Комбатантська проза — новий напрям української літератури.

VII Всеукраїнський форум військових письменників у Львові став потужним свідченням незламного духу нації, де пліч-о-пліч зібралися ті, хто боронять країну зі зброєю в руках, і продовжують цю боротьбу словом. Зустрічі, презентації, дискусії – кожен момент форуму був сповнений глибоких історій, що пронизують до самого серця. Розповісти про все просто неможливо, адже кожна розповідь учасника заслуговує на окрему увагу.

Проте особливе враження залишили виступи двох жінок, чия робота допомагає нам глибше зрозуміти літературний фронт цієї війни: дослідниці воєнної літератури Ганни Скоріної та літературознавиці Марини Рябченко. Їхні доповіді стали своєрідним порталом у маловідомий, але надзвичайно важливий пласт сучасної української літератури – воєнний, а особливо його серцевину – комбатантську прозу.

Ганна Скоріна: книжки, які допомагають зрозуміти війну.

Ганна Скоріна — людина, яка не просто читає книжки про війну. Вона їх системно збирає, аналізує і класифікує. Її шлях до цієї справи почався з особистого: в очікуванні чоловіка з фронту вона шукала тексти, які допоможуть краще зрозуміти його. Так почалася її праця, яка сьогодні вилилася в унікальний каталог українських видань про війну — від 2014 року й донині.

Ганна Скоріна. Інна Табакова

Виступ Ганни був дуже людяним і водночас фаховим. Вона показала, як багато пластів має наша воєнна література: художня проза, мемуари, поезія, комікси, книжки для дітей, видання, що торкаються теми Криму, інформаційної війни чи навіть іноземного досвіду. Виявляється, воєнна книжка — це не лише фронтові щоденники, а цілий всесвіт історій, які нам варто чути.

Особливо вразило інше: більшість таких книжок — малотиражні, іноді видані власним коштом. Тобто голоси тих, хто пройшов через війну, часто залишаються не почутими. І завдання бібліотекарів — ці голоси витягати на світло.

Комбатантська проза — новий напрям української літератури.

Марина Рябченко — кандидатка філологічних наук, асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, літературознавиця, яка досліджує сучасну воєнну прозу. Саме вона запропонувала термін “комбатантська проза”. Не “ветеранська” — бо війна ще триває. А “комбатантська” — бо її автори були на передовій і мають безпосередній бойовий досвід.

Наталія Чуфещук, Інна Табакова, Марина Рябченко

Марина Рябченко наголосила на ключових характеристиках комбатантської прози: абсолютна автобіографічність, фактологічна достовірність, тісний зв'язок з документальним та мемуарним письмом.

На відміну від традиційних героїчних романів, комбатантська проза оголює справжнє обличчя війни, де поряд з мужністю співіснують втома, страх, розгубленість, а іноді й чорний гумор як спосіб вижити. Цим текстам властива непідробна інтонація, їх неможливо вигадати, бо вони є документом часу, що б'ється пульсом між рядками.

Війна говорить словом, яке неможливо не почути.

Ці два виступи стали ключовими для глибшого розуміння того, чим є сучасна воєнна література в Україні. Вони показали, що книжка про війну — це форма діалогу між тими, хто був там, і тими, хто шукає розуміння. І цей діалог — не менш важливий, ніж будь-який бій.

🔖 Якщо ви шукаєте книжки, які допоможуть краще зрозуміти війну — почніть із каталогу Ганни Скоріної. А якщо шукаєте ключ до розуміння новітньої української літератури — зверніть увагу на комбатантську прозу. Бо вона пишеться кров'ю, але говорить мовою правди.

Наталія Чуфещук
Зав. відділом комплектування
КЗ "Кам'янські міські публічні бібліотеки" КМР
тел.0676603614

nchufeshuk@gmail.com

11 травня Міжнародний день матері

Любов до матері вшановували ще задовго до нашої епохи. В античні часи греки святкували день богині Реї — матері всіх богів, а фригійці — богині Кібелі. У Римі теж були подібні свята. У сучасній Індії досі проходить одне з найбільш масштабних свят — Дурга-пуджа, присвячене богині-матері Дурзі.

