Ми ходимо вулицями нашого міста , їздимо транспортом , поспішаємо на навчання , працю і навіть не задумуємось , про що говорять їхні назви . В старій частині міста є вулиця імені Івана Шепетова .
Доля Івана Михайловича Шепетова яскрава і трагічна. Народився 11 липня 1902 р. в Дніпродзержинську в робітничій сім'ї. Працював токарем на заводі. У 1918 р. добровольцем вступив в Червону армію. Після закінчення Полтавської піхотної школи і кавалерійського училища командував різними кавалерійськими підрозділами. У 1934 р. закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Служив там, куди спрямовувала партія. Війну полковник Шепетов зустрів на посаді командира 96-ї гірсько-стрілецької дивізії у Київському особливому військовому окрузі.З початку війни у складі 18-ї армії воював на Південному фронті. У серпні 1941 р. в районі станції Грейгове Миколаївської області дивізія Шепетова прорвала кільце оточення і забезпечила переправу армії через Дніпро. За ці бойові заслуги Шепетову 9 листопада 1941 р. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а 12 жовтня 1941 р. — звання генерал-майора. В травні 1942 р. в ході Харківського бою дивізія Шепетова в складі всього Південно-Західного фронту потрапила в оточення. При спробі прориву на північ р. Родзинки Шепетов був серйозно поранений і захоплений в полон. Після німецького госпіталю у фортеці Летцен переведений у липні 1942 р. в офіцерський табір вермахту Хаммельбург, де отримав табірний номер 1646.
Сувора правда війни полягала і в тому, що серед полонених офіцерів знайшлося досить багато бажаючих співпрацювати з німцями. Шепетов відразу зайняв непримиренну позицію по відношенню до перебіжчиків . І його на підставі доносів разом з генералами Тонконоговим, Тхором і полковниками Продимовим і Новодаровим відправили в пересильну в'язницю гестапо р. Нюрнберга, а звідти в табір знищення Флоссенбюрг.
Моторошні умови Флоссенбюрга доводили людей майже до тваринного стану : голод і голодна смерть, садизм, поганий одяг, відсутність медичного обслуговування, хвороби, побиття, шибениці, заморожування, вимушені самогубства, розстріли .
Настала черга і самого генерала Шепетова. 7 липня 1943 р. у дворі крематорію його у відповідності з розпорядженням оперативного командування вермахту від 19 квітня 1943 р., який передбачав передачу гестапо радянських офіцерів, що негативно впливають на військовополонених, підвергли «спеціальним зверненням»: таємно стратили. Могила його не відома.
Про все це бібліотекарі філії №4 розповіли учням 4а і 4б класів НВК№13 , які прийшли до бібліотеки на краєзнавчий урок з нагоди 75 річниці присвоєння генералу Шепетову звання Героя Радянського Союзу .
Світла пам'ять воїну Івану Шепетову, хоробро захищавшему свій народ і не зрадившему його навіть у найстрашніші моменти свого короткого життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар