Читаємо і дивимося українську класику: книжковий клуб в театрі.

Чергове засідання молодіжного книжкового клубу "На перехресті" було присвячено творчості Г.Квітки-Основ'яненко і його комедії "Сватання на Гончарівці" .Керівник клубу Лариса Лощенкова запропонувала до прочитання п'єсу Г.Квітки-Основ'яненка.

Комедія “Сватання на Гончарівці” (1835) – твір про гострий життєвий конфлікт: на перешкоді одруженню закоханих Уляни й Олексія стоїть належність нареченого до кріпацького стану, його бідність. Вперше в українській літературі спеціально порушуючи кріпацьке питання, драматург, з одного боку, намагається провести думку, ніби кріпацький стан не страшний для тих, у кого пани – добрі люди. Однак тут же, відбиваючи народний погляд і досвід, він показує, яка репутація кріпаччини й панів-кріпосників склалася в народі: Улянина мати Одарка, жінка з життєвим досвідом, про Олексієвих “добрих” панів говорить дочці: “Хоч вони добрі, та пани! Як-таки се можна, щоб тобі з волі та у неволю”. Їх жахає навіть думка, що “поженуть на панщину” дочку. І вона намагається видати Уляну хоч і за дурнуватого, але за багатого й “вільного” Стецька. За існуючою в комічних операх традицією “Сватання на Гончарівці” має щасливе закінчення, однак Квітка створює по суті драматичну ситуацію: вільна дівчина заради щирого й вірного кохання до кріпака добровільно йде на кріпацьку каторгу -розповідала Лариса Лощенкова.

 Потім всі разом вирушили в театр на виставу “Сватання на Гончарівці”.

«Просили мене написати для театру оперу, я зібрав головних тутешніх характерів кілька, наповнив піснями, обрядами, і це все йде в лад» - писав Г. Квітка-Основ'яненко.Сталася ця видатна подія ще в позаминулому столітті – у 1831 році. І живе з того часу «Сватання на Гончарівці» чи не на кожній сцені українського  театру. У тому числі і на сцені Дніпродзержинського драматичного театру ім. Л. Українки.

Плине час, змінюються люди, смаки, уподобання, але невмируща класика – вічна. Прем’єра «Сватання на Гончарівці» у нашому театрі відбулася 10 травня  2008 році . З того часу виставу побачили і полюбили глядачі не лише нашого рідного театру, а й усієї України, Росії, Білорусії. 

 Члени клубу вболівали за долю Уляни та Олексія, сміялися і співпереживали героям, та просто насолоджувалися  виставою.

Театральна феєрія, в якій перекликаються всі знані в театрі складові шлягера: динамічний сюжет, яскравість характерів, хитромудра інтрига – і все це помножене на гумор і самоіронію  дуже сподобалася молоді.