Відбувся вечір пам’яті Миколи Кучера у бібліотеці Кам'янського.

5 квітня у читальній залі центральної бібліотеки Кам’янського відбувся вечір пам’яті Микола Кучера. 

 Відкрила вечір директор ЦБС Тетяна Герасюта.

Микола Іванович Кучер – письменник, який народився у с. Широке Верходніпровського району Дніпропетровської області, а з 1964 року працював у школах Дніпродзержинська – викладав українську літературу, історію, німецьку та англійську мови. У Дніпродзержинськ  він приїхав вже відбувши термін ув’язнення у мордовському таборі «Дубравлаг». Так названа і книга його оповідей та спогадів – «Дубравлаг», що змогла бути видана тільки у 1996 році. Колега та учень Миколи Івановича – поет Анатолій Вінник, проникливо прочитав з цієї книги безсмертний твір «Материзна», присвячений простим українським жінкам, нашим матерям. У цей твір - глибоко ліричний, щемливо сумний, але й з краплиною гумору та глибоким знанням людської психології, що властиво Миколі Кучеру, як підкреслювали всі, хто його знав, кожен з присутніх упізнав свою рідну маму, її безнастанні клопоти про рідних і близьких, її біль та біль за неї. 

Ведуча вечора - бібліотекар Алла Леонідівна Гузовська розповіла про той страшний час, коли КДБ забрало Миколу Кучера прямо з лекції в університеті, де він навчався.

Син письменника – Віталій Кучер поділився власними спогадами про батька. Він запам’ятав його не тільки м’яким та інтелігентним мовчазним чоловіком, яким його пам’ятають в бібліотеці, але й авторитетом, коли потрібно – твердим і рішучим. 

Володимир Луценко, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України теж згадує свого колегу, як людину шановну, але разом з тим дуже спокійну і лагідну. Він вмів в собі поєднувати ті якості, які дозволяли йому не тільки вижити в тих тяжких умовах постійної цензури будь-якого вчинку та руху, алей надихати інших на відстоювання своєї громадянської позиції, прав людини, внутрішньої свободи. 

Викладачі – Кравченко Віктор (хіміко-технологічний коледж) та Григорій Кулініч (економічний коледж) згадували його, як прекрасного педагога, людину щедро обдаровану, та, нажаль, він рано пішов від нас, а міг би встигнути ще більше збагатити українську літературу, адже його спадок досі недооцінений, досі мало хто з наших містян знає про цю визначну постать, визначну на національному рівні. Майже нема про нього інформації ні в інтернеті, ні у критичних дослідженнях з української літератури. Але у бібліотеці ви можете завжди почитати його гуморески, що дають наснагу жити і боротися і в наш складний час, розрадити свою буденність щирою, доброю посмішкою. 
На заході, присвяченім пам’яті Миколи Івановича бібліограф Марія Мазніченко зачитала його твір «Як я став поліглотом» і зробила наголос на актуальності сатири письменника й сьогодні. Також, прозвучали деякі відомості з біографії Миколи Івановича, викладені в біобліографічному покажчику «Письменники-ювіляри року 2012», який міг би стати, разом зі спогадами людей, що знали його матеріалом для подальших розвідок про долю цієї видатної постаті та підґрунтям для популяризації його безсмертної постаті. 

На останок слово взяв Сергій Злючий - радник мера по культурі, поет і волонтер, що особисто знав Миколу Івановича, як видатну особистість, і висловив надію на те, що його пам'ять буде вшанована не тільки подібними заходами, але й більш масштабним та вагомим чином, адже сучасна українська література і досі мало знає тих, хто міг би так само відобразити свою епоху, так само твердо стояти на захисті рідної мови та культури, обравши своєю зброєю гостре та влучне письменницьке перо.