А у середньовічній Європі виникла особлива традиція: у Летарну неділю (четверту неділю Великого посту) дозволялося повертатися до рідної парафії — і, звісно ж, провідати маму. У Великій Британії ця звичка трансформувалася у “Неділю Матері”, яка й досі зберігає свою популярність.

Хоча сьогодні його відзначають у багатьох країнах світу, сучасна традиція бере свій початок зі США. Саме там, у 1908 році, американська активістка Анна Джарвіс уперше організувала святкування на честь матері в місті Графтон, Західна Вірджинія. А вже через кілька років ідея поширилася по всій країні — і в 1914 році президент Вудро Вільсон офіційно оголосив День матері національним святом, яке відзначається другої неділі травня. 1

Цікаво, що натхненням для Анни стала її власна мама — жінка, яка присвятила себе створенню жіночих клубів для підтримки здоров’я та доброзичливості в громадах. У пам’ять про неї Анна започаткувала традицію дарувати білі гвоздики як символ любові до померлої матері. Згодом з’явилося нове значення: червона або рожева гвоздика — для живої мами, а біла — для тієї, якої вже немає поруч.

З того часу це свято набуло поширення та популярності по всьому світу, і тепер це всесвітнє свято материнства.

Проте з плином часу свято набуло комерційного характеру. Листівки, подарунки, реклами — все це віддалило ідею від її початкової глибини. І що цікаво: сама Анна Джарвіс наприкінці життя почала виступати проти комерціалізації Дня матері та навіть хотіла скасувати його, бо вважала, що його сенс спотворили.

Українці почали відзначати це свято в 1928 році, щоправда, перше святкування відбулося в канадській діаспорі. Проте вже наступного року за ініціативою письменниці Олени Кисілевської День матері відзначали у Львові та Тернополі, а згодом — на всій території західної частини України. З 1939 року День матері був заборонений радянською владою. Повернулося це травневе свято в нашу країну тільки з настанням незалежності, а на державному рівні його визнали в 1999 році.

Роботи художниці з Кам'янського Алли Михальчук

 

 

Булінг — це хвороба групи… потребу принижувати інших диктує група.

Бібліотека на Шевченка, БФ «Янголи спасіння», Гімназія №6 провели спільну інформаційно просвітницьку акцію «Цькування: причини, наслідки, шляхи боротьби з насильством» за участі інспектора ВСОБ Кам'янського РУП Світлани Гріченко. В акції взяли участь 52 здобувачів освіти гімназії №6.

Разом з учнями розглядали важливі тези про булінг, вчилися розпізнавати де булінг, а де просто конфлікт, які ролі є в булінгу, перевіряли наявність 4-х ключових ознак булінгу, а саме: повторюваність, дисбаланс сил, біль, зловмисність дій і відсутність розкаяння, як діяти у випадках булінгу.

Кам’янські бібліотекарі візьмуть участь у VII Всеукраїнському форумі військових письменників у Львові.

Письменники, які з початком російсько-української війни 2014 року взяли до рук зброю і пішли захищати батьківщину, а також воїни, які почали писати, перебуваючи в зоні бойових дій, приїдуть на чотири дні до Львова, щоб поспілкуватися з колегами по перу і побратимами по зброї й презентувати свою творчість читачам.

Військові письменники, письменники-волонтери та бібліотекарі й видавці з різних регіонів України матимуть зустрічі не лише з читачами у Львові, але й у бібліотеках територіальних громад Львівської області. Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука в особі директорки Тетяни Пилипець та за участі Володимира Скоростецького і Владистава Якушева є співзасновниками Всеукраїнського форуму військових письменників.

Цього року ряди учасників ФВП поповнять нові творчі військові, серед яких – лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, актор Херсонського театру ім. Миколи Куліша Володимир Тука, популярні письменники Павло Дерев’янко та Ігор Мітров. Будуть і ветерани, які з нами з першого Форуму – Петро Солтис, Влад Якушев, Назар Розлуцький, Микола Ніколаєв.