Людської пам'яті мости…

На годину – реквієм до Дня пам’яті жертв голодомору, яка проходила в бібліотеці – філіалі № 5, запросили учнів старшої школи дитячого протитуберкульозного санаторію.

В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.

Цей голодомор був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня...

Кількість людських втрат від Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Дослідники називають різні цифри загиблих: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей. Але так чи інакше йдеться про МІЛЬЙОНИ безвинних жертв.

Ці жахливі цифри приводили у своєму виступі бібліотекарі філії. Діти приголомшено слухали та дивилися документальні відеоматеріали.

Хай сьогодні кожен з нас засвітить свічку. Цих вогників має бути якнайбільше. Ці вогники символізують нашу скорботу. І ці вогники зігріють душі мільйонів загиблих.