четвер, 1 лютого 2018 р.

«З вітерцем пішла в танок…»: Любові Забашті – 100 років.

Бібліотекар філії №4 Світлана Карпанова  познайомила вихованців старшої групи №5 СДНЗ №21 «Струмочок» з прекрасними віршами Любові Забашти зі збірок «Паляниця білолиця», «Сівачі», «Пісня зеленого лісу». Вони дуже сподобались дітям.


Світлана Карпанова розповіла, що народилася Любов Василівна Забашта 3 лютого 1918 року в місті Прилуках. Навчаючись в четвертому класі почала писати вірші. У 1935 році на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові її поезію почув і похвалив Павло Тичина.
Творчий доробок Л.Забашти нараховує кілька поетичних збірок,книжки прози, п’єс і драматичних поем. Чимало віршів, покладених композиторами на музику,стали популярними піснями.
Головним завданням Любові Забашти як дитячої поетеси було бажання відкрити малюкам поезію життя шляхом проявлення у слові краси та гармонії світу. Разом з дитиною поетеса роззирається довкола і замість сірої пелени буденності ,бачить неповторні чарівні картини життя.
Окремою темою у ліриці для дітей авторки можна вважати також численні,засновані на народнопісенній традиції  мініатюри,присвячені рослинам. Так, молода берізка для поетеси – «мавка лісова», дівчатко з «кісками» на білих «нозях». Тому, природно, що не можна точити з неї сік, а слід посадити поряд «сестричку» та змайструвати шпаківню, щоб мала доброго друга-птаха («Берізонька»). «Малою сестричкою» видається поетесі й вербичка, що виросла та «силу взяла» з пагона, принесеного з рідного лугу («Вербичка»).
 Поетеса розповідає про силу духу й краси, про велич звичайного довколишнього світу,його гармонійність і природну доброту. Її світ – світ птахів і дерев, світ гармоній, де людина бачить зразки любові та відданості, родинності та красивого життя у найглибшому,вічному значенні цього слова. Поетеса вміє піймати і зберегти у своїй творчості не замутнений дріб’язком чистий погляд на життя. Тому її поезії не втрачають актуальності і подобаються читачам.


Немає коментарів:

Дописати коментар