Почни лютий з бібліотеки

 

Інтернет залежних у Китаї лікують електрошоком

Ви впевнені, що у Вас немає залежності від інтернету? Ви точно незалежні від свого комп'ютера? Доведеться розібратися, що це - міф чи реальність. Ну як можна потрапити в залежність від комп'ютера чи інтернету? Які симптоми? Як визначити, чи є залежність або її немає? Чи потрібно лікуватися хворим, чи варто боятися здоровим.

27 січня в рамках роботи кіноклубу медіапросвіти з прав людини Docudays.ua Прометей юнацького відділу бібліотеки на Шевченка м.Кам'янське відбувся показ та обговорення фільму режисерок Шоші Шлам та Гілли Медалії «Інтернет залежний» (Ізраїль, США).

На запитання керівниці клубу Наталії Бохан: "Скільки часу проводять підлітки в інтернеті за іграми"- "Від 4 до 6 годин"- відповіли учні.

Виявляється, якщо у Китаї дитина проводить навіть 4 години за іграми на добу її лікують. Як? Так, як показано у фільмі "Інтернет залежний". Китай став першою країною, де інтернет-залежність визнано клінічним порушенням.

Фільм занурюється в життя реабілітаційного центру в Пекіні й досліджує випадки трьох китайських підлітків – від дня їхньго прибуття до реабілітаційного центру протягом трьох місяців  лікування там і до повернення додому. У фільмі висвітлено як причини, що викликають розлад, так і методи лікування пацієнтів.

Один батько навіть додумався найняти кілера, який би вбив Аватара з онлайн-ігри його сина. Проте коли кілер справляється з завданням, хлопець знаходить собі іншого віртуального друга. Він не бачить альтернативи у реальному житті, і батько замість того, щоб виявити свою любов, здає сина в реабілітаційний центр як безнадійно хворого.

Висновки: якщо після перегляду та обговорення фільму, відразу 11 підлітків записались до бібліотеки та приєднались до читацької аудиторії юнацького відділу - і є результат роботи, якого ми хочемо досягти.

Спочатку книжки, потім гаджети!

Спільний захід юнацького відділу бібліотеки на Шевченка та здобувачів освіти сьомого класу Ліцею №31.

Довідка: Концепція Docudays UA полягає в слогані "Перемагай щодня!"- перемагай зло, несправедливість, байдужість, насильство.

Замовити перегляд документального фільму на будь-яку тему з колекції Docudays UA можна за телефоном 068 428 80 38, керівниця клубу документального кіно Docudays.ua Прометей Наталія Бохан, або заступниця директорки з питань реклами та маркетингу Тетяна Герасюта.

Бій під Крутами: п'ять важливих фактів

Модераторка виховної години завідувачка юнацького відділу бібліотеки на Шевченка м.Кам'янське Валентина Суха намагалась не перетворити урок пам’яті у щось дуже трагічне і безнадійне.

Офіційно Україна вшановує пам’ять Героїв Крут 29 січня. Хоча провідні українські історики — дослідники цієї тематики (В. Скальський, М. Ковальчук, О. Руденко та інші) вже давно твердять про те, що битва на станції Крути відбулась саме 30 січня, і документально спростовують ще низку інших міцно закоренілих міфів про загибель «300 крутян як 300 спартанців» тощо.

Модераторка заходу Валентина Суха обрала для спільного перегляду та обговорення з дітьми документальний фільм «Крути. 100 років битви» (тривалість 42:19, автор Ольга Мовчан, продюсер та ідейний натхненник Вахтанг Кіпіані).

У цьому фільмі дуже добре поєднуються цитати зі спогадів учасників битви, часткова реконструкція подій, розмови з нащадками учасників, які дають «родинну пам’ять» про події, короткі інтерв’ю з фаховими істориками. І що найголовніше, фільм, не применшуючи подвигу чи пам’яті про нього, завершується саме історією перемоги — конкретними прикладами того, як герої, що вижили, продовжили боротьбу за незалежність України і як результат бою вплинув на зовнішньополітичне становище тогочасної УНР.

https://www.youtube.com/watch?v=Fs4qECKG3as&t=3s

Під час обговорення згадували «Як виник міф про «300 загиблих студентів». З якою іншою історичною битвою його найчастіше порівнюють? «Чому у бою були переважно молоді добровольці?»

