Чим далі від нас події Другої світової війни , тим більш схематичним стає образ воїна-визволителя : на плакатах , у кіно , в уяві наших дітей. Багато творів, написаних безпосередніми учасниками тих подій , поетами і письменниками-фронтовиками, залишаються поза увагою молодого покоління . Але ще є джерело , що єднає покоління - це фотографії і пам'ять дітей про батьків і членів родини , на долю яких випав тягар війни. Фото ці стали унікальними, якщо збереглися.
Чергове засідання клубу "Позитив +" у філії №4 було присвячене спогадам про сімейні історії , адже члени клубу , представники старшого покоління , і є носіями сімейної пам'яті. Вони ще можуть розповісти нам історії людей зі старих фотографій в сімейному альбомі.
Так, Валентина Генадіївна розповіла про своїх батьків, Геннадія Гавриловича та Євгенію Трофимівну, які познайомилися у фронтовому госпіталі ще зовсім молодими.
Ольга Андріївна з хвилюванням згадувла батька Андрія Дем'яновича і дядька Івана Родіоновича, що повернулися з війни пораненими і принесла на засідання сімейні реліквії - старі фото.
Тетяна Андріївна теж знайшла в сімейному альбомі фото свого фронтовика - дядька по матері ВолодимираПетровича, який зустрів Перемогу в Угорщині. У інших учасників засідання нема навіть фотографій , але сімейні історії про своїх загиблих і тих, що пропали безвісті , вони бережуть і поділились ними.
Пам'ять - нескінчена книга , що зберігається різними поколіннями сім'ї і єднає їх .
Немає коментарів:
Дописати коментар