Пам’яті жертв голодомору.

 У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей. Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше.

Голодомор 1932-1933 років – масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Цей голод, викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно – визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом.

Кількість людських втрат від Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Між сторінками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Підраховано, в Україні щохвилини помирало 17 людей, 1000 – щогодини, а щодоби – 25 тисяч. Але від голоду страждали ще й частково Росія та Казахстан.

Ці жахливі цифри приводила у своєму виступі провідний бібліотекар бібліотеки -філії№5 Какуша Ганна Борисівна. Захід був організований і проведений спільно з викладачами ДДПС Гоцулєнко Л.Є. та Реутовою Р.І. Діти старших класів санаторію приголомшено слухали виступи бібліотекарів та дивилися документальні відеоматеріали.