?
Перед читачем постає драматична історія про двох дівчат, які з різних причин опинилися в одній лікарняній палаті: Саша із наслідками переохолодження, а Дінка… Дінка не впоралася із навалою проблем і вирішила вкоротити собі віку.
До цієї зустрічі вони пройшли короткий шлях від знайомства і дружби до непорозуміння й образ, але кілька спільних днів та переживання за Дінчине життя допоможуть обом перейти кризовий етап і вийти на новий рівень стосунків із собою і світом.
"Задзеркалля" – вправна книга відомої авторки, яка точно знає, як захопити свого читача. Письмо Оксани Лущевської визначають стрункість оповіді та відсутність зайвих деталей, і заразом простий підхід до складних питань, відповіді на які має знайти сам читач.

ОКСАНА ЛУЩЕВСЬКА. ВІТЕР З-ПІД СОНЦЯ
"Фонтан казок", 2016.
Одночасно із "Задзеркаллям" вийшла ще одна повість Оксани Лущевської – "Вітер з-під сонця". Видання є минулорічним переможцем конкурсу "Напишіть про мене книжку!", яким "Фонтан казок" заохочує авторів зображати у творах образи сучасних дітей.
У повісті таких дітей двоє: хлопець Женька, який після нещодавньої смерті батька не знайде спільної мови з мамою, та дівчина Риська, яка увесь свій літній відпочинок змушена допомагати батькам.
Паралельно розвиваючи ці сюжетні лінії, авторка створює між ними щоразу більше точок дотику, аж поки вони не доходять до логічного розв’язку – такого бажаного ними обома знайомства, яке водночас стає фінальним акордом книжки.
Це спокійна оповідь про один день літа в Затоці, де нечисленні події нанизуються одна на одну під тихий шум моря. Медитативність прози підкреслює стиль нарації, виконаний здебільшого короткими реченнями у теперішньому часі, які роблять читача невидимим співучасником історії зближення Риськи та Жені.

ОЛЬГА КУПРІЯН, СОЛОНІ ПОЦІЛУНКИ
ВЦ "Академія", 2016
Повість "Солоні поцілунки" стала дебютним твором критика дитячої літератури Ольги Купріян. Добре знаючись на тому, що видавці пропонують читати підліткам, авторка безпомилково знайшла замовчувану тему, яку й порушила у своєму творі. І недаремно у назві фігурує слово "поцілунки", адже йдеться про тілесні вияви любові.
Чотирнадцятилітні люди вже добре знаються на питаннях міжстатевої взаємодії, хоча поки що лише в теорії. Любов у такому віці – це вже не лише зустрічі поглядами та несміливі дотики, але й трохи більш розкуте фантазування про те, що ж буде далі.
Залишимо інтригу щодо того, чи наважаться персонажі дійти до практики, натомість поквапимося запевнити, що ця тема є лише однією із сюжетних ліній твору. Здебільшого ж це повість про таку собі звичайну дівчину Мілку: вагання, кого з двох привабливих хлопців обрати, дружбу з однокласницею Танею, спроби прийняти розлучення батьків та пережити появу в тата нової сім’ї.
Так само, як і у згаданих вище текстах, у "Солоних поцілунках" є достатньо самоаналізу – втім, це цілком природно, адже саме підлітковий вік є часом пошуку ідентичності. Однак показана й зворотна сторона зацикленості на своїй особі: через неї Мілка мало не втратила подругу.
Загалом, широке коло порушених питань та легка мова твору роблять його привабливим позакласним читанням для старшокласників.

ІРИНА МАЦКО. ПЕРЕХІДНИЙ ВІК… МОЄЇ МАМИ
ВЦ "Академія", 2016
Продовжимо огляд підліткової серії видавничого центру "АкадеміЯ" повістю Ірини Мацко "Перехідний вік… моєї мами". Назва твору розшифровується досить швидко: тринадцятирічна Аля визначила для себе, що батькам так важко прийняти дорослішання власних дітей, бо вони й самі переживають своєрідний перехідний вік, а це аж ніяк не полегшує комунікацію між поколіннями.
Хоча мама головної героїні й намагається знайти до неї підхід, і навіть ділиться переживаннями зі своєї юності. Та батьки батьками, а в Алі своє життя – симпатичний "новенький", який виявляється другом дитинства, і поїздка на канікули у міжнародний табір, яка раптом перетворюється на суцільну катастрофу, ще й однокласники, які підбурюють до дурних вчинків… Одне слово, є над чим замислитися.
На відміну від попередніх книжок, "Перехідний вік…" залишає по собі посмак штучності. Видно, що авторка писала його із якнайкращими намірами – допомогти підліткам усвідомити, що ж із ними відбувається, підказати літературу на цю тему, яку варто пошукати в бібліотеці… Та ці наміри надто впадають у вічі, а це може викликати несприйняття з боку цільової аудиторії.