Поетичні та радянські міфи про Крути

Більшість документів військових частин, що могли містити опис бою під Крутами, була знищена під час відступу з Києва. У подальшому пам’ять про подію жила і підтримувалася переважно в імміграції, перш за все у США, куди свого часу іммігрували учасники бою. Саме тому бій під Крутами є одним з найбільш міфологізованих епізодів Української історії, що постраждав як від радянської цензури, так від і банальної нестачі інформації.

Міф 1. Захисників було лише 300, як спартанців під Фермопілами. Вони були студентами, всі загинули.

Юнкерів, гімназистів та інших бійців було не 250, як пише Д. Дорошенко, а понад 600. Вони мали 16 кулеметів, саморобний бронепотяг і гармату. Захисники втратили вбитими близько 300 осіб — половину від усіх учасників бою.

Гімназисти хоча і складали більшість, але були не єдиними учасниками сутички. У битві під Крутами брала участь лише одна сотня (120-130 чоловік) Студентського куреня, тоді як решта була задіяна у боях на вулицях Києва проти пробільшовистськи налаштованого населення та заколотників числом 6000 осіб.

Міф 2. Радянською пропагандою всіляко просувалася думка про даремну загибель гімназистів, як і те, що хлопців було кинуто у бій без підготовки.

Насправді ж захисники Крут не були «напівдіти, які ніколи перед тим не тримали зброї в руках». Вони були юнкерами військової школи та студентами, які близько двох місяців вправлялись у навичках ведення бою. Тих, хто навичок не мав було розподілено у лазарет. Також серед бійців були солдати, які встигли побувати на фронті.

Міф 3. Хлопців було покинуто на смерть, тоді як керівництво втекло на потягу.

Командир студентів, сотник Т. Омельченко, постійно залишався з сотнею, поки не був тяжко поранений і не потрапив до лазарету. Він помер дорогою до Києва. Під керівництвом іншого сотника, А. Гончаренко, з початком сутінок бійці почали організований відступ, руйнуючи колії і мости, щоб зупинити ворога. Просування більшовиків було тимчасово паралізоване, а потім їм довелось їхати реквізованими селянськими возами, що повільно просувались розмоклою дорогою. Саме ця затримка дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, що став міжнародним визнанням суверенітету Української держави.

Міф 4. Радянські війська обійшли студентів із флангів та швидко розбили.

Насправді наступ ворожої армії тривав із 9 ранку до самого вечора – загалом протягом 10 годин. Більшовики пробували обійти лінію оборони з двох боків, утім, кожного разу були відбиті з великими втратами.

Разом з модераторкою заходу  виконали творче завдання  «Хто такий патріот в їхньому розумінні». Підлітки ділилися  своїми думками:

Патріот України - це людина, яка любить свою Батьківщину, рідну мову, готовий за неї боротися, навіть йти на смерть.

У виховній годині брали участь здобувачі освіти восьмого класу  Ліцею №31.

Українські письменники:ТЕКА

 ІРВАНЕЦЬ ВІД  А до Я

Олександр Ірванець – поет, прозаїк, драматург, перекладач (24.01.1961 р.). )Родом з Рівного. З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом.

17 квітня 1985 року разом з Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання «Бу-Ба-Бу».

З початку 2000-х років працює в драматургії та прозі. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки. Твори Ірванця перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами.

А  …любить робити речi артистично.

Б

Бу-Ба-Бу ( бурлекс-балаган-буфонада)

Ірванець є одним із учасників літературного гурту «Бу-Ба-Бу»

В

Вампір

 «Я добре знаю ситуацію з сучасною драматургією в Україні – її мало, її майже нема. Тому я й намагаюся «влити свіжої крові» в сучасну драматургію, хоча б почерпнувши її з чужих кровоносних судин. Перекладач – вампір! Як на мене, дуже вдале порівняння!»

Д

Драматургія

Його п’єси ставлять на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану. У Польші за твором Ірванця створена радіоп’єса «Recording», а у Кракові вийшла окрема книга його драматургії. Олександр і в драматургії шукає оригінальні форми вираження. Він пише п'єси для читання, є такий жанр на Заході.

Е

Епіграми

«… я просто мислю прикольними текстами – віршами, каламбурами. Але водночас я тягну свій роман, і там все не так просто. Взагалі, стиль для мене особисто важить дуже багато»

Ж

Життя

Для нього життя важить значно більше за літературу. Він пише лише тоді, коли не може не писати…А ще Олександр любить просто багато гуляти, багато їздити, багато читати, дивитися телевізор, бродити по інтернету.

