2 квітня весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги. Датою для святкування був обраний день народження Ганса Крістіана Андерсена, який є одним з найулюбленіших казкарів для багатьох поколінь.
Класик також написав чимало романів і п’єс, марно намагаючись отримати популярність, як драматург і романіст.
Андерсена дуже засмучувало те, що в літературному світі його знають тільки, як дитячого письменника.
Знаменитий данець написав для дітей понад 150 казок і історій перекладені на 135 мов!
При перекладі мовами СРСР усі казки Андерсена зазнавали суворої цензури – в них видалялися будь-які роздуми на релігійні теми, згадки про Біблію та Бога. Внаслідок такого «вихолощення» сенс багатьох казок частково губився або змінювався, а книги втрачали в обсязі.
Так казки Андерсена перекладалися таким чином, що цілі частини були скорочені або змінені. Жодної згадки про Бога, жодної згадки про церкву та віру. Хоча, як зазначають дослідники, абсолютно всі твори письменника були прорелігійними. Десь згадки про віру ми бачимо в самому тексті, десь — в контексті.
Наприклад, перекладачка Ніна Федорова зауважує, що в оригіналі твору «Снігова королева» згадується, що головна героїня, Герда, молилася, коли чогось боялася та читала Біблію. В перекладі цей епізод відсутній.
А у фразі «Все було в цьому будинку: і достаток, і чванливі панове, але не було в будинку господаря» була змінена кінцівка. Мало звучати «… але не було в домі Господа». Погодьтеся, що зміна одного слова в цьому випадку повністю змінює контекст.
Зізнала перетворень й казка "Нове плаття короля". Андересен за свою казку отримав найвищу королівську нагороду: перстень з руки Його Величності. Бо закінчувалася казка зовсім не так, як звикли ми читати в старому радянському перекладі. Справжній її фінал - у її єдиній фразі, яка повністю перетворює сенс цієї великої притчі.
Ось вона ця фраза: "А король йшов і думав:" "Нічого я не взяв у мого народу" (Діна Рубіна "Самотня пишуча людина").
Шість невідомих фактів із життя Ханса Крістіана Андерсена
1. Син короля
Андерсен пояснював сенс свого «Гидкого каченя» не так, як ми. Ти можеш вирости на пташнику, головне, що ти вилупився з лебединого яйця. Якби ти виявився сином селезня, то з бридкого каченя перетворився лише на гидку качку, яким би добрим не був!» - Ось несподівана мораль казки. Письменник був упевнений: батько його – король Крістіан Восьмий, який, будучи принцом, дозволяв собі численні романи. Від зв'язку з дворянською дівчиною Елізою Алефельд-Лаурвіг нібито народився хлопчик, якого віддали в сім'ю шевця та прачки. Під час подорожі до Риму данська принцеса Шарлотта-Фредеріка справді сказала Андерсену, що він є позашлюбним сином короля. Вочевидь, вона просто посміялася з бідного фантазера. Однак, коли жебрак письменник у 33 роки несподівано отримав щорічну королівську стипендію, він ще більше переконався, що «батько його не забуває». Зараз у Данії йдуть розмови про те, щоб перевірити походження Андерсена та провести генетичний аналіз.
2. Чарівна троянда – емблема печалі
У дитинстві Ханса Крістіана «ганяли» всі - від вчителя, що лупцював по руках лінійкою за неуважність і страшну неписьменність, до однокашників, яким він «заливав» по-чорному. Тільки одна-єдина дівчинка Сара якось подарувала білу троянду. Довгоносий нескладний хлопчик був такий вражений, що все життя пам'ятав диво. Чарівна троянда є у багатьох його казках.
3. «Жити означає подорожувати»
Цю фразу Андерсена нашого часу взяли на озброєння тисячі туристичних бюро. Казник був одержимий рухом, загалом він здійснив 29 великих подорожей, що на той час здавалося майже неймовірним. У поїздках він виявив себе відважною і витривалою людиною, їздив верхи і добре плавав.
4. Великий трусишка
Важко сказати, чого не боявся Андерсен і чого не страждав. Він був страшним панікером. Найменша подряпина доводила його до жаху, а назви хвороб викликали тремтіння. Він шарахався від собак, боявся незнайомих людей. Пограбування вдавалися йому на кожному кроці, а звичка економити змушувала постійно страждати питанням, чи не переплатив він за покупку. Обідав він лише «на стороні», роками ведучи список «об'їданих», щоби приходити до них по черзі. У кошмарах йому здавалося, що його поховають живцем, і щовечора він клав біля ліжка записку: «Я живий!» Вічним стражданням Андерсена був і зубний біль. Втрачаючи черговий зуб, він засмучувався, а попрощавшись із останнім у 68 років, заявив, що тепер не зможе писати казки.
5. Платонічний коханець
"Я все ще невинний, але кров моя горить", - писав Андерсен у 29 років. Схоже, Ханс Крістіан цю пожежу так і не зміг загасити. На своїй першій подрузі він пообіцяв одружитися, коли зароблятиме по півтори тисячі риксдалерів на рік. У 35 років його річний дохід вже був вищим, але він так ніколи і не одружився. Хоча до кінця життя його статки виросли до півмільйона доларів (за нинішніми мірками), та й квартирка в Копенгагені коштувала не менше 300 тисяч. Усі «великі кохання» Андерсена так і залишилися платонічними. Два роки він їздив до Швеції до співачки Єнні Ліндт (її прозвали солов'ям за прекрасний голос), обсипав квітами та віршами, але був відкинутий. Зате читачам дісталася казка про чудову співочу птицю. Другу половину життя Андерсена у подорожах супроводжували молоді друзі, проте відкритих свідчень про близькі стосунки приятелів не збереглося
6. Діти та смерть
Своїх дітей Андерсен не мав. Чужим він охоче розповідав історії, але не терпів, щоб вони сиділи на колінах. Незадовго до смерті – а прожив він 70 років – Ханс Крістіан просив композитора Хартмана скласти марш до його похорону. І підігнати ритм під дитячий крок, оскільки діти братимуть участь у церемонії. Він не боявся травмувати дитячу психіку, ненавидячи щасливого кінця і залишивши нам сумні, а часом і похмурі казки. Єдиним твором, який, як він зізнався, торкався його самого, була «Русалочка».
Немає коментарів:
Дописати коментар