Електронний непотріб

Днями у кіноклубі медіапросвіти з прав людини Docudays UA Прометей юнацького відділу бібліотеки на Шевченка м.Кам'янське переглядали та обговорювали документальний фільм 2012 року режисера Девіда Феделя (Австралія) «Край електросміття».

Наші невтомні волонтерки - жінки елегантного віку навіть  не замислювалися над тим, що відбувається з електронікою, що відслужила своє?

Значну частину вживаних і непотрібних електротоварів із розвинених країн звозять до країн третього світу. Більшість із них нелегально експортується як секонд-хенд, хоча насправді це непотріб.

Середньостатистичний українець щорічно виробляє 7,3 кілограма електросміття, німець - 23 кілограми, норвежець - 28 кілограмів. А переробляється лише п'ята частина цих відходів. Науковці б'ють на сполох.

Цей фільм – без діалогів та авторських коментарів – являє собою дослідження нерегульованого повторного використання електронного сміття у Гані. Тут, у Західній Африці, електроніка геть не така, якою ми звикли бачити її на прилавках магазинів.

Говорили про ризики для екології та здоров'я людей.

Разом шукали відповіді на непрості питання: що може зробити одна людина, країна, суспільство?

Європейські країни намагаються спільно розв'язувати цю проблему. З 2021 року в ЄС набудуть чинності нові вимоги для виробників побутової техніки: згідно з постановою Єврокомісії, необхідно буде збільшити термін служби та ремонтопридатність таких пристроїв як пральні машини, холодильники, телевізори, посудомийні машини, електродвигуни, джерела світла й світлодіодні екрани. Виробників зобов'яжуть надавати клієнтам запчастини протягом щонайменше десяти років після купівлі товару.