З         

Зеро   

В  «автобіографічному» оповіданнні «Played game» розповідається про те, як письменник грав у казино у Вісбадені – тому самому казино, де грав і Достоєвський. Але якщо Достоєвський програвся до нитки, то Ірванець виграв 180 євро. «Але, на відміну від Достоєвського, я й не написав «Злочин і кару», – додав Олександр Ірванець.

І

Іронія

«…Треба вмiти все-таки подивитись на себе iронiчно, з насмiшкою. Якщо ти роздуєшся, як жаба, то просто луснеш, i будуть великi бризки – бiльше нiчого. Тому цей баланс упевненостi в собi, самоповаги, навiть любовi до себе i критичного ставлення – це дуже важливо..»

К

Краса

«Я – естет, чорт його забирай! Я люблю красивий світ і красивий його опис.»

Л

Любов

«Любов є. Інакше й жити не варто. Це аргумент. Поки ти маєш у свiтi людей – Той або Та, або Тi – i вони дуже-дуже плакатимуть, якщо ти потрапиш пiд поїзд якщо в життi не залишиться людей, якi за нами плакатимуть… оце i є той стан, коли нiщо не стримає на краю платформи чи просто на краю»

М  

Мама

Олександр вважає її найдорожчою людиною, бо вона дала йому життя. Вони одного темпераменту.

Н

Нумізматика

В літературній групі «Бу-Ба-Бу» його називають Підскарбієм, бо захоплюється нумізматикою, тобто історичною дисципліною, що вивчає гроші, монети, медалі. Його пристрасть до нумізматики можна пояснити бажанням якось облаштувати хаос назовні й усередині.

О

Очамимря

Очамимря - це страшелезна апокаліптична ящірка. Ірванець - це нестрашний письменник, який її вигадав, можна сказати, добрий письменник.

Хто ж така ця химерна Очамимря? - спитаєш ти. А хтозна! - відповість автор.

Дивимось ми на події очима доісторичної ящірки, яка якимось дивом опинилась в руслі річки поблизу містечка Князеве. І все б нічого, якби з часом Очамимря не виросла та не почала прагнути крові… Так і з’явилась в цій повісті справжнісінька Зміючка - як в казці про Івасюка-Телесика.

П

Поет

Вважає, що поет-це дуже почесне звання. Поезія для Ірванця … — це спосіб життя, спосіб мислення, неодмінна умова існування.

 Р

Рівне/Ровно

Перший роман Олександра Ірванця. Його можна віднести до жанру «пророцтв», або, науковою мовою, антиутопій. Ще можна сказати, що автор передбачив одне з роздоріжь, на якому ще зовсім недавно стояла наша країна – розділення України на Східну та Західну.

С

Санітарочка Рая

Таку назву отримала збірка вибраних віршів.

Парадокс, але вірша із заголовком, який дав назву всій збірці у О. Ірванця, немає – є вірш «Травнева балада», героїня якого – якраз ота санітарочка, що позбавила спокою й серце, і все-все-все в ліричного героя.

Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить,
І дуже вдячний Раї за це.

Т

Текст

«…щоб триматись у формi, я намагаюся… весь час придумувати якiсь текст»

У

Україна

На думку Олександра сьогодні Україна в світі присутня більше, ніж на момент здобуття незалежності. Ірванець не відмежовується від суспільно-політичних процесів в Україні. Є членом Українського ПЕНу.

Х

Хеппі-енд

Вважає що логіка життя не спонукає любити хеппі-енди, тому фінали в його романах розмиті.

Ч  

Читання

«Читати почав рано. Читати привчила мама. Вже в 4 роки Олександр це робив самостійно. Зараз читає дуже багато в транспорті.

Ш     

Школа

Ірванець  проти того, щоб його твори вивчали у школi. «Менi страшно подумати, що якась дитина, не вивчивши напам’ять вiрш Ірванця, отримає двiйку. І, зрештою, ця маленька людина зненавидить i мене, i всю українську лiтературу…».

Я

«Я - це я. Кожен з нас - я. Це я кажу своїм студентам. Кожна людина мусить себе усвідомити як "Я". Треба вранці підзаряжатись - стати перед дзеркалом, подивитися собі в очі і сказати "Я кльовий, сильний, розумний, дотепний, талановитий, я всіх вас здєлаю". Добре, коли багато хто за тебе, але погано, коли за тебе тільки ти один»

 Наталія Чуфещук, Любов Гавриленко (відділ комплектування та обробки літератури)