Українська поетеса Галина Крук презентувала свою нову книжку в Кам’янському.

В рамках всеукраїнського туру відома українська поетеса Галина Крук представила свою нову збірку «Доросла» в Кам'янському. 

Про творчий і життєвий досвід, про дорослішання, війну і літературі автор поспілкувалася з читачами центральної бібліотеки імені Шевченка. Модерував творчий вечір поет, радник мера з питань культури Сергій Злючий.

- Я завжди намагаюся стежити за тим, що відбувається у поетичному сегменті української літератури, - говорит Злючий. - Галина із тих авторів, які завжди для мене є пріоритетними і цікавими. І коли «Видавництво Старого Лева» анонсувало презентацію нової збірки, я буквально вклинювався до їх менеджерів і просив записати у тур Кам,янське. У нас є публіка, у нас є читачі, ми не є маленьким містом. Наш читач активний, думаючий, це особистості, які приходять до нас і мені приємно, що я є учасником цього процесу.

Нова збірка поезій одній з найцікавіших і популярних сучасних українських поетес Галини Крук - це вірші, написані автором в період 2013-2017 років. Галина гостро, душевно і актуально пише про досвід дорослішання з усіма його досягненнями і втратами, забороненими і дозволеними плодами, усвідомленням межі буття і умінням насолоджуватися життям тут і зараз. Вірші сподобаються тим, хто намагається зрозуміти себе і змиритися з швидкоплинністю життя.

- Мені хотілося в цій книжці зафіксувати дуже різні теми, -розповідає Галина Крук. - Мені завжди було шкода, що ми в різні моменти життя були різні, але коли минає 5-10 років, ми можемо згадати події, які відбувалися з нами, але не можемо пригадати самих себе в цих подіях. Я, наприклад, вже не можу згадати, як я в 20 років дивилася на світ, що для мене було важливе. Десь до повної міри ця книжка і є спробою такі речі зафіксувати перед тим, як вони перестануть бути доступними.

Є в збірці «Доросла» і вірші, наповнені емоціями і переживаннями, які Галина Крук привезла з волонтерських поїздок на передову, в зону АТО. За словами поетеси, багато з емоцій поки так і залишилися ненаписаними, чекають свого часу, щоб перетворитися в поезії.

- Це вірші про наш нелегкий досвід, якого нам всім хочеться позбутися, заблокувати, сказати «цього з нами не було», так само, як, до речі, і з голодомором, про який дітям не казали, - каже Галина Крук. - Ніби не кажучи люди хочуть відсікти це від себе, позбутися назавжди, щоб воно взагалі ніяким чином ні на кого з близьких не перейшло. Так само і в цьому випадку. Але є такі речі, про які і говорити треба, і писати треба, і, нажаль, туди треба ходити, бо якщо від них так відгороджуватися, то виходить неправильно. Хтось іде туди, гине, хтось згорає у цьому і, відповідно, бути відстороненим, особисто для мене це зовсім неправильно.