СЕРГІЙ ГРИДІН. НЕЗРОЗУМІЛІ
ВЦ "Академія", 2016
Прикметною рисою підліткової прози є її гендерна визначеність. І як би не хотілося казати, що книжки для підлітків вільні від такого поділу, однак факт лишається фактом: письменниці частіше обирають за головних персонажів дівчат і їхні внутрішні переживання, тоді ж як письменники розкривають життя хлопців та їхні пригоди.
Кроком назустріч гендерному балансу є повість Сергія Гридіна "Незрозумілі", з якої читач дізнається, що хлопців так само турбують стосунки з батьками, та й романтичні почуття не є винятково дівчачим клопотом.
На відміну від багатьох інших цьогорічних підліткових книжок, у "Незрозумілих" читач нарешті бачить картину цілісної сім’ї та виважених, хоч і не безконфліктних, стосунків з батьками. Проте життя родиною не обмежується. Суспільство має наперед заготовлені ролі для представників різних статей. Хочеш чи ні, однак щоразу доводиться обирати: діяти, як належить "справжнім чоловікам", чи виходити із власних інтересів, наражаючись на суспільний осуд чи насмішки.
Наприклад, що робити, коли є можливість позбутися цноти – але не з тією, до якої маєш почуття? Або коли б’ють твого друга, з яким ти нещодавно посварився: послухати інстинкт самозбереження чи голос совісті?
Пригоди Сашка та Романа врівноважено їхніми рефлексіями, а почуття спонукають друзів до подекуди екстремальних дій, завдяки чому повість має шанс завоювати прихильність підлітків обох статей.

СЕРГІЙ ГРИДІН. НЕ-АНГЕЛ
 ВЦ "Академія", 2016
Ще одна книжка Сергія Гридіна, "Не-ангел", проблематикою кардинально відрізняється від "Незрозумілих". Замість взаємного кохання – зародки почуттів, які обриваються на другий же день звісткою про смерть дівчини. Замість затишного родинного кола – сварки і психологічне та фізичне насильство. Замість батька, який підтримує сина та з яким можна розділити "чоловічу таємницю" – осоловілий домашній тиран.
Таким чином зав’язується конфлікт, який, поволі визріваючи, закінчується втечею Олеся з дому. А далі події розвиватимуться з карколомною швидкістю: знайомство з малолітнім безхатченком відкриває двері у світ, про існування якого навіть не здогадуються "домашні" підлітки.
Одну добу головний герой проводить в режимі екшену на межі з трилером. Досвід цієї небезпечної "свободи" залишає по собі незабутні враження як для самого Олеся, так і для читачів.

АНДРІЙ ТУЖИКОВ. ЩЕ ОДНА ЦЕГЛА В СТІНІ
Чорні вівці, 2016.
Книжка Андрія Тужикова "Ще одна цегла в стіні" своєю назвою та епіграфом відсилають до відомого музичного твору групи Pink Floyd. Якщо хоча б частина потенційних читачів розшифрують цей інтертекст, їм буде легко увійти в атмосферу тексту – атмосферу протесту проти системи, небажання ставати її частиною, коритися її законам.
Саме з цієї світоглядної позиції розпочинається історія оповідача та двох його друзів. Бійка з однокласником-мажором, графіті та відеоігри, безглуздий похід у військкомат і хмільна тусівка у "сквоті" – крізь усі ці події прозирає небажання бути таким як усі, ставати ще однією цеглою в стіні.
Та зрештою система бере гору над анархічними поглядами друзів, зводячи між ними невидимі, але незламні стіни соціальних розбіжностей та байдужості.
Досвідчений читач впізнає в "Цеглі" знайомі інтонації – саме так виглядала "доросла" українська проза кінця дев’яностих і початку двотисячних. Книжка помітно відрізняється від іншої цьогорічної підліткової літератури, оскільки автор зосереджує увагу на зовнішніх подіях і загальній ідеї, жертвуючи при цьому психологічною глибиною зображуваних персонажів.
Попри це і деякі фактичні помилки, "Ще одна цегла в стіні" цілком може припасти до душі бунтівним підліткам – хоча б тому, що, відкинувши фінал книжки, вони віритимуть, що саме на них зламаються коліщатка системи.

АНТОЛОГІЯ "КНИЖКА ЗАБОРОН І ТАЄМНИЦЬ"
Віват, 2016.
Розпочавши огляд збіркою підліткових оповідань, для симетричного завершення візьмемо нещодавно видану антологію "Книжка заборон і таємниць". П’ятнадцять коротких історій, різних за жанром, темою та географічним походженням їх авторів, об’єднані нотою фантастики, яка то гучніше, то ледь помітно звучить майже в кожному з творів.
У передмові упорядник, письменник-фантаст Володимир Арєнєв, зазначає, що це книжка "для уже-дорослих, яких справжні дорослі ще інколи не сприймають як таких". І слід визнати, що з антології постає відчуття рівного діалогу між авторами та читачами-підлітками.


Комментариев нет:

Отправить комментарий