Найпоетичніше свято

Нині достеменно невідомо, хто вперше почав складати вірші. Проте найстарішими вважають вірші-гімни поетеси-жриці Ен-хеду-ани, яка жила в 23 столітті до нашої ери.
Про життя поетеси відомо лиш те, що вона була дочкою аркадського царя Саргона.

Знаєте, поезія стала настільки важлива, що для неї навіть день окремий вигадали — 21 березня.
Вперше Всесвітній день поезії відсвяткували… як гадаєте, де?.. звичайно ж, у Парижі, одному з найромантичніших міст Землі. А запровадила свято ЮНЕСКО у 1999 році.
Відтоді щороку цього дня креативні люди збираються разом, щоб поділитися власними поезіями та висловити свої почуття і емоції.

Сьогодні бібліотекарі юнацького відділу разом з учасниками книжкового клубу «На перехресті» читатимуть свої улюблені вірші студентам нашого університету.(Про це розповім пізніше)

Я теж згадаю свої улюблені поезії.

Обітниця

тиша у серці замлоїть —
вересень стрінувся в серпні
поки Ти будеш зі мною
я не боятимусь смерті

мовчки постануть виною
сльози на порох розтерті
поки Ти будеш зі мною
я не боятимусь смерті

не захлинуться маною
півні співаючи втретє
поки Ти будеш зі мною
я не боятимусь смерті

слово здійняте любов’ю
плине в повітрі відвертім —
поки Ти будеш зі мною
я не боятимусь смерті

Допоки ти спиш

допоки ти спиш і допоки не спиться мені
міняється вітер спливають зірки пори року
допоки ти спиш я молю тебе знов – пломеній
на всю свою усмішку світлу і ніжність широку
допоки у сон твій по лезах зелених трави
збігає роса заколисана вітром вечірнім
з лугів тих - молю – хоч травинку для мене зірви –
в усмішку затисни губами у снінні нічийнім

©Сергій Злючий