Мамина хустка.

На ній і гроно і пелюстка,

                                                                                            І небо, і радуга на ній...

                                                                                                  Мов берегиня вроди хустка

                                                                                               З давен у нашій стороні.

Обидва липневих засідання клубу "Позитив +" у філії №4 були присвячені хусткам.

На першому ми розглядали хустку як елемент сучасного жіночого костюму. Учасниці демонстрували способи використання хустки в костюмі . В процесі виникла розмова , що таке хустка взагалі для жінки, яка її роль в сімейній обрядовості. З'ясувалося , що у багатьох в родинах зберігаються колекції хусток, що перейшли внучкам і правнучкам від їхніх бабусь і прабабусь. Ось і Ольга Андріївна береже як пам'ять про маму, Ганну Родіоновну, її хустки, щоб передати потім своїм дочці і онуці як сімейну реліквію . Яку вона і продемонструвала на наступному засіданні.

Звичайно, ми вже їх не носим, як наші мами і бабусі на свята і значющі родинні події. Коли ми дивимось на поле хустки, засіяне квітами , вони будять у нашій душі самі щемливі і найтонші відчуття генетичного зв'язку з родиною. Так само , коли ми із року в рік сіємо тіж самі "прості": майори,чорнобривці, матіолу, жоржини, мальви, нагідки, як і наші мами і бабусі, тим самим продовжуємо родинну пам'ять. Виховуємо в наших дітях любов до рідного дому , землі, краю.

Коли ми далеко від домівки бачимо знайомі квіти чи квітчасту хустку , на душі стає легше і відчуваєш, що ти не один в цьому світі.

Коли ми розглядали колекцію Ольги Андріївни, кожен згадав не одну сімейну історію пов'язану з хусткою і квітами. Згадали наших найрідніших найдорожчих мам і бабусь.

Послухали пісню "Мамина хустка"у виконанні Зої Красуляк . Милувалися квітами з дитинсва на бібліотечному подвір'ї.