В Україні книжки не рекламують.

Українці забувають, що таке книжка. За даними дослідницької компанії GfK Ukraine, для 73 відсотків населення читання — не в сфері інтересів, а кожен четвертий українець взагалі не читає.
Та вражають не лише цифри, а й те, щоб змінити цю ситуацію, не задіюється один із найефективніших методів промоції — реклама. Де в Україні можна побачити рекламу конкретної книжки або читання як такого? Чому у нас не задіяний ресурс соціальної і комерційної реклами книги, яку не просувають ні як товаропродукт, ні як носій духовних цінностей?
        У Західній Європі комерційна реклама книжок та соціальне просування читання як такого – норма. Зокрема, у Польщі, Німеччині, Швеції на подібну рекламу можна наткнутися щокілька метрів – анонсами потенційних бестселерів обклеєні зупинки громадського транспорту, обличчя літературного хіта сезону можна побачити у кількаметровому розмірі на бігбордах чи реставраційних сіт ках... Там роблять ставку на те, щоб продати конкретну книжку. Хоча реклами читання як часопроведення та неодмінної складової дозвілля та освіти також не бракує.
У Росії на комерційну рекламну кампанію своїх творінь можуть сподіватися лише культові титани літературного ринку, як-от Пелевін чи Акунін. Натомість, в останні роки там у рази зросла кількість креативної соціальної реклами читання, яку ініціюють та фінансують не лише державні установи, громадські організації, а й великі видавництва, яким вигідно спершу привчити людей до читання, а вже на наступному етапі “згодовувати” їм свій книжковий продукт-товар.
         Цільова аудиторія цієї “соціалки” – молодь, для якої читання позиціонують як модне, стильне явище. Одна з останніх родзинок на російському рекламно-літературному ринку — кампанія “Займайся читанням”. Класики російської літератури виступають у ролі модернових спортивних тренерів. «Не здавайся, – мотивує з плаката Лев То лстой, – на 500-й сторінці відкриється друге дихання!». «3 підходи по 7 сторінок щоденно – і результат помітний уже через тиждень», – запевняє Чехов. «Починай із невеликих текстів і поступово збільшуй навантаження», – радить Пушкін. Один з лідерів просування читацької “соціалки” — видавництво.

  В Україні візуальна реклама книжки чи читання – нонсенс. Поодинокі ластівки, як-от реклама книжок Марії Матіос на сітілайтах, ініційована кілька років тому Літературною агенцією “Піраміда”, та цьогорічний бігборд-анонс “Львівської гастролі Джимі Хендрікса” Андрія Куркова, погоди не роблять.
            Чому українські видавці не рекламують свою продукцію, пояснив письменник, критик, журналіст Михайло Бриних. “Основна причина цього – не відсутність бажання видавців чи браку ініціативи з їхнього боку, а малі масштаби українського книговидавничого ринку, — говорить він. — Якщо видавец ь оперує книжками з накладами по кілька тисяч примірників, йому невигідно вкладати ще й в розкрутку, презентації, рекламу. Це для нього – збиток, який не окупиться”.

 — У нас немає популяризації ні книги, ні читання, — наголошує у коментарі “ВЗ” президент Асоціації українс ьких видавців Олександр Афонін. — В Україні вже виросло покоління дітей, сімей, які книжку вважають надлиш ковою, непотрібною. У Росії з 2004 року працює державна програма популяризації книги і читання, в яку вкладаються величезні кошти. Окремі регіони, зокрема Новосибірськ, Москва, Санкт-Петербург, дофінансовують ці проекти з місцевих, обласних бюджетів. Зараз там проводиться велика робота, щоб повернути читання як елемент обов’язкової культури нормальної сучасної людини. У нас навіть спроби такої не робиться. В Британії програма підтримки розвитку читання існує з 1987 року. В Німеччині – з початку 1990-х. Реклама читання там присутня постійно. Є вона і в США. Там популярні постери, на яких Шварцнеґґер з книгою в руках, Сталоне, Мадонна... Книга активно присутня в їхньому соціальному просторі. Всі ці країни добре розуміють істину, яку свого часу гарно озвучили британські соціологи: “Країна, яка хоче залишатися на верхівці інтелектуального розвитку, технічного, технологічного, мусить читати. А держава мусить робити все, щоб підтримувати читання”.