Українські письменникі:ТЕКА

 ІРВАНЕЦЬ ВІД  А до Я

Олександр Ірванець (24 січня 1961 р.)– український прозаїк, поет, драматург, перекладач. Родом з Рівного. З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом. 17 квітня 1985 року разом з Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання «Бу-Ба-Бу».

Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки. Твори Ірванця перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами.

А  …любить робити речi артистично.

Б

Бу-Ба-Бу ( бурлекс-балаган-буфонада)

Ірванець є одним із учасників літературного гурту «Бу-Ба-Бу»

В

Вампір

«Я добре знаю ситуацію з сучасною драматургією в Україні – її мало, її майже нема. Тому я й намагаюся «влити свіжої крові» в сучасну драматургію, хоча б почерпнувши її з чужих кровоносних судин. Перекладач – вампір! Як на мене, дуже вдале порівняння!»

Д

Драматургія

Його п’єси ставлять на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану. У Польші за тором Ірванця створена радіоп’єса «Recording», а у Кракові вийшла окрема книга його драматургії. Олександр і в драматургії шукає оригінальні форми вираження. Він пише п'єси для читання, є такий жанр на Заході.

Е

Епіграми

«… я просто мислю прикольними текстами – віршами, каламбурами. Але водночас я тягну свій роман, і там все не так просто. Взагалі, стиль для мене особисто важить дуже багато»

Ж

Життя

..."Для нього життя важить значно більше за літературу. Він пише лише тоді, коли не може не писати…А ще Олександр любить просто багато гуляти, багато їздити, багато читати, дивитися телевізор, бродити по інтернету".

З   

Зеро  

В «автобіографічному» оповіданні «Played game»  розповідаєтся про те, як письменник грав у казино у Вісбадені – тому самому казино, де грав і Достоєвський. Але якщо Достоєвський програвся до нитки, то Ірванець виграв 180 євро. «Але, на відміну від Достоєвського, я й не написав «Злочин і кару», – додав Олександр Ірванець.

І

Іронія

«…Треба вмiти все-таки подивитись на себе iронiчно, з насмiшкою. Якщо ти роздуєшся, як жаба, то просто луснеш, i будуть великi бризки – бiльше нiчого. Тому цей баланс упевненостi в собi, самоповаги, навiть любовi до себе i критичного ставлення – це дуже важливо..»

К

Краса

«Я – естет, чорт його забирай! Я люблю красивий світ і красивий його опис»

Л

Любов

«Любов є. Інакше й жити не варто. Це аргумент. Поки ти маєш у свiтi людей – Той або Та, або Тi – i вони дуже-дуже плакатимуть, якщо ти потрапиш пiд поїзд якщо в життi не залишиться людей, якi за нами плакатимуть… оце i є той стан, коли нiщо не стримає на краю платформи чи просто на краю»

М  

Мама

Олександр вважає її найдорожчою людиною, бо вона дала йому життя. Вони одного темпераменту.

Н

Нумізматика

В літературній групі «Бу-Ба-Бу» його називають Підскарбієм, бо захоплюється нумізматикою, тобто історичною дисципліною, що вивчає гроші, монети, медалі. Його пристрасть до нумізматики можна пояснити бажанням якось облаштувати хаос назовні й усередині.

О

Очамимря

Очамимря - це страшелезна апокаліптична ящірка. Ірванець - це нестрашний письменник, який її вигадав, можна сказати, добрий письменник.

Хто ж така ця химерна Очамимря? - спитаєш ти. А хтозна! - відповість автор.

Дивимось ми на події очима доісторичної ящірки, яка якимось дивом опинилась в руслі річки поблизу містечка Князеве. І все б нічого, якби з часом Очамимря не виросла та не почала прагнути крові… Так і з’явилась в цій повісті справжнісінька Зміючка - як в казці про Івасюка-Телесика. Тільки ось мешканцям ближніх містечок і сіл було непереливки з такою сусідкою, і вони почали шукати свого героя, який зміг би кинути їй виклик…

 П

Поет

Вважає, що поет-це дуже почесне звання. Поезія для Ірванця … — це спосіб життя, спосіб мислення, неодмінна умова існування.

 Р

Рівне/Ровно

Перший роман Олександра Ірванця. Його можна віднести до жанру «пророцтв», або, науковою мовою, антиутопій. Ще можна сказати, що автор передбачив одне з роздоріжь, на якому ще зовсім недавно стояла наша країна – розділення України на Східну та Західну. Що насправді розділяє стіна, якщо її побудувати по живому тілу міста, країни? На що здатна людина, чиє дитинство й молодість залишились в недосяжності у кількох кілометрах поруч? Стає моторошно. Хочеться будь-що не допустити ситуації, коли ти мусиш відповісти собі на питання: «Чим та ким я можу пожертвувати, а ким – ні?..»

С

Санітарочка Рая

Таку назву отримала збірка вибраних віршів.

Парадокс, але вірша із заголовком, який дав назву всій збірці у О. Ірванця, немає – є вірш «Травнева балада», героїня якого – якраз ота санітарочка, що позбавила спокою й серце, і все-все-все в ліричного героя.

Підем  гуляти?  Рая  не  проти.

Станем  в  садочку  під  деревце.

Віршів  читати  Рая  не  просить

І дуже  вдячний  Раї  за  це.

Т

Текст

«…щоб триматись у формi, я намагаюся… весь час придумувати якiсь текст»

У

Україна

На думку Олександра сьогодні Україна в світі присутня більше, ніж на момент здобуття Незалежності. Ірванець не відмежовується від суспільно-політичних процесів в Україні. Є членом Українського ПЕНу. Український ПЕН – культурна і правозахисна організація, що об'єднує письменників, журналістів, науковців, видавців, культурних менеджерів. Український ПЕН налічує понад 130 членів.

Х

Хеппі-енд

Вважає що логіка життя не спонукає любити хеппі-енди, тому фінали в його романах розмиті.

Ч  

Читання

«Читати почав рано. Читав казки: про золоту рибку, трьох поросят. У першому класi – «Пригоди Тома Сойєра» (Почав читати, щойно вийшовши зi школи, i не мiг вiдiрватися, поки не прочитав). Ще були Жуль Верн, Конан Дойль». Читати привчила мама. Вже в 4 роки Олександр це робив самостійно. Зараз читає дуже багато в транспорті.

Ш

Школа

Ірванець  проти того, щоб його твори вивчали у школi. «Менi страшно подумати, що якась дитина, не вивчивши напам’ять вiрш Ірванця, отримає двiйку. І, зрештою, ця маленька людина зненавидить i мене, i всю українську лiтературу…».

Я

«Я - це я. Кожен з нас - я. Це я кажу своїм студентам. Кожна людина мусить себе усвідомити як "Я". Треба вранці підзаряжатись - стати перед дзеркалом, подивитися собі в очі і сказати "Я кльовий, сильний, розумний, дотепний, талановитий, я всіх вас здєлаю". Добре, коли багато хто за тебе, але погано, коли за тебе тільки ти один»

Наталія Чуфещук, завідувачка відділу комплектування та обробки літератури