Фільм Чарлі Чапліна "Великий диктатор", що і сьогодні волає до мужності в часи, коли не можна мовчати, днями переглядали та обговорювали у бібліотеці на Шевченка.
Жорстка пародія на "фюрера" увійшла в історію як перший великий антифашистський художній фільм.
Те, що великий комік узявся за таку важку та делікатну тему, здивувало багатьох. Але це рішення було із категорії неминучих.
"Немає нічого смішніше у світі для мене, ніж високопоставлені хвальки та вискочки, — пояснював Чаплін свою кінематографічну концепцію в ту пору, коли Гітлера ще не всі сприймали як всесвітню загрозу.
"Звичайно, якби я знав тоді про справжні жахи німецьких концтаборів, я не зміг би зробити "Диктатора", не зміг би сміятися над нацистами, над їхньою жахливою манією знищення", - вже після війни Чаплін зізнавався у своїй автобіографії.
Європейська прем'єра "Великого диктатора" відбулася у Лондоні 16 грудня 1940 року – у розпал німецьких бомбардувань, однак глядачі колишнього Радянського Союзу змогли побачити його лише наприкінці 1980-х років.
Обговорення далося важко. Одні говорили про своєчасність фільму, інші, про те, що є теми над якими не можна сміятися. Люди почули одне одного — і це головне.
Немає коментарів:
Дописати коментар