В бібліотеці – філіалі № 5 панувала атмосфера лірики.
Свої вірші читала відома у нашому місті поетеса, член Регіональної спілки
письменників Придніпров’я Ганна Купрій. На творчу зустріч бібліотекарі
запросили учнів СЗШ № 30.
Завідуюча філіалом Задорожня Юлія представила дітям
гостю, познайомила їх зі збіркою поезій Ганни Купрій «Лезвие любви», до якої
увійшло 176 ліричних віршів.
Коли знайомишся з творчістю Ганни Купрій, вимальовується
картина довгого прожитого життя. «Лечусь людьми, стихийными стихами…» саме так
в «Слове к читателю» цитує себе поетеса . ЇЇ вірші просто вражають. Це і
«Гордость», і «Детям, растрелянным в Бабьем Яру», і «Мы в ответе за тех, кого
мы приручаем» і «Май», який хочеться навести повністю:
Осыпается снег с абрикосовых веток.
Ждёт добычи любовь, ставит новую сеть.
Попугаи и кенари рвутся из клеток,
Словно есть им куда, кроме клеток лететь.
И рыдают гитары из окон общаги,
И из окон роддома кричат малыши,
И неровные строчки лежат на бумаге –
То ли плач, то ли смех, то ли всплески души…
Про своє дитинство Ганна згадує так: « Когда мне было
года четыре, я не сомневалась, что стихи пишут все без исключения – это же так
естественно, как есть, спать, дышать. В начальных классах школы меня не раз
наказывали за «плохое ведение тетрадей» - на первых страницах тетрадок в
клеточку и в косую линию, как и положено, были задачи, столбики примеров,
предложения… На последних страницах теснились написанные неуверенным детским
почерком строчки – мои стихи, нередко рождающиеся прямо на уроках. Какими они
были? Наверняка , наивными и неуклюжими – но они были. Уже тогда я не могла не
мыслить образами, не рифмовать слова, не выплёскивать переполняющие меня эмоции
и чувства – было бы под рукой чем и на чём записать».
Виступ самої Ганни був зворушливим і відкритим.
Ця жінка
- мати двох діточок і молода бабуся трьох онучок. Тому ,про що і як розповідати
дітям, знає з свого материнського та педагогічного досвіду, бо за професією
Ганна - вчитель російської мови та літератури. Вона закінчила філфак
Дніпропетровського держуніверситету. Не поставили у кут Ганну і такі дитячі
запитання, як : «А скільки Вам років? ( Ганна з усмішкою відповіла: « 96.») чи:
«Скільки заробляє справжній письменник?» ( «Стільки, скільки платять робочому
на ДМК», бо вже багато років ця талановита жінка працює на Металургійному
комбінаті). Поділилася з нами Ганна і своїми творчими планами. Зараз готується
до видання нова збірка її поезій. Назву якої поки що не оголошуємо!
Зустріч
була щира та яскрава. Квіти та фото з поетесою на пам’ять
були кульмінацією нашої літературної гостинної.