Модераторка виховної години завідувачка юнацького відділу бібліотеки на Шевченка м.Кам'янське Валентина Суха намагалась не перетворити урок пам’яті у щось дуже трагічне і безнадійне.
Офіційно Україна вшановує пам’ять Героїв Крут 29 січня. Хоча провідні українські історики — дослідники цієї тематики (В. Скальський, М. Ковальчук, О. Руденко та інші) вже давно твердять про те, що битва на станції Крути відбулась саме 30 січня, і документально спростовують ще низку інших міцно закоренілих міфів про загибель «300 крутян як 300 спартанців» тощо.
Модераторка заходу Валентина Суха обрала для спільного перегляду та обговорення з дітьми документальний фільм «Крути. 100 років битви» (тривалість 42:19, автор Ольга Мовчан, продюсер та ідейний натхненник Вахтанг Кіпіані).
У цьому фільмі дуже добре поєднуються цитати зі спогадів учасників битви, часткова реконструкція подій, розмови з нащадками учасників, які дають «родинну пам’ять» про події, короткі інтерв’ю з фаховими істориками. І що найголовніше, фільм, не применшуючи подвигу чи пам’яті про нього, завершується саме історією перемоги — конкретними прикладами того, як герої, що вижили, продовжили боротьбу за незалежність України і як результат бою вплинув на зовнішньополітичне становище тогочасної УНР.
Під час обговорення згадували «Як виник міф про «300 загиблих студентів». З якою іншою історичною битвою його найчастіше порівнюють? «Чому у бою були переважно молоді добровольці?»
Поетичні та радянські міфи про Крути
Більшість документів військових частин, що могли містити опис бою під Крутами, була знищена під час відступу з Києва. У подальшому пам’ять про подію жила і підтримувалася переважно в імміграції, перш за все у США, куди свого часу іммігрували учасники бою. Саме тому бій під Крутами є одним з найбільш міфологізованих епізодів Української історії, що постраждав як від радянської цензури, так від і банальної нестачі інформації.
Міф 1. Захисників було лише 300, як спартанців під Фермопілами. Вони були студентами, всі загинули.
Юнкерів, гімназистів та інших бійців було не 250, як пише Д. Дорошенко, а понад 600. Вони мали 16 кулеметів, саморобний бронепотяг і гармату. Захисники втратили вбитими близько 300 осіб — половину від усіх учасників бою.
Гімназисти хоча і складали більшість, але були не єдиними учасниками сутички. У битві під Крутами брала участь лише одна сотня (120-130 чоловік) Студентського куреня, тоді як решта була задіяна у боях на вулицях Києва проти пробільшовистськи налаштованого населення та заколотників числом 6000 осіб.
Міф 2. Радянською пропагандою всіляко просувалася думка про даремну загибель гімназистів, як і те, що хлопців було кинуто у бій без підготовки.
Насправді ж захисники Крут не були «напівдіти, які ніколи перед тим не тримали зброї в руках». Вони були юнкерами військової школи та студентами, які близько двох місяців вправлялись у навичках ведення бою. Тих, хто навичок не мав було розподілено у лазарет. Також серед бійців були солдати, які встигли побувати на фронті.
Міф 3. Хлопців було покинуто на смерть, тоді як керівництво втекло на потягу.
Командир студентів, сотник Т. Омельченко, постійно залишався з сотнею, поки не був тяжко поранений і не потрапив до лазарету. Він помер дорогою до Києва. Під керівництвом іншого сотника, А. Гончаренко, з початком сутінок бійці почали організований відступ, руйнуючи колії і мости, щоб зупинити ворога. Просування більшовиків було тимчасово паралізоване, а потім їм довелось їхати реквізованими селянськими возами, що повільно просувались розмоклою дорогою. Саме ця затримка дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, що став міжнародним визнанням суверенітету Української держави.
Міф 4. Радянські війська обійшли студентів із флангів та швидко розбили.
Насправді наступ ворожої армії тривав із 9 ранку до самого вечора – загалом протягом 10 годин. Більшовики пробували обійти лінію оборони з двох боків, утім, кожного разу були відбиті з великими втратами.
Разом з модераторкою заходу виконали творче завдання «Хто такий патріот в їхньому розумінні». Підлітки ділилися своїми думками:
Патріот України - це людина, яка любить свою Батьківщину, рідну мову, готовий за неї боротися, навіть йти на смерть.
У виховній годині брали участь здобувачі освіти восьмого класу Ліцею №31.
Немає коментарів:
Дописати коментар