пʼятниця, 5 липня 2019 р.

Читання на вихідні

Якщо вам кортить почитати Джойса і при цьому не тягати з собою «Улісса» — ось вам декілька коротких романів. Товщина корінця — більше не причина відкладати твори майстрів «на потім». 

До того ж, із новим для себе автором краще знайомитись через короткі твори, щоб не шкодувати витраченого часу, якщо раптом не сподобається. Start small, як кажуть англійці, — починайте з малого. 


Ернест Гемінґвей «Старий і море» 




І хоч фактично це повість, мушу її порадити, бо ж не кожну повість відзначають Пулітцерівською премією.

Обставини прості:  старий рибалка Сантьяго, який знову виходить в море на своєму маленькому човні. 84 дня він не може зловити гідну рибку, і жага наживи забирає його далі від берега, і ось на гачку вже величезна риба. Починається справжня боротьба за життя, причому з обох сторін, що триває  дві доби.

Ернст Юнґер «Скляні бджоли» 





Роман кінця п’ятдесятих. Шукає роботу колишній армієць, який брав участь у війні, в котрій його сторона програла. І потрапляє відтак до заводу Цаппароні, що виготовляє роботів-сортувальників (а сортувати можна все – від дрібних монет до токсичних відходів, і людей зрештою).

Ріхард планує очолити відділ безпеки у великій корпорації, але не витримує текст на профпридатність.  Власне, зміст книжки становить та співбесіда, що її перемежають спогади колишнього військового про війну – точніше: його згадки про способи, у які випадкових людей гуртували в «систему взаємознищення».
Вітольд Ґомбрович «Транс-Атлантик»


Який він, поляк поза Польщею? Чим він живе, про що думає? Навіть перетнувши Атлантику, поляк не може позбутися своєї польськості, він вимушений постійно відганяти думки про Батьківщину і знову до них повертатися. І все ж таки це не посібник «Як любити Батьківщину на відстані». 

Джозеф Конрад «Серце пітьми» 



«Серце пітьми»  вважається шедевром модерністської літератури. Головний герой, моряк і блукалець Чарльз Марлоу подорожує серцем Африки у пошуках сумнозвісного торговця слоновою кісткою Курца, поступово стає одержимим цією таємничою постаттю, а коли врешті зустрічає його — дізнається зовсім не те, чого сподівався.

На противагу короткому роману є майже тригодинна кіноадаптація Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні». Щоправда, на зміну Марлоу в ній приходить капітан Віллард, а події перенесені з Африки до В’єтнаму. 
Але я спочатку раджу прочитати книжку (й не тільки тому, що вона невеличка).


Томас Пінчон «Виголошення лоту 49» 



Томас Пінчон – американський постмодерніст. Це письменник-секрет, людина-загадка. Індивід, який вирішив не записувати історію свого життя на папері і світлинах. Він не давав і не дає інтерв’ю, і ніколи не з’являється на урочистих заходах. Тому відомостей про автора не так багато, як хотілося б.

Героїнею роману «Виголошення лоту 49» є Едіпа Маас. Одного дня жінка дізнається про смерть колишнього коханця і те, що їй призначено стати розпорядником його майна. У круговерті вивчення спадщини вона зненацька наштовхується на дивний малюнок – ріжок із сурдиною, – і не менш дивний напис: зв’яжіться через ЗУЖИТІ. Знайдене штовхає її у вир нових знайомств, подій і загадок, яких стає дедалі більше. У результаті Едіпа Маас з’ясовує: покійний володів незвичайною секретною організацією. Тепер усе, чого хоче жінка, це знайти вхід до неї і дізнатися якомога більше.

Приємних усім вихідних з новою книжкою!

Немає коментарів:

Дописати коментар